2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов´язковому з´ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв´язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК та в Постанові Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв´язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).
Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров´я; протиправної поведінки щодо членів сім´ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Також обов´язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв´язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.
Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди. Про необхідність врахування вини закріплюється також в законах України «Про туризм» (ст.ст. 21, 33), «Про інформацію» (ст. 49), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (ст. 35) та ін. Проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.
У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо неподільну моральну шкоду завдано спільно, тобто взаємопов´язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, діями винних осіб, вони несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (див. коментар до ст. 1190 ЦК).
При завданні особі моральної шкоди, обов´язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була завдана потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до ст. 1193 ЦК, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального становища відповідача (фізичної особи).
До вимог про відшкодування моральної шкоди за ст. 268 ЦК позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав. Однак із загального правила є винятки, передбачені законом: а) у разі поширення недостовірної інформації, що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, поміщеної у засобах масової інформації, застосовується строк позовної давності в один рік (див. коментар до ст. 258 ЦК); б) про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених контрактом, укладеним між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівником, або в разі завдання працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці, — тримісячний строк.
Відповідальність особи, яка завдала шкоди без вини, може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
У частині 2 ст. 1167 ЦК передбачені випадки відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи: а) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; б) якщо шкоди завдано фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду; в) в інших випадках, встановлених законом.
Так, незалежно від вини моральна шкода відшкодовується, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, її відшкодування здійснюється за правилами ст. 1187 ЦК. Однак, якщо шкода завдана життю або здоров´ю фізичної особи володільцями джерел підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода відшкодовується залежно від ступеня їх вини за правилами ст. 1188 ЦК. Також, якщо шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини у потерпілого не виникає.
Безвинна відповідальність за завдання моральної шкоди незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду обмежена випадками незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди проводиться в порядку, визначеному ст. 1176 ЦК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Дитина має право на відшкодування моральної шкоди від матері, що покинула її у пологовому будинку та відмовилась від утримання (ВС/КЦС у справі № 2-3897/10 від 21.04.2021)
Чи можна оцінити у грошовому еквіваленті материнську любов, догляд за дитиною та її виховання? Які страждання може відчувати дитина покинута матір’ю у пологовому будинку і яка сума коштів може відшкодувати їх?
Вкотре зауважу, що важко залишатись рівнодушною до сімейних справ, особливо коли мова йде про утримання дітей та виконання батьківських обов’язків.
У справі, що розглядалась життєві обставини учасників справи склались наступним чином. У батьків народилась дитина із численними вродженими вадами центральної нервової системи. Мати дитини відмовилась від неї в пологовому будинку. Син – інвалід дитинства залишився на догляді свого батька. Мати в судовому порядку була позбавлена батьківських прав.
До суду звернувся батько дитини із вимогами до біологічної матері про стягнення аліментів на утримання спільної дитини та стягнення моральної шкоди на користь сина.
Справа розглядалась у трьох інстанціях 11 років, звичайно в процесі розгляду розмір аліментів, визначений законодавством неодноразово змінювався.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визначив розмір аліментів на рівні мінімального за різні періоди і відмовив у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди. Відмова у даній вимозі обґрунтована тим, що спірні правовідносини регулюються нормами СК України, які у даному випадку не допускають стягнення моральної шкоди. Посилання позивача на приписи ст. 1167 ЦК України суд вважав хибними, оскільки між сторонами виник спір з приводу стягнення аліментів, а не завданої шкоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права, оскільки при визначені розміру аліментів не в повній мірі були враховані приписи ст.182 СК України, зокрема факти придбання відповідачем трикімнатної квартири, продажу іншого нерухомого майна, наявності грошей на банківському рахунку, неодноразових поїздок за кордон.
За результатами розгляду суд збільшив розмір аліментів та стягнув моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Не погодившись із винесеними рішенням, відповідачка подала касаційну скаргу.
Під час касаційного перегляду ВС виходив із того, що право на відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах не підлягає обмеженню лише вказаними у п. 6 ч. 2 ст.18 СК України, при тому, що наприклад, у цивільних правовідносинах компенсація моральної шкоди внаслідок порушення права особи, за загальним правилом, може відбуватися у випадку її спричинення незалежно від наявності спеціальних норм.
Отже, вказані у Сімейному кодексі України випадки (статті 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин.
Щодо доведення обґрунтованості розміру аліментів безпосередньо у цій справі, ВС виходив із того, що в силу свого віку та рівня розуміння, дитина здатна усвідомити протиправний характер діянь матері, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав та відчувати душевні страждання пов`язані із цими діяннями.
Очевидно, що усвідомлення того факту, що рідна мати його залишила та відмовилась від нього, завдає дитині душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у нього захворювань. Тому, в цій частині суд визнав розмір стягнутої суми обґрунтованим.
Однак, щодо іншої частини суми моральної шкоди, суд зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо обізнаності та усвідомлення дитиною відсутності матеріального утримання з боку матері, наявності у зв`язку із цим душевних страждань дитини та причинного зв`язку між такими стражданнями та відсутністю утримання з боку матері, рівня забезпеченості потреб дитини батьком, впливу відсутності утримання з боку матері на можливість розвитку дитини, забезпечення її потреб тощо. З огляду на зазначене, ВС зменшив розмір моральної шкоди до 20 000 грн.
Щодо визначення розміру аліментів, ВС наголосив на своїх попередніх висновках стосовно того, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Тому, перерахував стягнутий розмір аліментів.