Оскільки позовна давність є видом цивільно-правових строків, при її обчисленні використовуються загальні правила (див. коментар до ст.ст. 254-256 ЦК). При цьому правило про обчислення позовної давності є імперативним, а це значить, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Як загальні, так і спеціальні строки позовної давності, згідно із статтями 257 258 ЦК, обчислюються роками. Тому при їх обчисленні і використовуються правила щодо обчислення строків роками. Наприклад, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині; якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;, якщо закінчення строку позовної давності припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця; письмові заяви (позовні заяви, тощо) та повідомлення, здані до установ зв´язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Стаття 259 ЦК передбачає можливість збільшення строку позовної давності за письмовою згодою сторін. В такому випадку строк може бути збільшений не тільки на роки (що найбільш реально), але й на тижні, місяці, півроку тощо. Крім того, окремі законодавчі акти також можуть встановлювати скорочені строки позовної давності, які обчислюються місяцями. В такому випадку при обчисленні таких (збільшених чи зменшених) строків позовної давності, будуть використовуватися також інші правила, передбачені в статтях 253-255 цього Кодексу (дивись коментар), щодо обчислення строків днями, тижнями, місяцями, декадами, півроком тощо.
page
youtube
