Цікаві судові рішення

Колишнє подружжя ділило спільно набуте майно у суді. Одним із вимог екс-чоловіка - було розподілити між сторонами боргове зобов'язання, що виникло на підставі боргової розписки від 21 січня 2022 року, укладеної між ним та третьою особою, шляхом покладення на кожного з подружжя обов`язку зі сплати по 40 000,00 дол. США із загальної суми боргу 80 000,00 дол. США. При цьому у 2025 році чоловіком борг було погашено.

Позивач у цій справі звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. Перша інстанція, що було підтримано апеляційним судом - позов задовольнила, а позику стягнула з боржника. Проте представник боржника - адвокат - подав касаційну скаргу, яку мотивував тим, що місцевий суд ухвалив рішення за відсутності відповідача та його представника, не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через їхню тимчасову непрацездатність. Справа була передана на розгляд ВП ВС.

На її думку, посадові особи Височанської селищної ради незаконно організували видачу продовольчих товарів тривалого зберігання як гуманітарну допомогу за ініціативи Президента України «Пакунок кожному громадянину», що дозволило видавати мешканцям пакети з невідомим вмістом замість продовольчих товарів тривалого зберігання у переліку та обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 328/22.

До позовної заяви було долучено заяву про поновлення пропущеного строку, яка обґрунтована тим, що в межах встановленого строку звернення до суду позивач вже реалізовувала своє право на оскарження цього Указу однак суд своєю ухвалою залишив позов без розгляду - що було підтримано в апеляції. Зазначене стало підставою для розірвання договору про надання правової допомоги, укладеного з попереднім представником, і укладення низки договорів з іншими адвокатами, які не були виконані через мобілізацію останніх. Лише за місяць до подання позивач уклала договір з діючим наразі представником - адвокатом, яка невідкладно приступила до виконання взятих на себе зобов`язань за договором, у тому числі шляхом подання цієї позовної заяви. Позивач просила врахувати, що вперше позовну заяву було подано в межах встановленого законом строку звернення до суду, а в подальшому без зволікань вживала заходів щодо повторного оскарження, більшість з яких виявились безрезультатними через надзвичайні і невідворотні обставини - мобілізацію адвокатів.

Прокурор звернувся з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану йому окремим положенням пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнане неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати в розмірі, визначеному за статтею 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру»), за період з 15 липня 2015 року до липня 2020 року в сумі 3 153 729,74 грн.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката з надання безоплатної вторинної правничої допомоги фізичній особі, зокрема представництва її інтересів у суді, права підпису та подачі процесуальних документів тощо, є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який ухвалив рішення про надання зазначеній особі безоплатної вторинної правничої допомоги, та оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально або посадовою особою зазначеного Центру. А представниця подала тільки доручення, і не долучено наказу Центру. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписала особа, повноваження якої не підтверджені.

За обставинами описаними стороною обвинувачення - він, знаючи, що до кола його повноважень, не входить прийняття рішень про зміну обвинувачення, закриття кримінального провадження або звільнення від кримінальної відповідальності повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що фігуранту окремої справи загрожує призначення покарання у виді позбавлення волі і для того, щоб останній залишився на волі, необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі від 20 000 до 30 000 доларів США. Потім, на вказану ним карту він отримав грошових коштів в розмірі 4946, 62 грн. Повідомивши про такий «аванс» клаптиком з написом 5000 грн. Надалі, ще раз повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що необхідно надати неправомірну винагороду в розмірі вже 70 000 доларів США, і в разі надання зазначеної неправомірної винагороди прокурори у провадженні змінять обвинувачення фігуранту на ст. 309 КК України, а суддя винесе рішення, яке виключатиме покарання у виді позбавлення волі.

Чоловіка було засуджено за те що він із помсти за раніше спричинені йому тілесні ушкодження завдав потерпілому щонайменше 11 ударів дерев`яною дошкою по спині та правій частині грудної клітки, спричинивши, у тому числі, тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Суд першої інстанції, із чим погодився суд апеляційної інстанції визнав чоловіка винуватим за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (КК) та із застосуванням статті 69 КК пробаційного нагляду на строк 5 років поклав на нього обов`язки, передбачені частиною 2 статті 59-1 КК.

Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним договору міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Проте суд першої інстанції, із рішенням якого погодилась апеляційна інстанція у задоволені позову було відмовлено через відсутність - на думку судів - порушеного права у позивачки. Разом із тим, нею була подана касаційна скарга, аргументами якої - окрім інших було те що:

Чоловіка було визнано винуватим, за те що він у 2021 році - шляхом вільного доступу таємно викрав гідрофор (насосну станцію) вартістю 1852, 09 грн. За вироком районного суду його було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 100 годин громадських робіт. Водночас, при перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника апеляційний суд скасував це рішення та закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.