Цікаві судові рішення

Чи достатньо показника 0,23‰ на Drager, щоб автоматично визнати водія винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП? Як показала одна з моїх останніх справ — ні. Поліція склала відносно моєї клієнтки протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП: за результатами огляду приладом Drager Alcotest 6810 було зафіксовано 0,23‰ алкоголю. На перший погляд, показник перевищує встановлений нормативний поріг у 0,2‰.

Вони з чоловіком придбали цей будинок в шлюбі, який було розірвано у 2012 році. У добровільному порядку дійти згоди щодо поділу зазначеного нерухомого майна вони не змогли. Так, відповідач неодноразово намагався позбавити її права на вказане нерухоме майно, зокрема у 2016 році звертався з відповідним позовом. Крім того, вона - у грудні 2015 року зверталась до міськрайонного суду і з позовом до відповідача про визнання права власності та виділ частки майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим ухвалою суду позовну заяву було визнано неподаною і повернуто позивачеві.

ВС роз’яснив, що нанесення тілесних ушкоджень у приватній обстановці із особистих спонукань не може вважатись хуліганством. В такому випадку відсутня головна ознака зухвалого злочину – мотив неповаги до громадського порядку.

Організація колективного управління стягнула з організатора концертів у ботанічному саду 153 088 грн компенсації за два музичні твори, виконані без ліцензії. Порушення зафіксував представник організації, який купив квиток і прийшов на захід як звичайний глядач. Відповідач до суду не з'явився, позов задоволено повністю. Справа цікава не сумою, а тим, як вона побудована, і тим, де в ній лишилися відкриті місця.

У цій справі я представляв інтереси відповідачки у спорі з фінансовою компанією щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом. І хоча апеляційну скаргу було задоволено лише частково, постанова містить доволі показовий для кредитних спорів висновок.

Фабула судового акту: організація колективного управління стягнула з організатора концертів у ботанічному саду 153 088 грн компенсації за два музичні твори, виконані без ліцензії. Порушення зафіксував представник організації, який купив квиток і прий

Рішенням окружного адміністративного суду зобов'язано ТЦК СП внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в систему «Оберіг» про виключення з військового обліку позивача, відповідно до довідки ВЛК та відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного. Проте рішення не виконувалось більше ніж пів року. Тому, представником позивача було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі. Судом було прийнято цю заяву адвоката і зобов`язано керівника ТЦК СП у строк до 10 лютого 2026 року (включно) року подати до суду письмові пояснення щодо наведених обставин та докази на їх підтвердження (в т.ч. рішення, яке прийнято на виконання судового рішення).

Позивач звертався до суду з вимогою визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. Суд частково задовольнив вимоги, і зобов’язав Міноборони прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з настанням інвалідності - з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Особливо показовою є практика Дніпровського апеляційного суду у справах щодо Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. В одних постановах одна й та сама суддя апеляційної інстанції — Залізняк Р.М. — чітко зазначає: якщо розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції, а в залі суду був лише секретар, тоді це істотне порушення вимог КУпАП, яке тягне безумовне скасування постанови суду першої інстанції.

У цій справі, Позивач хотіла прийняти спадщину після смерті свого чоловіка, а саме - квартиру, приватизовану ними у січні 1997 року. Як дружина та спадкоємець першої черги за законом вона звернулась із заявою про прийняття спадщини, але їй повідомили, що на квартиру накладено арешт, який зареєстрований на підставі ухвали суду від 04 жовтня 1996 року. За цим вироком 1996 року її сина (який не був власником квартири) засуджено за частиною другою статті 140 КК України (за старим кодексом це була крадіжка) з конфіскацією майна, належного їм на праві власності. Сир помер у 2001 році.