4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об´єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Уперше на рівні Закону, в ст. 1187 ЦК, дається визначення джерела підвищеної небезпеки як «діяльності, пов´язаної з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, що цю діяльність здійснюють, та інших осіб».
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також містяться у визначенні, яке на рівні керівних роз´яснень запропонував Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: «Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших об´єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості» (п.4). Наприклад, літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвої зупинки, а будівництво — тією ж неможливістю зупинки техніки; предметами, піднятими на висоту, або заглибленими і заподіянням саме механічних ушкоджень (каліцтва). Законодавця цікавлять особливі, специфічні властивості об´єкта: ймовірність проявлення цих шкідливих властивостей навіть при максимальній уважності володільця джерела під час його експлуатації при врахуванні ним усіх відомих йому специфічних шкідливих проявів джерела; при зведенні ймовірності заподіяння шкоди вольовим зусиллям володільця джерела підвищеної небезпеки до можливого мінімуму. Джерело підвищеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може заподіяти шкоду оточуючим за звичайних умов, коли шкідливість речі не може бути усунена повністю, незважаючи на найбільшу непередбачуваність зі сторони її власника.
Тобто найбільш характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є: а) неможливість повного контролю зі сторони людини; б) наявність шкідливих властивостей; в) велика ймовірність завдання шкоди.
У частині першій статті, що коментується, закріплено тільки приблизний перелік джерел підвищеної небезпеки: транспортні засоби, механізми та обладнання, хімічні, радіоактивні, вибухо- і вогненебезпечні та інші речовини, дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід тощо. (Вичерпний їх перелік навести неможливо у зв´язку з постійним розвитком науки та техніки). Саме у зв´язку з відсутністю виключного переліку на практиці виникає необхідність вирішення питання про те, що можна віднести до джерела підвищеної небезпеки, а що в цей перелік не включається. Тому суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, з´ясовує наявність його характерних ознак.
Так судова практика визнає джерелом підвищеної небезпеки будь-яке застосування концентрованої енергії у таких випадках, коли енергія використовувалася не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті. Тому газопровід, електромережа в квартирі не визнаються джерелом підвищеної небезпеки, оскільки умови їх використання не створюють ніякої небезпеки для оточуючих.
Усі так звані засоби звичайного озброєння (танки, артилерія, ракети тощо) є джерелом підвищеної небезпеки. До цих джерел наука і практика відносять також і всі військово-транспортні засоби, як то: автомашини, самохідні установки та ін.
Одна й та сама річ (агрегат, комплексне обладнання тощо) може створювати різного роду підвищену небезпеку для оточуючих. Наприклад, до транспортних засобів відносяться також тролейбуси, трамваї та ін., що приводяться в рух електричною енергією. Цей вид транспорту володіє певними особливостями, оскільки його шкідливі властивості не тільки механічного характеру, але й також проявляються у можливості ураження електричним струмом.
До фізико-хімічних джерел підвищеної небезпеки відносять всі промислові або науково-дослідні агрегати і апаратуру, що створює радіоактивність в небезпечних дозах.
Із змісту ст. 1187 ЦК випливає, що всі домашні тварини, хоча б вони і не володіли непокірним норовом, не можуть бути віднесені до джерел підвищеної небезпеки, окрім службових собак та собак бійцівських порід. Проте дикі звірі є джерелом підвищеної небезпеки лише за умови їх знаходження у володінні людини.
Іноді позитивний висновок і можливість застосування ст. 1187 ЦК може бути пов´язаний не тільки з якісними, але й кількісними критеріями. Наприклад, зберігання каністри з бензином в гаражі власника автомашини підвищеної небезпеки для оточуючих не створює. Але зберігання горючих матеріалів у великих місткостях пов´язане з підвищеною небезпекою. Отрута і бактерициди у встановлених медициною кількостях використовуються для виготовлення ліків і лікування, тобто не є джерелом підвищеної небезпеки. Навпаки, діяльності громадян і організацій, пов´язаної з їх виробництвом, зберіганням у великих кількостях і переробкою, характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки.
