Интересные судебные решения

У цій справі водія автопоїзда з цистерною було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. При здійсненні маневру він допустив ДТП внаслідок якого двоє людей загинули, ще один отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження

За вироком суду він, маючи незняту та непогашену судимість за тою же статтею, під час суперечки з потерпілим, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав йому ножем не менше одного удару в ділянку черевної порожнини справа та не менше одного удару в ділянку тильної сторони лівої долоні, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, і легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Вироком районного суду жінку було засуджено за ч. 3 ст. 389 КК (ухилення від покарання не пов’язаного з позбавленням волі) у виді обмеження волі на строк 1 рік. Вона ухилилася від виконання постановленого до того вироку районного суду, яким її було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді пробаційного нагляду. Фактично, вона не з`явилась багато разів до уповноваженого органу з питань пробації, періодично не підтверджувала будь-якими засобами комунікації намір перебувати на обліку в філії обласного центру зайнятості за направленням органу пробації, чим порушила обов`язки, покладені на неї вироком.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації. Проте у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено - оскільки на думку судів - правові підстави для його звільнення з військової служби були відсутні.

Позов мотивувала тим, що під час перебування в шлюбі - збудували житловий будинок. Цей будинок є повністю готовим до експлуатації, будівництво його фактично закінчено, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, забезпечений електрикою, газом, водою, каналізацією, проте відповідач умисно не вводить його в експлуатацію і не реєструє право власності на нього, що позбавляє її можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.

Особливо показовою є практика Дніпровського апеляційного суду у справах щодо Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. В одних постановах одна й та сама суддя апеляційної інстанції — Залізняк Р.М. — чітко зазначає: якщо розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції, а в залі суду був лише секретар, тоді це істотне порушення вимог КУпАП, яке тягне безумовне скасування постанови суду першої інстанції.

У практиці розгляду справ про адміністративні правопорушення дедалі частіше виникає небезпечна тенденція: суди формально посилаються на «розумні строки», «обізнаність особи про складення протоколу» або публікацію повідомлення на сайті суду — і цього, на їхню думку, достатньо для розгляду справи без особи, яку притягають до відповідальності. Як адвокат та захисник діючого військовослужбовця у цій справі, я вважаю її показовою не лише через спосіб повідомлення особи, а й через повне ігнорування апеляційним судом строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП.

У будинку квартирного типу було чотири квартири. Власники четвертої квартири намагались виділити із загальної частки будинку окреме приміщення, яке називали квартирою, як індивідуально визначене майно, водночас ця квартира визнавалась спільним сумісним майном багатоквартирного будинку, тому ними було прийнято рішення подати позов до інших співвласників (власників перших тьох та п’ятої квартир), про виділ в натурі приміщення цієї квартири - зі зміною правового режиму житлового будинку квартирного типу на індивідуальний житловий будинок. Звісно далі йшла вимога визнати за ними право власності на цю квартиру та припинити спільну часткову власність всіх співвласників.

Ухвала суду першої інстанції була мотивована тим, що відповідь з Єдиного держаного демографічного реєстру та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР - не дала відповіді суду про місце проживання відповідача. Відповідно - відсутність інформації про особу відповідача, згідно пункт 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, позивачка мала надати докази на підтвердження місцезнаходження майна відповідача чи останнього відомого зареєстрованого

Чоловіка було засуджено за частиною другою статті 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за частиною третьою статті 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого - і за частиною другою статті 311 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Засуджений придбав з метою збуту пакунок з розфасованою порошкоподібною речовиною, та розуміючи, що у сліп пакетах знаходяться психотропні речовини амфетамін, метамфетамін, особливо небезпечні психотропні речовини МДМА, PVP, а також речовина псевдоефедрин, став зберігати, а потім перевозити їх з метою збуту. Апеляція залишила вирок без змін.