4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Закон пов´язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи (див. ст. 32 56 62 Конституції України, ст. 216 280 611 1167 ЦК).
Вимоги про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, а також у випадках, передбачених ст.ст. 39 200 225 226 230-233 276 298 332 386 393 700 1076 1168 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. У випадках, передбачених спеціальним законодавством, відшкодування моральної шкоди може мати певні особливості (див., наприклад, ст. 17 Закону України від 23 вересня 1997 року «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»).
Коментована стаття ЦК встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.
Оскільки випадки і обставини, за яких може бути заподіяна моральна шкода, є досить різноманітними ЦК допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб. Однак у кожному випадку суд повинен враховувати конкретні обставини справи, які, на його думку, мають суттєве значення для розгляду справи. Крім того, при визначенні розміру відшкодування суд повинен ураховувати вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. З ЦК.
Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне — щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей), оцінити втрати немайнового характеру (для юридичних осіб).
Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово. Однак законом або договором може бути передбачено неодноразове право на відшкодування (наприклад, унаслідок порушення договірних зобов´язань).
Право на відшкодування моральної шкоди, якщо воно було присуджено судом спадкодавцеві за його життя переходить до спадкоємця (див. коментар до ч. З ст. 1230 ЦК).
Аналізуйте судовий акт: Порушення права на таємницю телефонних розмов спричиняє душевні страждання і є презумпцією нанесення моральної шкоди особі, якщо правопорушник НЕ доведе відсутність своєї вини (ВСУ від 27 вересня 2017р. у справі № 6-1435цс17)
Між позивачем та працівником автосервісу (ТОВ) відбулася телефонна розмова із грубою нецензурною лайкою при цьому позивача попередили, що розмова буде записана і він погодився. Через деякий час запис розмови був викладений на відеохостингу YouTube без згоди позивача.
Назва відео: "Урок хамства от быдла по фамилии Петров"
Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=3xqDBEA05qM
Обурений позивач подав позов на ТОВ про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди на суму понад 12 млн. грн. Цікаво, що наявність файлу із розмовою на ютубі підтверджувалася в суді висновком експертного дослідження комп’ютерної техніки та програмних продуктів КНІСЕ. Також цікаво, що позивач оцінював розмір моральної шкоди виходячи з кількості прослуховувань запису в інтернеті.
Суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з причини того, що хоча таємниця телефонної розмови і була порушена відповідачем, позивач НЕ довів, що він пережив душевні хвилювання внаслідок такого порушення, і тому НЕ довів заподіяння йому моральної шкоди. Сам по собі факт поширення відповідачем персональних даних про позивача ще НЕ є підставою для стягнення моральної шкоди. ВСУ був іншої думки, скасував відмовні рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВСУ принципово не погодився із тим, що позивач повинен доводи вину відповідача у своїх душевних хвилюваннях внаслідок порушення свого права, як підставу для стягнення моральної шкоди. ВСУ керується презумцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах. Тобто, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним права на таємницю телефонних розмов позивач пережив душевні хвилювання. Лише тоді відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з правопорушника.
ВСУ також підкреслив, що доведення позивачем наявності в нього душевних страждань само по собі є неприпустимим з огляду на правову природу самого конституційного права на таємницю телефонних розмов.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо неї іншої особи. Водночас судами також була неврахована ст. 276 ЦК України відповідно до якої порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням.
В даному випадку поновленням особистого немайнового права позивача на таємницю телефонної розмови було б видалення її запису з вільного доступу в мережі, тобто з ютубу. І відповідач повинен був би надати відповідні докази суду з цього приводу.
Правовий висновок ВСУ у справі № 6-1435цс17: Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зазначаючи, що факт розповсюдження персональних даних не може бути підтвердженням завдання моральної шкоди, суди не звернули уваги на те, що позивач пов’язував моральну шкоду із спричиненими йому неправомірними діями відповідача душевними стражданнями.
Встановивши неправомірність дій щодо поширення телефонної розмови та фактично порушення особистого немайнового права позивача, суди не звернули уваги на приписи статті 276 ЦК України щодо обов’язку особи, діями якої порушене особисте немайнове право фізичної особи, вчинити необхідні дії для його поновлення.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права на таємницю телефонного спілкування, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України.
Суди мали б виходити з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов’язку саме відповідача спростувати таку презумпцію.