Головна Сервіси для юристів ... Закони Цивільний кодекс України Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

Цивільний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 19839

    Переглядів

  • 19839

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

    2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    {Частина друга статті 530 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 }

    Попередня

    539/1343

    Наступна
    Додати в обране

    Виконання зобов´язання в належний строк (термін) — це поряд з іншими один з елементів належного виконання зобов´язання, що припиняє його існування.

    Безумовним досягненням цивільного законодавства є введення дихотомії «строк виконання зобов´язання» та «термін виконання зобов´язання». Відповідно до ст. 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов´язана дія чи подія, що має юридичне значення, а термін — це певний момент у часі, із настанням якого пов´язана дія чи подія, що має юридичне значення (докладніше див. коментар до ст. 251 ЦК).

    Таким чином, визначення у зобов´язанні періоду, на протязі якого воно підлягає виконанню, — це строк виконання. Належне виконання може здійснитися у будь-який момент в межах цього періоду. Згідно ст. 252 ЦК строк може бути визначеним роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

    У свою чергу вказівка на конкретну дату, із настанням якої пов´язано виконання зобов´язанні, — це термін виконання зобов´язання.

    Частиною першою статті, що коментується, передбачено, що строк (термін) виконання зобов´язання може бути вказаний певною подією, яка неминуче має настати. Виходячи з положень ст.ст. 251 252 ЦК, уявляється, що встановлення такої умови виконання зобов´язання стосується лише терміну виконання зобов´язання, а не його строку.

    Новим для цивільного права України є положення, згідно якого виникнення прав та обов´язків сторін у зобов´язанні можуть бути пов´язані із настанням події, яка неминуче має настати. Пригадаємо, що в ст. 212 ЦК закріплені правила відносно правочинів, щодо яких правові наслідки пов´язуються із настанням певної обставини. Таке ж саме правило існувало і в ЦК 1963 р. (ст. 61). Але ж на відміну від ст. 530 ЦК, у статті 212 ЦК йде мова про обставини, щодо яких невідомо настануть вони, чи ні.

    На жаль, цивільний кодекс не має чіткого визначення що ж таке «подія». У російському перекладі цей термін може мати два значення, що несуть юридичну вагу: «случай» та «событие». Аналіз статей ЦК, показує: у ньому використовуються обидва значення. У науці цивільного права і перше, і друге розуміння події зводяться до явищ реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі сторін, які учасники цивільних правовідносин не спроможні передбачити у зв´язку із раптовістю наставання (тобто подія за своїм значеннєвим навантаженням є поняттям близьким до випадку та непереборної сили, будучи між тим більш широким за об´ємом). У зв´язку з цим пов´язання терміну виконання зобов´язання із подією, яка неминуче (за оцінкою сторін) має настати, є не зрозумілим, адже єдина подія, яку можна охарактеризувати таким чином з певною мірою впевненості, це — смерть фізичної особи, яка, одначе, за загальним правилом припиняє зобов´язання як таке, тому не може тягнути його виконання (докладніше див. коментар до ст.ст. 527, 608 Кодексу).

    Строк та терміни виконання зобов´язання згідно із частиною 3 ст. 251 ЦК можуть бути встановленими актами цивільного законодавства, правочинами чи рішенням суду. Раніше ст. 63 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік від 31 травня 1991 р. передбачалось, що строк виконання зобов´язання («термін виконання» ще не вживався) визначався законодавством або договором, а при неможливості визначити його таким способом зобов´язання підлягало виконанню в розумний строк після його виникнення. При цьому розумний строк визначався сутністю зобов´язання та звичаями комерційного обігу. Невключення «розумного строку виконання» в текст нормативного акта, що коментується, та введення рішення суду до переліку джерел, що можуть встановлювати строки (терміни) виконання, є досить привабливим, оскільки виключає можливість виникнення непорозумінь щодо тлумачення розумності строків.

    Частина третя ст. 530 ЦК передбачає можливість існування зобов´язань, в яких строк (термін) виконання не встановлений чи визначений моментом пред´явлення вимоги (ст. 165 ЦК 1963 р.). Здається, що в обох цих видах зобов´язань у широкому розумінні все ж таки існує строк (а не термін) виконання зобов´язання, який починає спливати з моменту зажадання. Кредитор при цьому вправі вимагати виконання у будь-який час після виникнення зобов´язання.

    Зобов´язання підлягає виконанню у такі строки (терміни):

    якщо у зобов´язанні встановлений строк (термін) — у цей строк (термін);

    якщо термін визначений вказівкою на подію, яка неминуче настане, — з настанням цієї події;

    якщо строк не вказаний, чи визначений моментом пред´явлення вимоги — боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов´язання від дня пред´явлення вимоги, якщо обов´язок негайного виконання не випливає із договору чи актів цивільного законодавства. Звертаємо увагу, що негайне виконання при визначенні його строку за рішенням суду не передбачено, і якщо воно не стосується процесуальних питань виконання самого рішення, то діють правила щодо пільгового строку виконання зобов´язання.

    Прострочення у виконанні зобов´язання може з´явитися як за провиною боржника (ст. 612 ЦК), так і за провиною кредитора (ст.ст. 545 613 ЦК). Слід відмітити, що відповідальність за порушення зобов´язання у зв´язку з простроченням виконання настає для боржника за умови невиконання його в строк (а не «термін»), встановлений договором або законом (відсутні односторонні правочини, інші, крім закону, акти цивільного законодавства та

    рішення суду) (докладніше див. коментар до глави 51 ЦК).

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст

    Приймаємо до оплати