Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі № 753/11670/17 від 11.06.2021)

В своїх коментарях до судових рішень я не раз зазначала, що такий документ як розписка користується великою популярністю у «вирішенні» побутових грошових питань, через простоту оформлення. В розумінні більшості людей, розпискою можна оформити будь-які грошові зобов’язання. Однак, це невірно, оскільки законодавець чітко визначив правову природу правовідносин, що можуть бути підтверджені розпискою - правовідносини позики.

До суду звернувся позивач із вимогою до відповідача про стягнення суми коштів отриманих нею за власноручно написаною розпискою.

Відповідач, не погоджуючись із позовом просила визнати недійсною розписку, оскільки насправді будь-яких грошових коштів вона не отримувала.

Судами перших двох інстанцій було встановлено, що відповідач перебувала із позивачем у трудових відносинах-працювала продавцем у ломбарді. При цьому, кожного місяця відповідач писала заяву про прийом на роботу стажистом продавця і не була оформлена офіційно, як штатний працівник.

За час роботи у позивача було виявлено нестачу коштовностей, а збитки від такої нестачі позивачем було покладено на відповідачку, незважаючи на те, що доступ до коштовностей мала не лише вона. Через загрозу втрати роботи, відповідач написала розписку на суму зниклих коштовностей та віддала її позивачу.

Таким чином, передачі коштів від позивача до відповідача не відбувалось. З цих підстав, суди відмовили у стягнення суми на користь первісного позивача та визнали недійсною розписку.

Касаційний суд підтримав висновки оскаржуваних рішень і залишив скаргу без задоволення, зазначивши наступне.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

ВС наголосив, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст. суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з ст. 1046, 1047 ЦК України, дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, у даній справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили справжню правову природу правовідносин між сторонами, які виникли внаслідок трудової діяльності відповідача, та дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Натомість вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими, оскільки судами не встановлено наявність між сторонами правовідносин за договором позики, дійсність та достовірність договору позики спростована (з урахуванням ст. 203, 215 ЦК України, факт отримання грошей не підтверджений належними доказами у справі.

Аналізуйте судовий акт: Неоднакове застосування судами норм у спорах з приводу договорів позики та боргових розписок ( Постанова ВСУ №6-63цс13)

Правова позиція Судової палати у цивільних справах ВСУ від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0