Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа не мала права на спадкування, але й за інших підстав, зокрема у випадку порушення ним прав інших спадкоємців на майно. (ВС КЦС №363/2488/22 від 11.09.2024 р.)

Фабула судового акту: Донька спадкодавиці звернулась до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері та з`ясувала, що її брат ще у 2016 року звернувся до нотаріальної контори після смерті матері - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої отримав свідоцтво про право на спадщину на всю квартиру.

Однак, враховуючи, що донька постійно проживала та була зареєстрована разом із матір’ю на момент відкриття спадщини, заяву про відмову від спадщини не писала, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину - і їй в порядку спадкування має належати на праві власності 1/2 частини вказаної квартири. Тому остання подала позов про визнання свідоцтва про право на спадщину брата недійсним та просила визнати за нею право на частину квартири.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив ці вимоги, бо виходив з того, що донька після смерті матері прийняла спадщину за законом в порядку статті 1268 ЦК України (фактичне прийняття), а тому відповідач (брат) не є єдиним спадкоємцем та не мав права на спадкування всієї квартири. При цьому суд вважав, що перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини - бо саме тоді дізналася про порушення своїх прав на спадкування, тому позовну давність нею не пропущено.

Однак, відповідач подав касаційну скаргу, де вважав що строки позовної давності все ж пропущено, бо донька не могла не цікавитись квартирою де проживала всі 8 років. Разом із тим ВС КЦС не прийняв доводи до уваги внаслідок їх недоведеності і права в будь-який час оформити спадщину (цей строк не обмежено), а щодо визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним вказав наступне:

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18).

Отже, у цій справі: Донька була зареєстрована у спірній квартирі та на момент смерті матері проживала разом з нею, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла у встановленому законом порядку спадщину. Отже, сторони обидва успадкували частину квартири, тобто кожній зі сторін в порядку спадкування належить по частині спірної нерухомості.

Незважаючи на це, брату було видано свідоцтво про право на спадщину на всю спірну квартиру вцілому.

Встановивши, що внаслідок видачі брату оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право позивача на спадщину після смерті матері, оскільки вона відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Аналізуйте судовий акт: До складу спадкового майна входить лише призначена сума страхових виплат. Якщо спадкодавець не оскаржував незаконне припинення нарахування соцвиплат за життя, спадкоємець прав на такі вже не набуває. (ВС КЦС, справа № 641/1368/19 від 27.01.2023 р.);

При оспорюванні права на частку ТОВ, єдиного правонаступника, який прийняв спадщину, можна залучити навіть якщо ним досі не отримано свідоцтво про право на спадщину. (ВС КГС №915/1031/21 від 19.05.2023 р.);

Висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження, може бути визнаний доказом у цивільній справі, навіть якщо вирок ще не постановлено (ВС КЦС №756/11081/20 від 03.07.2024 р.);

П’ятирічний строк проживання однією сім’єю, для спадкування у четвертій черзі, враховує роки і до прийняття Сімейного кодексу України (до 01.01.2004 р.) також (ВС ОП КЦС № 582/18/21 від 18.09.2023 р. ВІДСТУП).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 363/2488/22

провадження № 61-13426св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року в складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 та просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 серпня 2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі 27 серпня 2016 року за № 1-405; визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що вона є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У липні 2022 року вона звернулася до Вишгородської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 та з`ясувала, що відповідач ще 19 серпня 2016 року звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої 27 серпня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом на всю спірну кватиру видано ОСОБА_2 , їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вона постійно проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, заяву про відмову від спадщини не писала, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину і їй в порядку спадкування має належати на праві власності 1/2 частина вказаної квартири.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 серпня 2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Пушняк М. О., зареєстроване в реєстрі за № 1-405.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 після смерті матері прийняла спадщину за законом в порядку статті 1268 ЦК України, а тому відповідач ОСОБА_2 не є єдиним спадкоємцем та не мав права на спадкування всієї квартири.

Оскільки позивач звернулася до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що у відповідь отримала лист № 561/02-14 від 28 липня 2022 року про те, що ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на все спадкове майно, згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли позивачка дізналася про порушення своїх прав на спадкування (28 липня 2022 року), тому позовну давність нею не пропущено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 20223 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 488/288/15-ц (провадження № 61- 4885св18), від 29 травня 2019 року в справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 16 березня 2020 року в справі № 190/171/17 (провадження № 61-418св18), від 27 січня 2021 року в справі № 332/4629/15 (провадження № 61-15451св18), від 10 вересня 2021 року в справі № 441/688/18 (провадження № 61-2912св21), від 16 лютого 2022 року в справі № 711/4004/19 (провадження № 61-2485св21), від 05 вересня 2022 року в справі № 585/321/20 (провадження № 61-9916сво21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Додані до позовної заяви Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 19 серпня 2016 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 22 липня 2019 року свідчать про обізнаність позивача про існування оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом з 2016 року, отже ОСОБА_1 звернулася до суду з пропуском позовної давності.

Позивач була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, тому могла довідатися про порушення свого права на спадщину протягом розумного строку після видачі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_1 більше восьми років не цікавилася спадковим майном та не оформила його у встановленому законом порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області.

20 листопада 2023 року справа № 363/2488/22 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є дочкою, а відповідач сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 1082 від 20 липня 2016 року ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 17 серпня 1980 року. На день її смерті за вищевказаною адресою були зареєстровані та проживали її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23 серпня 1996 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на частину цієї квартири.

19 серпня 2016 року Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області завела спадкову справу № 294/2016 до майна померлої ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини № 692 від 19 серпня 2016 року.

27 серпня 2016 року державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори Вишгородського району Київської області видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину серії НВТ № 581379 за законом на всю квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1585 від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 01 грудня 2011 року по теперішній час.

Листом №561/02-14 від 28 липня 2022 року у відповідь на письмову заяву ОСОБА_4 від 17 липня 2022 року державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори повідомив, що згідно матеріалів спадкової справи № 294/2016 щодо майна померлої ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 видано 27 серпня 2016 року спадкоємцю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18).

Встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на частину спірної квартири, оскільки інша її частина належить відповідачу, про що свідчить свідоцтво про право власності № 78 від 23 серпня 1996 року.

ОСОБА_1 була зареєстрована у вказаній квартирі та на момент смерті матері ОСОБА_3 проживала разом з нею, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла у встановленому законом порядку спадщину.

Отже, сторони успадкували частину квартири АДРЕСА_1 , тобто кожній зі сторін в порядку спадкування належить по частині спірної нерухомості.

Незважаючи на це, 28 серпня 2016 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НВТ № 581379 на всю спірну квартиру вцілому.

Встановивши, що внаслідок видачі ОСОБА_2 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право позивача на спадщину після смерті матері, оскільки ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Аргументи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності є аналогічними доводам, викладеним в заяві про застосування позовної давності та апеляційній скарзі, яким суд першої інстанції та апеляційний суд надали належну оцінку, та які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко