Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні

1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Необхідно розрізняти поняття "додаткова угода до договору" та "додаток до договору", останній не є окремим правочином і визнання його нікчемним суперечить закону (ВС/КГС у справі №917/265/18 від 31.05.2021)

Типова ситуація, коли банк продає «кредитний портфель», шляхом відступлення права вимоги до своїх боржників. Якщо Ви бачили такі угоди, то сам договір не містить конкретики. Вся інформація про боржників зазначена в додатку до договору, такий собі перелік їх найменувань, реквізитів правочинів та сум заборгованості. У цій справі форма додатку відіграла найголовнішу роль в оцінці доказів переходу права вимоги.

Банк звернувся із позовом до боржника - юридичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором із усіма відсотками, штрафними, інфляціями - нарахували все, що могли.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

На стадії примусового виконання рішення, із заявою про заміну сторони кредитора звернулось ТОВ, що викупило борг.

Суд задовольнив заяву частково: визнав підтвердженим перехід права вимоги за основними сумами заборгованості, однак вважав, що право вимоги суми судового збору новий кредитор не набув.

Постановою апеляційної інстанції у задоволенні заяви про заміну сторони взагалі відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що додаток до договору про відступлення права вимоги, що в переліку містить найменування боржника не посвідчений нотаріально (як сам договір), на сторінці немає підписів сторін, при цьому, додаток не прошитий. Оскільки сторонами не дотримано вимог ст. 654 ЦК України (щодо форми правочину), суд дійшов висновку про те, що такий додаток є нікчемним, а отже матеріали справи не містять доказів набуття новим кредитором відповідних прав.

В касаційній скарзі новий кредитор наголошував на незаконності висновків суду, оскільки апеляційний суд оцінив додаток як окремий правочин, натомість законодавець не вимагає для його оформлення жодних вимог.

ВС зазначив, що розглядаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни на підставі ст. 512, 513 ЦК України.

Однак, необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору".

Так, ВС зазначає, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Натомість, додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції невірно встановив правову природу додатку і помилково застосував ст. 654 ЦК України.

ВС також зазначив, що суд повинен був витребувати оригінал договору з додатком і дослідити на предмет оформлення вказаного додатку у спосіб, що унеможливлює його роз'єднання без порушення цілісності, із зазначенням кількості прошитих аркушів з проставленням підпису та печатки нотаріуса на звороті.

З цих підстав ВС скасував рішення та направив справу на новий розгляд.