Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУПАП, звільняє водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП (ВС КЦС №717/1699/22 від 11.10.2024 р.)

Фабула судового акту: Між сторонами сталась ДТП, а саме - водій «MitsubishiPajero», в темну пору доби, рухаючись зі швидкістю приблизно 90 км/год, помітив на дорозі гілки у зв`язку з чим почав гальмувати та відчув зіткнення, як з`ясувалося з автомобілем «Daf». Зазначений автомобіль стояв припаркований лівими колесами біля центральної лінії дорожньої розмітки, без ввімкненої світлової аварійної сигналізації, у зв`язку з чим водій «MitsubishiPajero» його завчасно не зміг його побачити. Гілка яка знаходилася на дорозі була невелика і автомобіль «Daf» - не закривала. Звичайно, що внаслідок зазначених подій автомобіль «MitsubishiPajero» зазнав механічних пошкоджень, у зв’язку із цим, водій позивався про відшкодування шкоди з водія «Daf».

В свою чергу, водій «Daf» звернувся до суду із зустрічним позовом до водія «MitsubishiPajero» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Він зазначав, що його фура зламалась, він був вимушений зупинитися якомога правіше. На зазначеному автомобілі були наклеєні світловідбиваючі смуги, також він на відстані біля 30 м позаду автомобіля встановив гілки та додатково наклеїв світловідбиваючі смуги на автомобіль та гілки. Він намагався забрати автомобіль з дороги, але не міг, оскільки в автомобілі була відсутня електрика. Швидкість автомобіля, який вдарився, була дуже висока. Спідометр автомобіля «MitsubishiPajero» зафіксував 90 км/год.

У справі був висновок експерта за яким установлено, що з технічної точки зору дії водія автомобіля «Daf» - не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР. Але і щодо дій водія автомобіля «Mitsubishi Pajero» встановити відповідність (невідповідність) дій водія «MitsubishiPajero» вимогам пункту 12.3 ПДР експертним шляхом немає можливості.

Водій «Daf» в основному посилався на те що даній дорожньо-транспортній обстановці водій «MitsubishiPajero» мав технічну можливість, своєчасним зменшенням швидкості керованого ним автомобіля запобігти зіткнення із автомобілем «Daf».

Разом із тим, у справі було встановлено що відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду у справі щодо ДТП, постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області щодо водія «MitsubishiPajero» за статтею 124 Кодексу адміністративного правопорушення (далі - КУпАП) скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, у цій справі:

Всі три інстанції підтримали задоволення позову саме водія «MitsubishiPajero», відмовивши у задоволенні зустрічного позову водія «Daf». Шкоду було відшкодовано саме водію «MitsubishiPajero». Суди зазначили:

Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Отже, суди констатували, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «MitsubishiPajero», відбулася у зв`язку із прямим причино-наслідковим зв`язком із грубим порушенням водієм автомобіля «Daf» Правил дорожнього руху України зокрема пунктів 2.3, 31.3, 31.5, 9.10, 9.11.

При цьому, як вказав ВС КЦС - доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій об`єктивно не встановили видимість/невидимість перешкоди для водія «MitsubishiPajero» на ділянці автомобільної дороги на 14 км та безпідставно не взяли до уваги висновок експерта, спростовується висновками судів попередніх інстанцій, які надали оцінку цим обставинам, вказавши, що в матеріалах справи відсутні докази видимості перешкоди у вигляді нерухомого неосвітленого автомобіля в темну пору доби та обґрунтовували відхилення як доказу вищевказаного висновку експерту.

