Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню

1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

КНИГА ШОСТА
СПАДКОВЕ ПРАВО

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: ФОП може отримати допомогу по безробіттю, якщо насправді не займається господарською діяльністю і не отримує від неї дохід (ВС/КЦС у справі № 757/17820/17-ц від 24 квітня 2019 року)

Підприємництво, як зазначає сам законодавець діяльність ризикова. Реєстрація в якості суб’єкта господарювання, наприклад, ФОП зазвичай здійснюється для ведення підприємницької діяльності та отримання від неї відповідного прибутку. Однак, об’єктивні фактори, як то раптовий карантин, хвороба та ін. можуть кардинально змінити ситуацію, а ФОП може залишитись ФОП лише на папері.

Із позовом до суду звернувся міський центр зайнятості про стягнення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю.

Обґрунтовував позов тим, що після призначення та виплати допомоги було виявлено, що відповідач весь цей час був зареєстрований як ФОП. На пропозицію повернути кошти добровільно - не відреагував.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, з тих підстав, що на час звернення до центру зайнятості відповідач належав до працевлаштованого населення і не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновки викладені у рішенні, з огляду на те, що на думку суддів, відповідач не повідомив міський центр зайнятості щодо обставин, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме, що він на момент звернення був зареєстрований як фізична особа -підприємець, що призвело до безпідставного надання йому статусу безробітного та незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Однак, ВС не погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій і виклав власну позицію.

Фактично, позивач звернувся за стягненням суми, яку вважав безпідставно набутою відповідачем.

ВС нагадав про виключення, передбачене ст. 1215 ЦК України, з якої вбачається, що не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, як зазначає ВС, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Ч.2, 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що стягнення виплачених сум застрахованій особі можливе лише внаслідок встановлення умисного невиконання нею своїх обов'язків та здійснення зловживання.

З огляду на зазначене, ВС проаналізував, з якими обставинами законодавець пов’язує отримання статусу безробітного. Зокрема, такими обставинами є: наявність відповідної заяви особи, що бажає отримати такий статус та факт відсутності заробітку (доходів) та підходящої роботи з першого дня реєстрації в органах зайнятості, при цьому особа готова та здатна приступити до роботи (ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення»).

Спірним питанням у цій справі було співвідношення статусу безробітної особи із одночасною реєстрацією особи в якості ФОП.

В цьому контексті ВС зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт відсутності доходів у Відповідача з моменту звернення до центру зайнятості, оскільки відповідач у вказаний період не здійснював підприємницької діяльності.

При цьому призначення вказаної допомоги по безробіттю пов'язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Враховуючи зазначене, ВС дійшов до висновку, що немає правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що Відповідач на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував.

Аналізуйте судовий акт: При поновленні працівника на роботі, якого було звільнено на підставі скорочення штату, виплачена одноразова грошова допомога підлягає поверненню роботодавцю (ВСУ у справі № 6-2711цс16 від 1 лютого 2017р.)

Фабула судового акту: Доволі вільне трактування законодавства ВСУ питання грошових виплат працівнику при звільненні та їх поверненні працівником при поновленні. Працівник був звільнений на підставі ст. 40 КЗППУ- «скорочення чисельності або штату працівників» і отримав при звільненні одноразову грошову допомогу в чималій сумі 157 тис. грн. на підставі ст. 44 КЗпППУ та відповідного пункту колективного договору.

Через декілька років працівник через суд скасував наказ про звільнення та поновився на роботі. Роботодавець звернувся до суду із позовом про стягнення з працівника отриманої ним допомоги, обґрунтовуючи це тим, що працівник втратив правові підстави для набуття такої допомоги, і на підставі ст. 1212 ЦК України та іншого пункту колективного договору виплачена йому допомога підлягає поверненню.

Трьома інстанціями роботодавцю було відмовлено у задоволенні позову, проте ВСУ скасував всі рішення у справі і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У КЗпПУ немає прямої норми, яка дозволяє забрати у працівника «добровільні» виплати роботодавця, є тільки норми, які дозволяють стягнути шкоду, яка виявлена роботодавцем після його звільнення. ВСУ пішов далі і застосував до трудових відносин між працівником та роботодавцем статтю 1215 ЦК України, яка встановлює випадки неповернення безпідставно набутих коштів, серед переліку яких НЕМАЄ «одноразової грошової допомоги» (на думку ВСУ).

Зважаючи на час, який минув з моменту звільнення та виплати допомоги працівнику до моменту поновлення його на роботі ВСУ також дивним чином застосував або не застосував в цій справі ст. 233 КЗПпПУ – «строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів».

Правова позиція ВСУ від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2711цс16: Зобов’язання у зв’язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Суди зазначених вимог закону не врахували, належним чином не з’ясували та не дали оцінки діям відповідача, який отримавши грошову допомогу, оскаржив наказ, на підставі якого вона була виплачена.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0