Стаття, що коментується, визначає, що предметом договору майнового найму можуть бути тільки індивідуально-визначені, неспоживні речі (нежитлові приміщення, обладнання, машини та ін.), які не знищуються у процесі їх використання, адже здане у найм майно підлягає поверненню. За такою ознакою цей договір відрізняється від договору позики, за яким позичальник отримує майно у власність, і він зобов´язаний повернути займодавцю таку ж кількість речей того ж роду. У статті, що коментується, нормативне закріплена кваліфікуюча ознака об´єктів оренди: це речі, що не втрачають своїх натуральних властивостей у процесі їхнього використання, тобто неспоживні. Стаття, що коментується, передбачає можливість уведення обмежень або заборон на передачу в оренду окремих видів майна. Це стосується, насамперед, тих видів майна, що вилучені з обороту чи оборотоздатність яких обмежена. До останніх, наприклад, належать атомні електростанції, інші стратегічні об´єкти, озброєння, залізниці загального користування й інші об´єкти загальнодержавного чи спеціального призначення. Законодавством встановлюються види цілісних майнових комплексів підприємств, які
за характером своєї діяльності не можуть бути об´єктами оренди. Наприклад, діяльність із виготовлення і реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів для неї, вибухових речовин, діяльність із виробництва, ремонту та реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї. Частина 3 статті, що коментується, передбачає, що законом можуть бути встановлені особливості здачі у найм окремих видів майна (наприклад, земельних ділянок та інших відособлених природних об´єктів). Так, відповідно до пунктів 5 та 6 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право здавати в оренду іншим підприємствам, установам та організаціям належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, а також здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути у їхній власності. Громадянин як власник належного йому майна може використовувати його для здійснення господарської та іншої діяльності, не забороненої законом, зокрема передавати його за плату у володіння та користування іншим особам. Об´єктами оренди також є земельні ділянки, що знаходяться у власності громадян і юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальної власності), держави. Об´єктами оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будинками, спорудженнями, водоймами, розташованими на них, якщо це передбачено договором оренди. При передачі в оренду земельних ділянок громадянами, що мають право на земельну частку (пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві, їхнє місце розташування визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування у відповідності до спеціальних землевпорядних проектів, що затверджуються загальними зборами членів сільськогосподарського підприємства чи зборами уповноважених, а в акціонерному товаристві — загальними зборами товариства (ст. 4 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.).