Судова практика не визнає діяльність зі зброєю джерелом підвищеної небезпеки. Призначенням зброї є ураження живого об´єкта, техніки тощо, тобто саме в заподіянні іншим шкоди. Вважається, що устрій та механізм дії зброї добре відомий, коли її володілець дотримується правил поводження з нею, тому випадковий постріл не буде мати місця (одиничні випадки самопострілу зброї ще не є підставою для протилежного висновку). Так в Постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 24 грудня 1965 р. за позовом Степанян зазначено, що мисливська зброя, пострілом з якої було вбито чоловіка позивачки, не є джерелом підвищеної небезпеки. Проте діяльність по організації стрільб є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки зброя зосереджується в одному місці, і тому, незважаючи на знання устрою і механізму дії зброї та проведення інструктажу щодо заходів безпеки, виникає велика ймовірність заподіяння шкоди третім особам.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв´язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Обов´язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є «особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об´єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Тобто вказується на дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки -- юридичну і матеріальну. Так, за юридичною ознакою володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визнається той власник або інший титульний володілець джерела підвищеної небезпеки, який одночасно фактично його використовує, зберігає або утримує.
Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов´язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте якщо громадянину було заборонено управляти джерелом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, то дане діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на нього буде покладено обов´язок відшкодовувати шкоду згідно ст. 1187 ЦК.
Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб´єктом відповідальності є власник транспортного засобу. Якщо ж особа керувала транспортним засобом по довіреності, то на неї покладається обов´язок відшкодувати завдану шкоду, а не на власника.
Щодо транспортних засобів ЦК передбачає два види найма — найм транспортного засобу з екіпажем (ч. 2 ст. 798 ЦК) та найм без екіпажу (ч. 1 ст. 798 ЦК). Якщо в першому випадку відповідальність за завдану шкоду покладається на наймодавця (ст. 805 ЦК), то в другому — на наймача (ст. 804 ЦК).
Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб´єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб. Тобто згідно ч. З ст. 1187 ЦК особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об´єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов´язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об´єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, які мають істотне значення (ч. 4 ст. 1187 ЦК; див. п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 p.).
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого. У першому випадку слід довести: а) наявність обставин непереборної сили; б) її надзвичайний характер; в) неможливість попередити за даних умов; г) причинний зв´язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий приводився в рух електричним двигуном (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.)
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, вказавши, що ТОВ є неналежним відповідачем. Її водій не вчинив протиправної поведінки, а оскільки електросамокат є джерелом підвищеної небезпеки в цьому випадку застосовуються правила “зіткнення двох джерел небезпеки”, де значення набуває вина володільців (власників) таких. Апеляційний суд із рішенням не погодився, скасував, а позов батьків задовольнив повністю. ТОВ подало касаційну скаргу. Коли справа надійшла на розгляд ВС ККС, колегія суддів погодилась із рішенням суду першої інстанції, і вказала, що у такому випадку - вина на водії електросамокату, а оскільки він неповнолітній - на його батьках. Отже до них має бути звернутий позов. Щодо електросамокату, як джерела підвищеної небезпеки ВС ККС пояснив: Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст. 1187 ЦК України). Читати повністюУ цій, насправді, трагічній справі, батьки загиблого під колесами вантажівкі малолітнього хлопця просили суд стягнути моральну шкоду за втрату єдиного сина з власника вантажівки - ТОВ “Шляхобуд” (далі - ТОВ). Ситуація полягала в тому, що повертаючи на перехресті, водій вантажівки не помітив електросамокат, за кермом якого був один малолітній хлопчик, а позаду - інший. На жаль, “пассажир” електросамокату помер від отриманих при зіткненні травм. Декількома експертними висновками, в тому числі, автотехнічними, фототехнічними, експертизою звуко-, відеозапису, тощо, було відхилено вину водія вантажівки, який не порушив ПДР при здійсненні маневру. В той же час, експертизами було встановлено порушення ПДР малолітнім водієм електросамокату. До подання цього судового позову, страхова вантажівки вже виплатила батькам моральну шкоду по 33 тис. грн. кожному, проте ті вважали що компенсація їх моральної шкоди має бути набагато більшою - просили про стягнення по 400 тис.грн.
