2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов´язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація має правовстановлюючий характер дією, що припиняє юридичний склад, який спрямований на виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухомість. На заклади юстиції покладено ведення загальнодержавної реєстрації в Єдиному державному реєстрі прав та зумовлене тим самим обмежити коло зловживань на практиці. Коло об´єктів, які належать до нерухомості і підлягають реєстрації, їх характеристику, специфіку правового режиму див. коментар до ст. 181 ЦК. Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства, бюро технічної інвентаризації відповідно до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на рухоме майно».
Реєстрація прав власності на нерухоме майно — це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв´язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ (Бюро технічної інвентаризації) за місцезнаходженням об´єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
Обов´язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Реєстрації підлягають права власності тільки на об´єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов´язані фундаментом із землею. Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Звернення стягнення на майно, речове право на яке не зареєстровано, ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 446/53/16-ц від 20.01.2021)
За загальним правило, встановленим ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже власник незареєстрованої нерухомості є власником такого майна так би мовити лише наполовину адже фактично може ним володіти, але не розпоряджатись.
У зв’язку із чим постає цілком закономірне питання – а чи може бути звернуто стягнення на таке незареєстроване майно під час примусового виконання судового рішення або іншого виконавчого документу?
У постанові Касаційного цивільного суду, що запропоновано до уваги останній відповів на це питання та сказав – так, може.
У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення мотивуючи його тим, що під час виконання зазначеного судового рішення встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель боржник набув право власності на комплекс нежитлових будівель. Однак боржник ухиляється від реєстрації права власності на зазначене приміщення, рішення суду не виконує, не вживає заходів щодо його виконання.
Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні заяви відмовив. Так, на думку судів попередніх інстанцій, державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів для виконання рішення оскільки виконання судового рішення є можливим шляхом реалізації трьох належних боржнику транспортних засобів або належної йому частини житлового будинку, а також за рахунок стягнення коштів із заробітної плати, оскільки боржник є працевлаштованим. При цьому звернення стягнення на належну боржнику частку в нерухомому майні є неможливим, оскільки частка боржника у встановленому законом порядку судом за поданням державного виконавця не визначалась.
За скаргою державного виконавця вказані рішення було переглянуто Касаційним цивільним судом, який вказану скаргу задовільнив.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Водночас згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно матеріалів справи комплекс нежитлових будівель набувається боржником та його дружиною у спільну сумісну власність.
Водночас продавець вказаного нерухомого майна отримав від покупця повну вартість проданого товару. Дії щодо проведення державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно покупцем не проведені.
У зв`язку із цим звернення стягнення з метою виконання судового рішення може бути звернуто на 1/2 ідеальну частку комплексу нежитлових будівель, яка належала на праві власності боржнику на час подання державним виконавцем заяви до суду. В результаті розгляду справи встановлено, що саме ця частка у нерухомому майні належала боржнику, і право власності на це майно не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку із пасивною поведінкою покупця, який, отримавши нерухоме майно та сплативши за нього повну вартість, не вчинив дій щодо державної реєстрації права власності, усвідомлюючи можливість звернення стягнення на це майно з метою виконання судового рішення.