Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів

1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

{Частину другу статті 18 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006}

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

{Частину другу статті 18 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Вказані у СК України випадки, не виключають можливості відшкодування моральної шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин (ВС КЦС справа №2-3897/10 від 21.05.2021 р.)

Справа в тім, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 18 СК України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором. Безпосередньо нормами Сімейного кодексу України відшкодування моральної шкоди передбачено лише у шести випадках - статті 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України, серед яких випадок, що розглядається прямо не зазначений. Отже, розглядаючи цю справу ВС КЦС виклав важливий та, на мій погляд, правильний висновок - що, ні вказані випадки, ні норми статті 18 СК України випадки, не виключають можливості відшкодування моральної шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин.

Фабула судового акту: Батько дитини, яку мати залишила в пологовому будинку, подавав позов до матері про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини-інваліда. Позовні вимоги неодноразово уточнювались, і через 8 років з моменту подання позову (а там ще оскаржувалась ухвала про залишення позову без розгляду) позивач остаточно їх сформулював і просив суд стягнути аліменти на утримання дитини-інваліда, у твердій грошовій сумі в розмірі 13 750 грн щомісячно із часу пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої дитині-інваліду у розмірі 960 501 грн.

Позов мотивував тим, що залишивши сина в пологовому будинку, мати не займалася його вихованням, не цікавилася життям, не приймала участі в матеріальному забезпеченні, через що її було позбавлено батьківських прав. Син народився із вродженими вадами здоров`я, є інвалідом з дитинства, а отже потребує постійного догляду та піклування, забезпечення спеціальним медичним доглядом і лікуванням, необхідністю придбавати коштовні медичні препарати та обладнання. Внаслідок цього позивач змушений весь час доглядати дитину, що позбавляє його можливості працювати та утримувати свого сина. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, тоді як має значні статки, оскільки придбає коштовне майно, має грошові кошти від продажу нерухомого майна, відпочиває за кордоном.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково: зменшив розміри аліментів на дитину (розрахував розмір аліментів у період роботи відповідача в розмірі 50% прожиткового мінімуму, а з моменту народження у відповідача дочки від іншого шлюбу в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та відмовив у компенсації моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються нормами СК України, які у даному випадку не допускають стягнення моральної шкоди. Посилання позивача на приписи статті 1167 ЦК України суд вважав хибними, оскільки між сторонами виник спір з приводу стягнення аліментів, а не завданої шкоди.

Натомість суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням суду першої інстанції, скасував його та ухвалив нове, яким стягнуто з матері аліменти на утримання малолітнього сина (у розмірі 5 000 грн щомісячно, з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття) та стягнуто завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн - у зв’язку із тим, що мати завідомо знехтувала життєвими потребами малолітнього і хворого сина, позбавила його материнської любові та матеріального утримання, що призвело до суттєвого порушення прав дитини і потягнуло за собою спричинення значної моральної шкоди. Відповідач подала касаційну скаргу.

ВС КЦС підтримав доводи апеляційної скарги і змінив постанову апеляції лише в мотивувальній в частині розміру аліментів (за період з дати подання позову до 2017 року - 2000 грн. в місяць, а з квітня 2017 до досягнення повноліття 5000 грн.) та в частині розміру моральної шкоди знизив до 20000 грн.

Цікавими є наступні доводи та висновки ВС КЦС (зосередимо увагу на висновках щодо моральної шкоди в сімейних правовідносинах):

  • Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення Цивільного кодексу України можуть субсидіарно застосовуватися для регулювання сімейних відносин. Згідно пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
  • Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, визначених Конституцією та законами України. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
  • Разом із тим, положення пункту 6 частини другої статті 18 СК України не можуть вважатися такими, що виключають можливість відшкодування, на підставі загальних норм ЦК України, моральної шкоди, у випадку її спричинення у сімейних відносинах. Так, наведеному в частині другій статті 18 СК України, переліку способів захисту передує вказівка про те, що «Способами захисту сімейних прав та інтересів зокремає…». Вказана конструкція свідчить про незакритий характер такого переліку, який не вичерпується виключно наведеними в пунктах 1) - 7) способами захисту прав та інтересів.

З огляду на різноманітність суспільних відносин було б некоректним вважати, що право на відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах підлягає обмеженню лише вказаними у Сімейному кодексі України шістьма випадками або має бути прямо передбачено у договорі між учасниками сімейних відносин, при тому, що наприклад, у цивільних правовідносинах компенсація моральної шкоди внаслідок порушення права особи, за загальним правилом, може відбуватися у випадку її спричинення незалежно від наявності спеціальних норм (статті 16, 23 ЦК України, пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц), а у трудових - у випадку порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими пунктом 6 частини другої статті 18 СК України, істотно звужує їх право на захист, і не може вважатися таким, що відповідає справедливості, добросовісності та розумності, як загальним засадам цивільного законодавства і засадам регулювання сімейних відносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України, частина дев`ята статті 7 СК України).

Отже, вказані у Сімейному кодексі України випадки (статті 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин.

Отже у цій справі: Факт ухилення відповідачем (матір’ю) від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина, який будучи, 2010 року народження, в силу свого віку та рівня розуміння, здатен усвідомити протиправний характер діянь матері, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав, здатен відчувати душевні страждання пов`язані із цими діяннями, усвідомлюючи той факт, що рідна мати його залишила та відмовилась від нього, зазнав душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у дитини захворювань - є фактом завдання моральної шкоди дитині. А враховуючи подані докази, вимоги розумності і справедливості, ВС визначив розмір відшкодування моральної шкоди з матері в сумі 20 000 грн.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1