Аналізуйте судовий акт: Закриття провадження у справі про адмінправопорушення з підстав закінчення строків, не є реабілітуючою обставиною - тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов’язання відшкодувати шкоду (ВС КЦС, справа №645/6088/18 від 26.10.2022 р.);

Судами не співставлено квитанції із довідкою з лікарні, не проаналізовано чи відповідають придбані товари/послуги тому лікуванню, яке проходив потерпілий внаслідок ДТП, тому ВС визнав розмір матеріальної шкоди не доведеним. (ВС ККС №607/8075/21 від 17.05.2023 р.);

Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні, як і невстановлення вини водія - не може бути підставою для відмови в стягненні шкоди, завданої ДТП, зі страховика (ВС КЦС, справа №208/4598/21 від 05.10.2022 р.);

ДТП пасажира без вини водія є страховим випадком, тому моральна шкода (та витрати на поховання) матері загинувшого пасажира підлягає відшкодуванню в рамках закону (ВС КЦС справа №184/1461/20-ц від 26.04.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 717/1699/22

провадження № 61-3167св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Туржанського В. В., додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Туржанського В. В., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнових збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 06 травня 2022 року він рухаючись на своєму автомобілі «MitsubishiPajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до м. Чернівці з смт Кельменці, в темну пору доби десь після 21 год. 00 хв., зі швидкістю приблизно 90 км/год, із видимістю дороги біля 70 м, помітив на дорозі на відстані біля 20 м гілку у зв`язку з чим почав гальмувати та відчув зіткнення, як з`ясувалося з автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому знаходився ОСОБА_2 . Зазначений автомобіль стояв припаркований лівими колесами біля центральної лінії дорожньої розмітки, без ввімкненої світлової аварійної сигналізації, у зв`язку з чим він його завчасно не зміг побачити, а вже тільки після зіткнення. Гілка яка знаходилася на дорозі була невелика і автомобіль «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не закривала. Внаслідок зазначених подій його автомобіль «MitsubishiPajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 717/634/22 апеляційну скаргу захисника адвоката Мельниченка М. С., в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу адміністративного правопорушення (далі - КУпАП) скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «MitsubishiPajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулася у зв`язку із прямим причино-наслідковим зв`язком із грубим порушенням водієм автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), зокрема пунктів 2.3, 31.3, 31.5, 9.10, 9.11.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальні збитки, спричинені внаслідок ДТП у розмірі 294 240,00 грн.

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 06 травня 2022 року під час керування автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній зламався, він був вимушений зупинитися якомога правіше. На зазначеному автомобілі були наклеєні світловідбиваючі смуги, також він на відстані біля 30 м позаду автомобіля встановив гілки та додатково наклеїв світловідбиваючі смуги на автомобіль та гілки. Він намагався забрати автомобіль з дороги, але не міг, оскільки в автомобілі була відсутня електрика.

Приблизно о 21 год. 00 хв. він сів в автомобіль, також в кабіні автомобіля знаходилась ОСОБА_3 , яка побачила у дзеркало автомобіль, після чого відбувся удар. ОСОБА_3 перелетіла у спальне відділення, а він вдарився і вибив зуб. Швидкість автомобіля, який вдарився, була дуже висока. Спідометр автомобіля «MitsubishiPajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 зафіксував швидкість 90 км/год.

ОСОБА_2 зазначив, що він не виставив позаду свого автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знак аварійної зупинки та ліхтар, а встановив гілки, які обмотав світловідбиваючою стрічкою. Внаслідок ДТП його автомобіль був пошкоджений.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнові збитки, які він поніс для відновлення свого автомобіля Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 27 620,28 грн та завдану моральну шкоду в розмірі 170 000,00 грн.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднано його із первісним позовом ОСОБА_1 в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 294 240,00 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДПТ.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 934,80 грн у рахунок відшкодування витрат понесених зі сплатою судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 1 912,00 грн у рахунок відшкодування витрат на підготовку висновку експерта.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи висновки судових автотехнічних експертиз, згідно яких у ДТП, яка сталася 06 травня 2022 року, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР, наявна вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП і свою вину він не спростував.

Суд відхилив як доказ висновок експерта від 29 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/4192-ІТ щодо невиконання ОСОБА_1 пункту 12.3 ПДР, оскільки під час дослідження експертом приймалася величина видимості перешкоди 2 000 метрів. Належні та допустимі докази такої видимості перешкоди у вигляді нерухомого неосвітленого автомобіля в темну пору доби у матеріалах справи відсутні. У матеріалах справи також відсутні докази, які б доводили, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу однієї із сторін, тому наявні підстави для задоволення первісного позову.

Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Додатковим рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив із їх доведеності, співмірності зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, відповідністю критеріям реальності таких витрат та розумністю їх розміру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року та додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції|, ухвалюючи рішення, обґрунтовано враховував висновки судових автотехнічних експертиз, згідно яких у ДТП, яка сталася 06 травня 2022 року, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР, саме ОСОБА_2 винен у скоєнні ДТП і свою вину не спростував, тому має відповідати за завдану ОСОБА_1 шкоду.

Також суд першої інстанції, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаної роботи, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено обсяг наданих адвокатом правничих послуг, виконаних робіт на загальну суму 20 000,00 грн. Отже, витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що визначальне значення для встановлення вини як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має об`єктивне встановлення видимості до перешкоди для ОСОБА_1 на ділянці автомобільної дороги Р-63 «Данківці-КПП «Сокиряни» на 14 км, які не були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги висновок експерта від 29 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/4192-ІТ.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення ОСОБА_2 вимог ПДР та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, а саме заподіяння шкоди майну ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях.

Просить скасувати додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 , вважає, що ці витрати є неспівмірними та необґрунтованими.

Підставою касаційного оскарження рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткового рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), від 18 листопада 2019 року у справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31181св18), від 27 лютого 2020 року у справі № 560/898/16-ц (провадження № 61-10624св18).

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У березні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року зупинено виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткового рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 травня 2022 року, в світлий час доби, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Р-63 «Данківці-Вартиківці-КПП - «Сокиряни» в напрямку від смт Кельменці до с. Лівинці Дністровського району Чернівецької області. Внаслідок технічної несправності автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 здійснив стоянку автомобіля «Daf», реєстраційний номер, на 14 км автодороги Р-63 «Данківці-Вартиківці-КПП - «Сокиряни», на автодорозі, поза населеним пунктом.

Відповідно до ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Згідно з пунктом 15.11 ПДР у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги.

Після зупинки автомобіля, ОСОБА_2 , в порушення пункту 15.11 ПДР, до настання темряви не перемістив автомобіль «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за межі дороги або на майданчик для стоянки. Зазначені обставини підтвердженні показаннями свідка ОСОБА_3 та не заперечуються ОСОБА_2 .

Біля 21 год. 00 хв. 06 травня 2022 року, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по автодорозі Р-63 «Данківці-Вартиківці-КПП - «Сокиряни» в напрямку від смт Кельменці до с. Лівинці Дністровського району Чернівецької області.

Відповідно до пункту 12.2 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Згідно з пунктом 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Помітивши нерухомий автомобіль «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вжив заходів для зменшення швидкості, однак скоїв зіткнення із нерухомим автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказана обставина підтверджуються схемою ДТП від 06 травня 2022 року.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 717/634/22 апеляційну скаргу захисника - адвоката Мельниченка М. С. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/4192-ІТ в ДПТ, яка сталася 06 квітня 2022 року біля 21 год. 00 хв. на 14 км автодороги Р-63 сполученням «Данківці-Вартиківці-КПП - «Сокиряни», у діях водія автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР. Під час дослідження експертом приймались задана у вихідних даних величина видимості перешкоди 2 км (2 000 м) вказана водієм автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приймаючи до уваги її значну величину (більше ніж оглядовість та видимість 200 м) обґрунтувати її експертним шляхом не надається можливим, що може бути вирішено або судом самостійно правовою оцінкою, або ж наданням експерту додаткових вихідних даних (геометричні особливості параметрів дороги, спуск, поворот, тощо, що могли обмежувати видимість перешкоди), за результатами технічної оцінки яких, висновки могли б змінитись.

Встановити невідповідність вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР із настанням даної ДТП не має можливості, оскільки це не являється технічним аспектом, потребує всебічної оцінки матеріалів адміністративної справи і не входить компетенцію експерта.

Також з результатів дослідження при заданому механізмі ДТП та параметрах руху учасників даної пригоди, в діях водія автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимог пункту 12.3 ПДР, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП.

В даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 необхідно було керуватися вимогами пункту 12.2 ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР. Водію ОСОБА_2 , який перебував в нерухомому автомобілі «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , необхідно було керуватися, згідно з вимогами пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР.

В даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_1 мав технічну можливість, своєчасним зменшенням швидкості керованого ним автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , аж до повної зупинки останнього, запобігти зіткнення із автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при заданих параметрах руху та моменту виникнення небезпеки для руху.

Встановити невідповідність вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР в діях водія ОСОБА_2 із настанням даної ДТП не має можливості, оскільки це не являється технічним аспектом, потребує всебічної оцінки матеріалів адміністративної справи і не входить в компетенцію експерта.

Згідно з висновком Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09 червня 2023 року № СЕ-19/126-23/4616-ІТ в даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який згідно вихідних даних перебував у нерухомому стані (вимушена зупинка, викликана технічною несправністю), необхідно було керуватися вимогами пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР, при цьому технічна можливість уникнути пригоди, для водія автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , визначалася виконанням ним вимог пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР, і як слідує із наданих вихідних даних, для нього не було яких небудь перешкод технічного характеру, які б не давали йому виконати вимоги цих правил.

В даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 необхідно було керуватися вимогами пункту 12.2 ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху діяти у відповідності вимог пункту 12.3 ПДР.

Встановити експертним шляхом, дії кого із водіїв перебувають у причинному зв`язку із настанням даної ДТП, не виявилось можливим.

З технічної точки зору дії водія автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР.

Дії водія автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 відповідали вимогам пункту 12.2 ПДР, при цьому встановити відповідність (невідповідність) дій водія ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 ПДР експертним шляхом немає можливості.

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 04 жовтня 2022 року № 388/10-22 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 06 травня 2022 року становить 395 240,00 грн, з врахуванням ПДВ (на використані запасні частини). Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , без врахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 1 561 835,91 грн. Ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 06 травня 2022 року становить 395 240,00 грн.

Згідно з висновком щодо вартості колісного транспортного засобу від 11 жовтня 2022 року № 388/10-22-(01) вартість в пошкодженому стані після ДТП автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 04 жовтня 2022 року становить 101 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166 1167 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини друга та п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 717/634/22 постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з висновком Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09 червня 2023 року № СЕ-19/126-23/4616-ІТ в даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановити експертним шляхом дії кого із водіїв перебувають у причинному зв`язку із настанням даної ДТП не виявилось можливим.

З технічної точки зору дії водія автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР.

Дії водія автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 відповідали вимогам пункту 12.2 ПДР, при цьому встановити відповідність (невідповідність) дій водія ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 ПДР експертним шляхом немає можливості.

Встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero».

В матеріалах справи відсутні доказів того, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що дії водія ОСОБА_2 під час ДТП не відповідали вимогам пунктів 15.11, 15.14, 9.9 (а), 9.10, 9.11 ПДР, саме ОСОБА_2 винен у скоєнні ДТП і свою вину не спростував, тому має відповідати за завдану ОСОБА_1 шкоду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій об`єктивно не встановили видимість/невидимість перешкоди для ОСОБА_1 на ділянці автомобільної дороги Р-63 «Данківці-КПП «Сокиряни» на 14 км та безпідставно не взяли до уваги висновок експерта від 29 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/4192-ІТ, спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, які надали оцінку цим обставинам, вказавши, що в матеріалах справи відсутні докази видимості перешкоди у вигляді нерухомого неосвітленого автомобіля в темну пору доби та обґрунтовували відхилення як доказу вищевказаного висновку експерту.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М. С. надав, зокрема: договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 11 жовтня 2022 року № 130/2022, укладений між Адвокатським об`єднанням «Мельниченко та партнери» та ОСОБА_1 ; опис робіт; акт приймання-передачі виконаних послуг; квитанцію від 10 жовтня 2023 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що, вирішуючи питання про стягнення із ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, суди першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року зупинено виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткового рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткового рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року підлягають поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М. С. про закриття касаційного провадження

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М. С. про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на відсутність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у справі та враховуючи доводи, якими заявник обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перевірки матеріалів справи.

Під час розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги, однак оскаржувані судові рішення потребували перевірки на дотримання відповідної практики Верховного Суду.

За таких обставин клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М. С. про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2023 року, додаткового рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник