Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

{Частина четверта статті 334 в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому (ВП ВС у справі № 334/3161/17 від 22.06.2021)

Прочитавши це рішення, моєю першою думкою було: «Як же шкода, що це рішення ВП ВС винесла лише зараз. І як прикро, що зміна судової практики не є підставою для перегляду раніше прийнятих рішень». Дійсно прогресивне та правильне рішення, на мій погляд, якого так потребували практики.

В суді розглядалась справа за позовом заявленим до останнього набувача квартири із вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності останнього.

Як вбачається із позову, квартира спочатку була продана позивачу, а після того, виставлена за борги первісного власника на прилюдні торги та продана відповідачу. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що продавши йому квартиру, первісний власник втратив право власності, а тому квартира не могла бути предметом прилюдних торгів за борги останнього.

Суди перших двох інстанцій у задоволенні позову відмовили. Рішення мотивовані тим, що позивач не зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, тому в нього відсутнє право власності на спірну квартиру. Натомість, на момент примусової реалізації квартири відповідачу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником був вказаний первісний власник.

При вирішенні спору в суді касаційної інстанції, судді прийшли до висновку про необхідність відступу від попередніх висновків ВС та передали справу на розгляд ВП ВС.

Зокрема, ВП ВС повинна була вирішити питання пріоритетності норм ЦКУ над нормами ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та встановити момент набуття права власності на нерухоме майно, придбане до 01 січня 2013 року.

Отже, за результатом розгляду, ВП ВС у цій справі зробила вкрай важливі висновки:

1. Норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо визначення умов та моменту виникнення права власності у набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а тому, мають пріоритет у застосуванні.

2. До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

3. Особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, що розглядалась ВП ВС зазначила, що на дату укладення позивачем договору купівлі-продажу спірної квартири дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами ч.3 ст. 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

ВП ВС наголосив, що зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами ч.4 ст. 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0