Аналізуйте судовий акт: Власник автомобіля відшкодовує шкоду спричинену належним йому ТЗ лише у разі якщо останній вибув із його володіння неправомірно (ВС/КЦС у справі № 456/881/17 від 05.08.2020)
Нормами Цивільного кодексу визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому частина 4 вказаної статі конкретизує згадану вищу норму та визначає, що у разі якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
У даній справі власник автомобіля передав право керування даним транспортним засобом іншій особі, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння та вчинила наїзд велосипедиста, який від отриманих травм помер у лікарні. Даний факт став підставою для початку досудового розслідування та повідомлення про підозру водію.
Родичами загиблого ще до постановлення обвинувального вироку у кримінальному провадженні було пред’явлено позов до страхової компанії та власника даного авта. При цьому
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що такі вимоги є правомірними та виходили з того, що власник автомобіля (відповідач) незаконно передав керування автомобілем особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював можливі наслідки цього та має нести відповідальність за майнову і моральну шкоду.
На дані рішення автовласником було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що він не керував автомобілем у момент ДТП і водій не перебував з ним у трудових правовідносинах. Водночас він не є винуватцем ДТП і відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України не повинен відповідати за шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення іншою особою.
Касаційний цивільний суд із такими твердженнями автора касаційної скарги погодився.
Приймаючи рішення про задоволення скарги КЦС послався на те, що виходячи з аналізу частини четвертої статті 1187 ЦК України очевидним є те, що умовою застосування вказаної норми є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.
Аналізуйте судовий акт: Володілець тварини, яка нанесла шкоду повинний відшкодувати таку шкоду у будь-якому випадку (ВС/КЦС у справі № 285/4411/18 від 01.04.2020)
Дорожньо-транспортні пригоди трапляються не лише з вини водіїв… Тут и пішоходи, які вирішили зненацька перейти дорогу з порушенням правил, і собака який вибіг не у тому місці та у не той час, а той взагалі кінь.
Але ж хто має відповідати за шкоду, яка спричинена свійськими тваринами, навіть якщо такі не є джерелом підвищеної небезпеки?
Хазяїн! І ніхто інший.
У даній справі чоловік зі своїм сином та дружиною в темну пору доби здійснили наїзд на коня, який раптово вибіг на проїзну частину дороги, після чого автомобіль з`їхав у кювет та врізався в дерево. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди чоловік отримав легкі тілесні ушкодження, дружина - тяжкі тілесні ушкодження, а їх син від отриманих травм помер у лікарні.
Вказана ДТП і стала підставою для звернення водія до суду із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням місцевого суду у позові було відмовлено. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції. Своє рішення суд обґрунтував тим, що судами не було встановлено факту залишення відповідачем коня на смузі відводу без нагляду, його випасання чи перегону через проїзну частину у забороненому місці також не встановлено. Крім того, оскільки кінь не є джерелом підвищеної небезпеки, а дослідженні під час судового розгляду докази доводять, що шкода позивачам заподіяна не з вини відповідача, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Така відмова стала підставою для подання касаційної скарги, яку КЦС задовольнив.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Одночасно з аналізу положень вказаної статті випливає те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
При цьому згідно ст.ст. 11, 1166 ЦК України підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
За нормами ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 вказаного Закону шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
У даному випадку хазяйка коня припнула його за 200 метрів від автодороги та поїхала на автобусі до міста залишивши його там одного, таким чином вона як особа яка супроводжувала домашню тварину та утримувала її поза місцем її постійного утримання, залишила коня бездоглядного та неправильно прив`язаного, оскільки вона не сплутала йому ноги для того щоб той не міг швидко пересуватися, у результаті чого кінь відірвався та раптово вибіг на проїзну частину автодороги внаслідок чого автомобіль, яким керував померлий син позивачів з`їхав у кювет та врізався в дерево.
Внаслідок таких порушень правил утримання домашньої тварини і сталась ДТП, а тому відповідач має нести відповідальність за шкоду завдану через поведінку коня.