Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

{Пункт 2 частини другої статті 1167 в редакції Закону № 4652-VI від 13.04.2012}

3) в інших випадках, встановлених законом.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Дитина має право на відшкодування моральної шкоди від матері, що покинула її у пологовому будинку та відмовилась від утримання (ВС/КЦС у справі № 2-3897/10 від 21.04.2021)

Чи можна оцінити у грошовому еквіваленті материнську любов, догляд за дитиною та її виховання? Які страждання може відчувати дитина покинута матір’ю у пологовому будинку і яка сума коштів може відшкодувати їх?

Вкотре зауважу, що важко залишатись рівнодушною до сімейних справ, особливо коли мова йде про утримання дітей та виконання батьківських обов’язків.

У справі, що розглядалась життєві обставини учасників справи склались наступним чином. У батьків народилась дитина із численними вродженими вадами центральної нервової системи. Мати дитини відмовилась від неї в пологовому будинку. Син – інвалід дитинства залишився на догляді свого батька. Мати в судовому порядку була позбавлена батьківських прав.

До суду звернувся батько дитини із вимогами до біологічної матері про стягнення аліментів на утримання спільної дитини та стягнення моральної шкоди на користь сина.

Справа розглядалась у трьох інстанціях 11 років, звичайно в процесі розгляду розмір аліментів, визначений законодавством неодноразово змінювався.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визначив розмір аліментів на рівні мінімального за різні періоди і відмовив у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди. Відмова у даній вимозі обґрунтована тим, що спірні правовідносини регулюються нормами СК України, які у даному випадку не допускають стягнення моральної шкоди. Посилання позивача на приписи ст. 1167 ЦК України суд вважав хибними, оскільки між сторонами виник спір з приводу стягнення аліментів, а не завданої шкоди.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права, оскільки при визначені розміру аліментів не в повній мірі були враховані приписи ст.182 СК України, зокрема факти придбання відповідачем трикімнатної квартири, продажу іншого нерухомого майна, наявності грошей на банківському рахунку, неодноразових поїздок за кордон.

За результатами розгляду суд збільшив розмір аліментів та стягнув моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Не погодившись із винесеними рішенням, відповідачка подала касаційну скаргу.

Під час касаційного перегляду ВС виходив із того, що право на відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах не підлягає обмеженню лише вказаними у п. 6 ч. 2 ст.18 СК України, при тому, що наприклад, у цивільних правовідносинах компенсація моральної шкоди внаслідок порушення права особи, за загальним правилом, може відбуватися у випадку її спричинення незалежно від наявності спеціальних норм.

Отже, вказані у Сімейному кодексі України випадки (статті 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин.

Щодо доведення обґрунтованості розміру аліментів безпосередньо у цій справі, ВС виходив із того, що в силу свого віку та рівня розуміння, дитина здатна усвідомити протиправний характер діянь матері, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав та відчувати душевні страждання пов`язані із цими діяннями.

Очевидно, що усвідомлення того факту, що рідна мати його залишила та відмовилась від нього, завдає дитині душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у нього захворювань. Тому, в цій частині суд визнав розмір стягнутої суми обґрунтованим.

Однак, щодо іншої частини суми моральної шкоди, суд зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо обізнаності та усвідомлення дитиною відсутності матеріального утримання з боку матері, наявності у зв`язку із цим душевних страждань дитини та причинного зв`язку між такими стражданнями та відсутністю утримання з боку матері, рівня забезпеченості потреб дитини батьком, впливу відсутності утримання з боку матері на можливість розвитку дитини, забезпечення її потреб тощо. З огляду на зазначене, ВС зменшив розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

Щодо визначення розміру аліментів, ВС наголосив на своїх попередніх висновках стосовно того, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Тому, перерахував стягнутий розмір аліментів.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0