Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

2. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов’язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі №308/4214/18 від 13.04.2021)

Одним із найпопулярніших запитів в Google є запит «до якого віку батьки повинні утримувати дитину». За загальним правилом - до 18 років, однак є виключення при яких строк сплати аліментів збільшується.

До суду звернулась донька із позовом до свого батька про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, та суми за навчання вже сплаченої у коледжі.

Свій позов обґрунтовувала тим, що продовжує навчання у вищому учбовому закладі на стаціонарі, а тому потребує матеріальної допомоги від батька.

Додатково зазначала, що є інвалідом з дитинства і забезпечує її мати, натомість батько матеріально не допомагає, хоча і має фінансову спроможність.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково і стягнув половину вартості витраченої на навчання у коледжі.

Щодо інших вимог, суд зазначив, що позивач не надала доказів того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці на період навчання.

Апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції та скасував його. Зокрема, апеляційним судом зазначено про те, що Позивачка на момент звернення до суду не досягла 23 років, продовжувала навчання, не працювала, не була заміжньою, у зв`язку з цим потребувала матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці на період навчання, тому зобов’язав батька сплачувати аліменти до закінчення навчання доньки, але не більше ніж до досягнення 23-х років.

Не погоджуючись із таким «несправедливим» рішенням, батько подав касаційну скаргу.

Вирішуючи спір, ВС нагадав про те що, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. І ці, здавалось би, зрозумілі і прості речі закріплені на міжнародному рівні у Конвенції ООН про права дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий обов’язок покладається на батьків ст. 199 СК України.

Визначаючи розмір аліментів, ВС керується тим, що він не обмежений розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Отже, слід вивчати і джерела доходів, і витрати платника аліментів. Так само, суд повинен приймати до уваги чи знаходяться на утриманні платника аліментів інші особи, чи може надавати матеріальну допомогу другий із батьків.

Враховуючи зазначене, ВС прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції встановив всі ці обставини у справі, застосував до правовідносин належні норми права (ст. 199, 200, 201 СК України), а тому підстав для його скасування немає.

Аналізуйте судовий акт: Обов’язок доказування спроможності сплати аліментів батьком на повнолітню дитину, яка продовжує навчання покладається на позивача (Апеляційний суд Вінницької області, справа № 130/2233/16-ц від 21 лютого 2017р.)

Досягнувши повноліття дитина, яка продовжує навчання не має джерел доходу, а тому вимушена перебувати на повному матеріальному забезпеченні матері, яка сплачує за навчання та проживання у гуртожитку, а також забезпечує одягом, продуктами харчування, та всіма необхідними для навчання знаряддями.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача аліменти на користь позивача у розмірі 1000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний та може надавати матеріальну допомогу синові саме такого розміру, вважаючи її обґрунтованою, достатньою, законною та такою що відповідає потребам позивача.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції на думку апеляційного суду про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1000 грн. на місяць не є обґрунтованим належними і допустимими доказами.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак в меншому, ніж заявлений останнім, розмірі, оскільки він ніде не працює і на обліку в центрі зайнятості не перебуває, крім того має на утриманні неповнолітнього сина, якому зобов’язаний надавати допомогу.

Посилання представника позивача в письмових запереченнях про те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, колегія суддів не приймає до уваги, так як виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивачеві в даному випадку лежить обов’язок доведення можливостей відповідача надавати матеріальну допомогу.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0