1. У разі порушення зобов´язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови цивільно-правової відповідальності визначені у гл. 51 ЦК. Сторони вправі у договорі встановлювати відповідальність за порушення зобов´язань щодо перевезень вантажів, коли вона не передбачена законом, а також підвищувати відповідальність, встановлену законом.
Положення статті 920 ЦК носять загальний характер і відсилають до правил, передбачених транспортними статутами та кодексами. Так, наприклад, п. 105 Статуту залізниць України встановлює, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Про окремі випадки відповідальності при перевезеннях див. ст.ст. 921 922 924 928 ЦК і коментарі до них.
Як перевізник, так і відправник несуть відповідальність, яка може виражатися у відшкодуванні збитків та/або в сплаті штрафу. Штрафи за невиконання плану перевезення встановлюються або у твердій сумі, або в процентному відношенні до провізної плати за пред´явлену чи невивезену кількість вантажу. Розмір штрафу, а також умови і порядок його стягнення визначаються відповідно до норм транспортного законодавства.
page
youtube
