Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Спадкоємець не може бути поручителем за борговими зобов’язаннями померлого спадкодавця (ВС/КЦС у справі № 303/3765/16-ц від 09.12.2020)

Часто-густо банки йдуть на будь-які хитрощі аби тільки повернути кошти надані як кредит.

В принципі кредиторів можна зрозуміти. Але банківські працівники іноді перевищують усі сподівання.

У даній справі жінка померлого звернулась до суду із позовом до банку про визнання недійсними договору кредиту, договору поруки та іпотечного договору з моменту їх укладення, припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору банківського рахунку.

Свої вимоги жінка обґрунтувала тим, що її померлий чоловік за час свого життя, без її відома, уклав кілька кредитних договорів, які було забезпечено іпотекою.

У подальшому за ініціативи працівників банку, які ввели її в оману користуючись її тяжким становищем після смерті чоловіка, вона підписала договори поруки відповідно до умов яких вона зобов`язалася перед відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов`язань померлого щодо повернення суми кредитів, у розмірі, у строки та у порядку, передбачених вищезазначених кредитними договорами, а також договір банківського рахунку на вкрай невигідних для неї умовах, де через касу-відповідача вона внесла на поточний рахунок кошти в іноземній валюті у розмірі 17 745,00 доларів США.

Банком у даній справі було подано зустрічний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки спадкоємці боржника, за умови прийняття ними спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. У своєму рішенні місцевий суд послався на те, що спірні договори було укладено під впливом тяжкої для позивача обставиною та на вкрай невигідних умовах. Відмовляючи банку в задоволенні його позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив з того, що банком пропущено, встановлений статтею 1281 ЦК України, строк для пред`явлення вимог до спадкоємців, оскільки про відкриття спадщини на майно померлого про те, що спадкоємцями після його смерті є його дружина та дитина, банк дізнався у червні 2013 року, а з даним позовом звернувся у жовтні 2016 року.

Апеляційний суд з такими висновками погодився.

Банком на вказані рішення було подано касаційну скаргу, яку Касаційний цивільний суд частково задовольнив – відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання договору банківського рахунку недійсним, змінив мотивувальну частину рішення міськрайонного суду.

Водночас КЦС дану справу передав на новий апеляційний розгляд в частині визнання банку таким, що втратив право вимоги до спадкоємців, визнання припиненим договору кредиту, іпотечного договору з моменту їх укладення та припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки та в частині позову банку до спадкоємців про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приймаючи таке рішення Касаційний цивільний суд зробив наступні висновки.

За положеннями ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Водночас згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже боржником і поручителем не може бути одна й та сама особа. Адже призначення договору поруки, що породжує акцесорне (додаткове) зобов`язання, полягає в забезпечувальному характері по відношенню до основного зобов`язання, яке в даній спірній ситуації виникло внаслідок договору позики.

У даній справі вбачається невідповідність укладеного договору поруки цим засадам.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки з моменту їх укладення, позивач посилалась на те, що такі правочини є недійсними у відповідності як до вимог статті 233 ЦК України, який укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, так і до вимог статей 203, 215 ЦК України, оскільки укладені нею після смерті боржника, а за загальним змістом договорів поруки можливо поручитися за виконання боржником зобов`язання, у той час як він помер.

З огляду на наведене є підстави, визначені абз. 1 частини другої статті 215 ЦК України для визнання в судовому порядку недійсним укладеного договору поруки дружиною (спадкоємцем) для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, її чоловіка (спадкодавця), що на момент укладення договору поруки помер.

Таким чином судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог поруки про визнання недійсними договорів поруки.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, на час укладення договору поруки дружиною (спадкоємцем) з банком (кредитором за договором позики, укладеним за життя її чоловіка) всі права та обов`язки (спадкодавця), в тому числі обов`язок виконати зобов`язання за цим договором позики, належали вже їй.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0