Интересные судебные решения

У цій справі - схожій на сюжет “Кавказької полонянки” - фінал зовсім не щасливий, адже викрадення людини - кримінально караний злочин. Так, допомагаючи своєму, вочевидь, товаришу, викрасти потерпілу - обвинувачений отримав 4 роки позбавленні волі та втратив автомобіль, оскільки останній був конфіскований, бо використовувався для реалізації злочинного наміру.

У цій справі на розповсюджувача було покладено штраф за відсутність знака відповідності технічним регламентам на товарі (на двох дитячих іграшках). Рівень штрафу Держспоживслужбою був обраний, як для особи, що ввела в обіг таку продукцію. Натомість розповсюджувач наголошував, що надавав інформацію про того у кого її купував, а отже, такий штраф накладено безпідставно.

Ситуація із регулюванням та сприйняттям факсиміле вже давно зробила цей - доволі корисний інструмент - практично недієвим. І в зобов’язальних відносинах, і - судячи із судової практики - в процесуальних відносинах, використання факсиміле може стати проблемою. Зокрема, призвести до скасування рішень. Як, враховуючи всі дії, які здійснив позивач, в тому числі - заплатив судзбір зі свого рахунка, яким оперує лише уповноважена особа, враховуючи надані дані, які відомі лише цій компанії - можна вважати всього лише факсиміле “доказом відсутності волевиявлення особи” на подання заяви? Значить волевиявлення сплатити збір було, а ось підписати позов/заяву - ні?

В Україні криміналізовано діяння, що полягають у виправдовуванні, визнанні правомірною та запереченні збройної агресії російської федерації проти України (ст.436-2 КК України). До складу цього злочину входить і глорифікація учасників цієї агресії. І це правильно та на часі. В цьому вироці особу засуджено за відповідні та неодноразові публікації в соцмережі на 1 рік позбавлення волі. Рішення ілюструє небезнаказанність соцмережевих сміливців, котрі підтримуючи рф, чомусь досі продовжують знаходитись в Україні.

У цій справі дві особи претендували на приватизацію однієї земельної ділянки, обидва з них просили дозвіл на розробку землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку. Рада надала дозвіл особі, яка звернулася першою, а іншій - відмовила, проте ВС КАС не знайшов законних підстав для відмови і скасував рішення ради про відмову

Спільне підприємство (далі - СП) позивалось проти фізособи (відповідача) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 000 000 грн - але суд не задовольнив вимоги СП. Натомість, представник відповідача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення для здійснення розподілу судових витрат та стягнення з СП на користь його клієнта витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

У цьому рішенні ОП ВАКС вказав нюанси правової природи ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності особи, з доставкою до місця кримінального провадження з подальшим розглядом питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід - постановленої в порядку ч.6 ст. 193 КПК.

Засуджений - будучи приватним підприємцем - на підставі договорів зберігання з правом реалізації майна, отримав товарно-матеріальні цінності, які йому були ввірені та перебували в його правомірному володінні. Маючи на це право за договорами - він здійснював продаж товару в своєму магазині. Разом із тим, частину отриманих від реалізації товару коштів у розмірі 305 494, 82 грн. (що є особливо великим розміром) він умисно привласнив та витратив з метою вирішення особистих потреб.

Простими словами: віктимна поведінка - це дії жертви, що провокують злочинця на вчинення злочину. У цьому рішенні ККС ВС зробив цікавий висновок - те що особа спровокувала проти себе насильство, не означає, що через це вона не може бути визнана такою, що вчинила дії в обстановці необхідної оборони.

Невиконання рішення органом місцевого самоврядування - доволі часта проблема. Постійні безпідставні відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - і проблему не вирішує навіть судовий контроль. Більш того, негативної практики додав і ВС КАС в цьому рішенні, де вирішив, що голова міської ради не має нести відповідальність за дії ради. Виникає закономірне питання - а хто ж має її нести, раз так?

До Управління патрульної поліції (далі також - “Нацполіція”) звернулась особа, яка наголошувала, що спеціальні конструкції порушують вимоги ДСТУ. За результатами розгляду зазначеного звернення, Нацполіцією було здійснено перевірку та встановлені порушення, а саме: рекламоносій розміщено менше ніж за 10 м до дороги, кут відносно дороги більше 45 градусів, відсутня на опорі світлоповертаюча дорожня розмітка заввишки до 2 м, майже у всіх випадках встановлено порушення менше 50 м від перехресть та пішохідних переходів, лише у деяких випадках декоративно не оформлено блок та в одному перерізі з дорожніми знаками та світлофорами.

Законодавство про рекламу розділяє рекламу та вивіску і передбачає, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування, знака для товарів і послуг, вид її діяльності, час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи орендованого приміщення, чи на зовнішній поверхні будинку / споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться приміщення, біля входу в таке приміщення - не вважається рекламою. Разом із тим, приписом Департаменту містобудування міської ради було наказано демонтувати таку, як самовільно встановлену.

У цьому довготривалому проваджені, внаслідок захоплення 2014 році Донецьку, разом із будівлею податкової було втрачено - а потім частково відновлено судове провадження. Попри часткове відновлення, суди все одно не змогли встановити достатність доказів для задоволення вимог позивача. ВС КАС, слушно зазначив, що так чи інакше, докази мають бути, і поважність причин неможливості їх подання не звільняє від обов’язку доказування.

Чергове невтішне рішення ВС КАС, для громадян, які не можуть отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою - і відповідно - здійснити відведення земельної ділянки. На жаль, дуже часто, органи відмовляють у наданні такого дозволу із непередбачених підстав, або ж видають відмову неналежної форми, чи взагалі ігнорують заявників. І на свій страх і ризик люди вимушені або робити проект землеустрою на підставі “автоматичного погодження”, що не позбавлено своїх питань, або ж звертатися до суду, що, на жаль, як і в цій справі після трьох років боротьби, може призвести до нульового результату.

У цьому рішенні ВС КГС, надав свої висновки на ряд важливих питань, пов’язаних із фермерським господарством (ФГ), як то: - чи наявні корпоративні права у ФГ; - чи є оборотоздатними корпоративні права учасника господарської організації; - яким є правовий режим майна подружжя та чи поширюється такий режим на частку в статутному (складеному) капіталі ФГ; - щодо питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та можливості відчуження фермерського господарства в інший спосіб, ніж шляхом продажу цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК).

Чого тільки не вигадують співвласники багатоквартирного будинку, коли їх не влаштовує рішення загальних зборів. Особливо, часто їх не влаштовує питання кошторису і належних із них грошових внесків. Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) в цій справі дала ряд важливих висновків щодо діяльності ОСББ та щодо юрисдикції спорів з питань прийнятих рішень з кошторису і внесків.

Водночас, одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Позивачка проходила службу в Збройних Силах України та мала вислугу більше 10 років. Згодом, вона була звільнена з військової служби в запас за пунктом “і” частини восьмої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок та військову службу (під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Відома багатьом патова ситуація, коли директор бажає бути звільненим та позбавитись відповідальності за дії вчинені товариством в період його керівництва, а загальні збори не можуть бути скликані внаслідок певних обставин. На щастя, вже склалася більш-менш прийнятна практика визнання таких трудових відносин припиненими. У цьому ж рішенні, ВС КГС наголосило на нюансах процедури звільнення за таких обставин.

Позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вона просила визнати директора магазину і представника ПАТ винними у порушенні трудового законодавства, частини другої статті 6 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, скоєнні правопорушень, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 41, статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини третьої статті 273 ЦК України. Водночас, позивач просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн. з директора магазину та 250 000,00 грн. з представника ПАТ.