Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Одностороннє розірвання договору про надання правової допомоги НЕ є підставою для стягнення неустойки, штрафу або пені (ВС/КЦС у справі № 591/3176/17 від 11.11.2020)

Стосунки між адвокатами та їх клієнтами є окремою темою. Частина клієнтів задоволена роботою адвоката і у подальшому продовжує користуватись його послугами, інша ж навпаки – у разі негативного результату починає «клеймить позором» адвоката, називати його шахраєм тощо.

У даній справі адвокат досить незвичним шляхом вирішив компенсувати собі гонорар у разі дострокового розірвання з ним договору з ініціативи клієнта, але суд прийняв рішення, що спосіб такої компенсації який буде описаний нижче є незаконним.

У даній справі між адвокатом та клієнтом було укладено договір про надання правової допомоги.

Одним із положень цього договору було те, що в разі односторонньої відмови клієнта від договору, остання зобов`язана буде сплатити адвокатові додаткову винагороду, а фактично неустойку у розмірі 10 000 доларів США.

У подальшому клієнт незадоволена якістю роботи адвоката та методами його роботи таки розірвала згаданий договір в усному порядку.

Однак, адвокат посилаючись на наявність вказаного положення направив своєму вже колишньому клієнту вимогу про розірвання договору про надання правової допомоги та сплату йому грошових коштів у сумі еквівалентній 10 000 доларів США.

Клієнтом до суду було подано позов про визнання згаданого положення договору недійсним, а адвокатом – зустрічний позов про стягнення тих самих 10 000 доларів.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік клієнта: спірне положення договору визнали недійсним та відмовили адвокату у стягнення коштів.

Справа дійшла до Касаційного цивільного суду де переглядалась за ініціативи адвоката.

В свою чергу КЦС підтримав своїх колег з судів попередніх інстанцій і у задоволення касаційної скарги відмовив.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на те, що виходячи з аналізу положень ст.ст. 546, 549, 611 ЦК України що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору».

Таким чином у даній справі у оспорюваному пункті договору фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору; оспорюваний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту. Таким чином суди зробили правильний висновок про задоволення первісного позову в частині визнання недійсним оспорюваного пункту договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від договору.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1