Використання договору субконцесії дозволяє збільшити можливості правоволодільця по розширенню своєї товарної мережі. Стаття, що коментується, до підстав укладення договору субконцесії відносить випадки, передбачені сторонами в самому договорі. На відміну від Цивільного кодексу Російської Федерації, де в аналогічної нормі, поряд із правом прямо зазначена додаткова підстава — прийняте на себе зобов´язання укласти визначену кількість договорів субконцесій — ЦК України не містить такого положення. Однак варто визнати, що внесення такого договірного положення можливо, і така умова буде дійсною за умови дотримання вимог антимонопольного законодавства. Всі умови договору субконцесії повинні бути погоджені з правоволодільцем, оскільки об´єктами таких договорів є торгова марка, фірмове найменування й інші виключні права, що належать право-володільцю і неналежне їхнє використання може завдати шкоди його інтересам.
У зв´язку з тим, що мета договору субконцесії співпадає з метою договору концесії, то на нього розповсюджуються вимоги, які висуває закон до договору комерційної концесії. Однак це не виключає, з урахуванням похідного характеру договору субконцесії, наявності певних особливостей, які змінюють законний режим регулювання на договірний.
Відповідальність субконцесіонера визначена як солідарна, настає за правилами ЦК (ст.ст. 543 545 ЦК) і визначена специфікою предмета договору концесії. Оскільки мова йдеться про комплекс виключних прав, з майновими і немайновими правомочностями, їх неналежне використання субконцесіонером завдає шкоди безпосередньо правоволодільцю, його майновій та немайновій сфері, і який є незмінним суб´єктом цих прав.
Договір субконцесії має похідний характер від договору комерційної концесії, і його доля залежить від долі основного договору. Відповідно, у випадку визнання його недійсним з підстав, передбачених законодавством, договір субконцесії визнається також недійсним.
page
youtube
