Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Власник автомобіля відшкодовує шкоду спричинену належним йому ТЗ лише у разі якщо останній вибув із його володіння неправомірно (ВС/КЦС у справі № 456/881/17 від 05.08.2020)

Нормами Цивільного кодексу визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому частина 4 вказаної статі конкретизує згадану вищу норму та визначає, що у разі якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У даній справі власник автомобіля передав право керування даним транспортним засобом іншій особі, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння та вчинила наїзд велосипедиста, який від отриманих травм помер у лікарні. Даний факт став підставою для початку досудового розслідування та повідомлення про підозру водію.

Родичами загиблого ще до постановлення обвинувального вироку у кримінальному провадженні було пред’явлено позов до страхової компанії та власника даного авта. При цьому

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що такі вимоги є правомірними та виходили з того, що власник автомобіля (відповідач) незаконно передав керування автомобілем особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював можливі наслідки цього та має нести відповідальність за майнову і моральну шкоду.

На дані рішення автовласником було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що він не керував автомобілем у момент ДТП і водій не перебував з ним у трудових правовідносинах. Водночас він не є винуватцем ДТП і відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України не повинен відповідати за шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення іншою особою.

Касаційний цивільний суд із такими твердженнями автора касаційної скарги погодився.

Приймаючи рішення про задоволення скарги КЦС послався на те, що виходячи з аналізу частини четвертої статті 1187 ЦК України очевидним є те, що умовою застосування вказаної норми є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.

Аналізуйте судовий акт: Володілець тварини, яка нанесла шкоду повинний відшкодувати таку шкоду у будь-якому випадку (ВС/КЦС у справі № 285/4411/18 від 01.04.2020)

Дорожньо-транспортні пригоди трапляються не лише з вини водіїв… Тут и пішоходи, які вирішили зненацька перейти дорогу з порушенням правил, і собака який вибіг не у тому місці та у не той час, а той взагалі кінь.

Але ж хто має відповідати за шкоду, яка спричинена свійськими тваринами, навіть якщо такі не є джерелом підвищеної небезпеки?

Хазяїн! І ніхто інший.

У даній справі чоловік зі своїм сином та дружиною в темну пору доби здійснили наїзд на коня, який раптово вибіг на проїзну частину дороги, після чого автомобіль з`їхав у кювет та врізався в дерево. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди чоловік отримав легкі тілесні ушкодження, дружина - тяжкі тілесні ушкодження, а їх син від отриманих травм помер у лікарні.

Вказана ДТП і стала підставою для звернення водія до суду із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішенням місцевого суду у позові було відмовлено. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції. Своє рішення суд обґрунтував тим, що судами не було встановлено факту залишення відповідачем коня на смузі відводу без нагляду, його випасання чи перегону через проїзну частину у забороненому місці також не встановлено. Крім того, оскільки кінь не є джерелом підвищеної небезпеки, а дослідженні під час судового розгляду докази доводять, що шкода позивачам заподіяна не з вини відповідача, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така відмова стала підставою для подання касаційної скарги, яку КЦС задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Одночасно з аналізу положень вказаної статті випливає те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому згідно ст.ст. 11, 1166 ЦК України підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

За нормами ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 12 вказаного Закону шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

У даному випадку хазяйка коня припнула його за 200 метрів від автодороги та поїхала на автобусі до міста залишивши його там одного, таким чином вона як особа яка супроводжувала домашню тварину та утримувала її поза місцем її постійного утримання, залишила коня бездоглядного та неправильно прив`язаного, оскільки вона не сплутала йому ноги для того щоб той не міг швидко пересуватися, у результаті чого кінь відірвався та раптово вибіг на проїзну частину автодороги внаслідок чого автомобіль, яким керував померлий син позивачів з`їхав у кювет та врізався в дерево.

Внаслідок таких порушень правил утримання домашньої тварини і сталась ДТП, а тому відповідач має нести відповідальність за шкоду завдану через поведінку коня.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1