Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 719. Форма договору дарування

1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

5. Договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

{Частина п'ята статті 719 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Про фіктивність договору дарування свідчить передбачення позичальником негативних наслідків у випадку стягнення з нього боргу шляхом звернення на це майно (Апеляційний суд Рівненської області, справа № 569/2178/16-ц, 27.04.17)

Загальновідомо, що одним із найбільш негативних наслідків стягнення кредитором заборгованості за позикою є звернення стягнення на майно боржника. Таким майном можуть бути будь-які речі, але особливо цікавим для кредитора є нерухоме майно. Тож, якщо з цим виникли проблеми, виникають ідеї з вжитям заходів для збереження свого майна і майна поручителів, якщо такі є. І, вірогідно, перша з таких ідей – це відчуження цього майна,якщо стосовно нього немає обтяжень, щляхом, наприклад, дарування близьким родичам, надійним друзям, дітям.

Але на цьому шляху можуть виникнути певні труднощі. Ця судова справа саме про них.

Отже між, між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого останній отримав у позику кошти в сумі 1 482 722,00 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у встановлений строк, позикодавець звернувся із позовом до суду про стягнення боргу і отримав судове рішення, яким стягнуто з позичальника – 1 482 722,00 грн заборгованості за договором позики, 533 194,78 грн інфляційних втрат, 143 681,86 грн - 3% річних і 5481,00 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, що пред'явлений до виконання.

Відповідач не здійснив жодних дій спрямованих на виконання зобов'язань, а навпаки вчиняв дії, щодо унеможливлення стягнення з нього боргів в тому числі шляхом відчуження шляхом дарування належних йому корпоративних прав в господарських товариства.

Саме тому позикодавець позивався про визнання недійсними двох договорів дарування позичальником належних йому часток у статутному капіталі двох товариств з обмеженою відповідальністю, скасування державної реєстрації змін до установчих документів цих товариств, та виділення частки відповідача в майні товариств з обмеженою відповідальністю для звернення на неї стягнення.

Суд першої інстанції в позові відмовив, мотивувавши свою відмову лише тим, що на час укладення вищезазначених договорів дарування та проведення реєстрації змін складу засновників товариств ніяких заборон вчиняти такі дії не існувало, будь-які обтяження відносно товариств були відсутні.

Судом апеляційної інстанції позов задоволено. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що відповідач безоплатно відчужуючи свої права власника юридичних осіб своїм синам, був обізнаний про наявність боргу перед позивачем і передбачав негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на частину майна товариств, пропорційну його часткам у них. Ці обставини свідчать про фіктивність укладених правочинів.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У зв’язку з цією справою є сенс нагадати про наявність позицій Верховного Суду України у подібних справах. Так, у постанові від 23.08.17 у справі № 306/2952/14-ц судова палата у цивільних справах зазначала: «У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідачка відчужила належне їй на праві власності нерухоме майно після набрання чинності судовим рішенням про стягнення з неї заборгованості на користь позивачки, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Установивши ці обставини, суди не надали належної оцінки тому, що відповідачка була присутня в судових засіданнях як першої, так і апеляційної інстанцій, спірні договори дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, та не перевірили, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном».

Аналогічний висновок міститься у постанові від 19.10.16 р. у справі №2/202/7607/14-ц.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1