Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

Для того щоб фізична особа могла самостійно діяти в цивільному обороті, вона повинна мати цивільну дієздатність. Під цивільною дієздатністю розуміється здатність особи своїми діями здобувати для себе цивільні права і створювати для себе цивільні обов´язки. Поняття дієздатності містить у собі здатність не тільки здійснювати правомірні дії, а й нести відповідальність за свої дії. У поняття дієздатності слід включати правочиноздатність і деліктоздатність. У зміст дієздатності входить не тільки здатність особи своїми діями здобувати для себе цивільні права й обов´язки, а й здатність самостійно здійснювати свої цивільні права та обов´язки, а також здатність нести відповідальність за свої неправомірні дії. Частина 2 ст. ЗО ЦК передбачає: «Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями створювати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов´язки, самостійно їх виконувати і відповідати у випадку їх невиконання». Із поняттям цивільної дієздатності, як здатності особи своїми діями здобувати для себе цивільні права і цивільні обов´язки не згодна 3. В. Ромовська, яка вважає, що цивільну дієздатність слід визначати як психічну й інтелектуальну здатність громадянина усвідомлювати і керувати своїми діями, що породжують чи змінюють, припиняють цивільні права й обов´язки. З цією думкою навряд чи можна погодитися. Здатність людини усвідомлювати і керувати своїми діями є необхідною передумовою виникнення цивільної дієздатності, але не її поняттям. Для наявності в особи дієздатності необхідно, щоб особа мала нормальну і зрілу психіку. Дієздатність — це певна суспільно-юридична властивість. Зміст дієздатності тісно зв´язаний зі змістом правоздатності і певною мірою визначається нею. Це виражається в тім, що особа може своїми діями здобувати і здійснювати тільки ті права й обов´язки, можливість придбання яких входить у зміст правоздатності.

Основна ж відмінність цивільної дієздатності від цивільної правоздатності полягає в тім, що цивільна дієздатність означає здатність особи самостійно брати участь у цивільному обороті, тобто здобувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов´язки своїми діями. Правоздатна особа, що не має дієздатності, також може здобувати цивільні права й обов´язки, але не своїми діями, а за допомогою дій своїх законних представників: батьків, усиновлювачів, опікунів (так, малолітній може одержати в спадщину майно, до складу якого входять не тільки права, а й борги). У малолітнього виникнуть права й обов´язки, але не пов´язані з його діями, а в результаті дій, наприклад, його батьків). Зі сказаного видно, що правоздатна особа може бути і недієздатною, недієздатна особа — завжди правоздатна. Наявність у особи дієздатності означає володіння свідомою і самостійною волею, тобто здатністю розумно бажати певних наслідків своєї дії, віддавати собі повний звіт у своїх діях і керувати ними. Тому дієздатність особи залежить від його віку і стану його психіки. Для наявності правоздатності ці фактори не мають значення. Для дієздатності необхідно, щоб особа мала нормальну і досить зрілу психіку.

Не можна погодитися з думкою, відповідно до якої дієздатність — це суб´єктивне право громадянина. Правоздатність і дієздатність особи не можуть бути обмеженими. Обмеженість дієздатності можлива тільки у випадку й у порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. ЗО ЦК).

Зміст цивільної дієздатності тісно пов´язані зі змістом цивільної дієздатності. Тому у випадку обмеження цивільної правоздатності настає і обмеження цивільної дієздатності. Разом з тим можливе обмеження цивільної дієздатності без обмеження цивільної правоздатності. Так, особа, що зловживає спиртними напоями і наркотичними засобами і тим ставить унаслідок себе чи свою сім´ю, а також інших осіб, яких вона зобов´язана за законом утримувати, у скрутне матеріальне становище, може бути обмежена судом у дієздатності (ч. 2 ст. 36 ЦК).

Зміст дієздатності фізичної особи залежить від віку особи і від стану її психіки. З урахуванням цих факторів закон розрізняє кілька видів дієздатності фізичних осіб. Залежно від віку особи розрізняють повну дієздатність (нею володіють здорові особи, які досягли 18 років і прирівнені до них категорії осіб), дієздатність осіб у віці від 14 до 18 років і дієздатність осіб, що не досягли 14 років. Згідно з ЦК України, розрізняють повну дієздатність (нею володіють психічно здорові особи, які досягли 18 років і прирівнені до них категорії осіб), дієздатність осіб у віці від 14 до 18 років (ст. 34 ЦК) і дієздатність осіб, що не досягли 14 років (ст. 33 ЦК). ЦК Російської Федерації, залежно від віку особи розрізняє повну дієздатність (ст. 21 ЦК РФ - нею володіють особи, що досягли 18 років і прирівнені до них категорії осіб), дієздатність особи у віці від 14 до 18 років (ст. 26 ЦК РФ), дієздатність особи у віці від 6 до 14 років і особи, які не досягли 6 років (ст. 28 ЦК РФ). Відповідно до німецького цивільного законодавства діти, молодші 7 років, infantes, абсолютно недієздатні (№104 № 1. №/828).