Интересные судебные решения

Власниця однієї з квартир у багатоквартирному будинку звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приватною власністю. Справа в тім, що позивачка, яка є інвалідом другої групи та достатньо довгий час хворіла різними заховрюваннями, мала проблему - по сусідству, поверхом вище, була розташована квартира з якої постійно доносився неможливий сморід. Мало того, що раніше вже були випадки коли її квартиру топила сусідка зверху, так незважаючи на це, порушення прав позивачки з боку відповідачки не припинилося та наразі у квартирі відповідачки проживають виключно тварини: коти в клітках та собаки.

Поліцейські склали на водія протокол по ч.1 ст.130 КУПАП (керування в стані сп’яніння) та ч. 5 ст. 126 КУпАП (керування тз без документів). Відповідно до їх протоколу, водій керував ТЗ ВАЗ з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей які не реагують на світло, неприродна блідість, сповільненість реакції), але від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони і здоров`я - відмовився.

Міськрада (позвач) просила стягнути з товариства (відповідача, ТОВ) заборгованість за договором суперфіцію у сумі 9 112 974,27 грн за користування земельною ділянкою для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс. Разом із позовом Міськрадою було подано заяву про забезпечення позову, в якій висловлювалися прохання:

Постановою районного суду водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 (керування без документів) та ч. 3 ст. 130 КУпАП (у стані алкогольного сп’яніння) з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу. Як постановив суд, водій, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, при цьому будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Постановою районного суду особу визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років. “Водій” так скажімо - керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія, тобто ніколи його не отримував. При чому, до цього, проти водія вже складалась постанова інспекторами поліції за аналогічне правопорушення - менше року назад. За це і застосовано було саме частину 5 ст. 126 КУпАП, і такий великий штраф.

Позивач, звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС (далі - податкова/ДФС) у з проханням скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його, як громадянина. Просив також визнати протиправними дії податкової щодо проведення такої документальної позапланової невиїзної перевірки та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Мати звернулася з позовом до батька своєї малолітньої доньки, про визначення місця проживання дитини з матір'ю. Крім всього іншого - зокрема того що між сторонами є конфлікт, що батька, фактично забрав доньку без її згоди, зазначала те що має сина, який також проживає з нею та має гарні відносини з сестрою. Роз`єднання рідного брата та сестри призводить до розриву родинних зв'язків, порушує право дітей на спілкування братом і сестрою, що є неприпустимим.

Нотаріус просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України, яким їй тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць. Справа в тим, що до нього звернулась особа для проведення державної реєстрації прав власності за ним на квартиру на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова. Підстав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для неприйняття заяви від нього не було. Відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, факт набуття права власності був встановлений згідно резолютивної частини отриманого судового рішення.

За вироком суду чоловіка було визнано винуватим і засуджено до покарання: за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна; і за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 3 роки. Остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Однак захисник, подаючи касаційну скаргу вказав про наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілій, адже чоловік добровільно: видав правоохоронним органам належний йому мобільний телефон, брав активну участь у слідчих діях, нічого не приховуючи надавав інформацію в ході допитів, що, на переконання сторони захисту, було корисним для досудового розслідування; відшкодував завдану потерпілій моральну шкоду, а саме 300 доларів США, що підтверджується розпискою її представника та поясненнями останньої в ході судового розгляду щодо відсутності претензій матеріального й морального характеру та відшкодування збитків у повному обсязі.