Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових вимог

1. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Кредит та іпотека: переривання строку перебігу позовної давності за основним зобов’язанням не впливає на перебіг строку за іншими обов’язками (ВП/КЦС у справі №201/15310/16 від 18.08.2021)

Нещодавно до нашого адвокатського об’єднання звернувся клієнт. До нього позивається прокуратура, просить суд стягнути штрафні санкції за несвоєчасну сплату пайового внеску забудовника.

Відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності. В судовому процесі це питання було явно спірним, в частині обрахунку строку за основним та додатковим зобов’язаннями та застосування інституту переривання перебігу строку позовної давності. За результатом, рішення винесено на користь нашого клієнта.

У нижченаведеній справі, ВС вирішував схожу ситуацію, але трохи в іншому контексті.

Приватбанк звернувся із позовом до боржника, що не виплатив кредит та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити із обтяженої квартири відповідача.

Суд першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили.

Рішення мотивовані тим, що Приватбанк розірвав договір в односторонньому порядку ще у 2010 р., однак до суду звернувся лише через 4 роки, тобто із пропуском позовної давності.

Суд касаційної інстанції погодився із винесеними рішеннями, з огляду на наступне.

Так, на підставі ст. 256, 257, 261, 266 ЦК України, ВС зазначив, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Також ВС дійшов до висновку, що тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов’язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов’язком, у тому числі забезпечувальним.

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Крім того, ВС вказав, що звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин.

За таких підстав, ВС визнав необґрунтованою скаргу Приватбанку та відмовив у задоволенні касаційної скарги.

Аналізуйте судовий акт: Позовна давність розповсюджується на вимогу про стягнення предмету іпотеки навіть вже при наявності рішення суду про стягнення суми боргу за кредитом (Апеляційний суд Київської обл. у справі № 361/1489/16-ц, від 20 червня 2017р)

Суперечливе та таке, що прямо порушує інтереси банків, рішення суду апеляційної інстанції, яке мабуть буде скасовано ВССУ чи ВСУ. Відразу треба зазначити, що з тексту рішення незрозуміло чи заявляв боржник (апелянт) про сплив строку позовної давності, щодо вимоги кредитора про стягнення предмету іпотеки в порядку передбаченому ст. 267 ЦК України.

Так, ще у 2010 році судом було ухвалене рішення про стягнення з боржника на користь банку заборгованості за неповернутим кредитом із пенями, штрафами, тощо. Це рішення ні добровільно, ні примусово боржником виконано не було. У 2016 році кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення з боржника предмету іпотеки, якою у далекому 2008 році був забезпечений кредит. Суд першої інстанції задовільнив позов банку і стягнув нежитлове приміщення з боржника, визначив початкову ціну для його реалізації.

Проте, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив банку у стягненні предмету іпотеки взагалі.

Цікаво, що суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про наявність у боржника заборгованості перед банком. Водночас цей суд прийшов до висновку, що банком при поданні позову був пропущений строк позовної давності, який передбачений ст. 266 ЦК України, як щодо основної вимоги, так і щодо додаткової (стягнення предмету іпотеки).

Зокрема, рішення обгрунтовується різницією визначеною законом таких понять « як строк дії договору» (ст. 631 ЦК України) стосовно договору іпотеки та «строк дії зобов’язання» (ст. 530 ЦК України) стосовно кредитного договору, який вже давно сплив щодо кожного чергового платежу.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1