1. У коментованій статті визначається порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину. Такі витрати можуть бути пов'язані з різними обставинами. Наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини спортивних, художніх, музичних або інших здібностей потрібно організувати процес її навчання, придбати музичний інструмент, спортивне або інше обладнання, оплатити заняття. У випадку хвороби дитини додаткові кошти необхідні для придбання ліків, збалансованого харчування, оплати спеціального догляду за нею тощо.
Такі витрати, як правило, не плануються сімейним бюджетом. Тому законом крім обов'язку по утриманню дитини на батьків покладається обов'язок по участі в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами. Вони можуть бути як позитивного (розвиток здібностей дитини), так і негативного характеру (хвороба, каліцтво). їхній перелік у законі строго не визначений, тому суд може брати до уваги будь-які виняткові ситуації. Відповідно до ст. 86 КпШС обов'язок по участі в додаткових витратах, як складалася практика, виникав у зв'язку з "винятковими обставинами" тільки негативного характеру. Таким чином СК України розширює обов'язки батьків з утримання дитини.
2. СК України виходить із принципу рівності прав й обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Якщо той з батьків, що проживає окремо, наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини здібностей до програмування придбав для неї комп'ютер і фінансує комп'ютерні курси, він може вимагати покриття половини фактично понесених ним витрат за рахунок того з батьків, що проживає разом з дитиною.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р. до участі в додаткових витратах на дитину можуть залучатися тільки батьки. На інших членів сім'ї цей обов'язок не покладається. Тому, наприклад, якщо баба, дід визнані аліментозобов'язаними щодо своїх малолітніх, неповнолітніх онуків (ст. 265 СК України), у додаткових витратах на дитину вони не беруть участь. У той же час баба, дід можуть звернутися з такою вимогою до іншого з батьків.
3. У юридичній літературі обов'язок, передбачений ст. 185 СК України, розглядається як самостійний й окремий від обов'язку по утримання дитини. Він покладається на батьків, незалежно від того, стягуються аліменти на утримання дитини за рішенням суду чи ні. Таким чином, брати участь у додаткових витратах на дитину зобов'язаний той з батьків:
• з кого присуджено стягнення аліментів на дитину;
• до кого вимога про стягнення аліментів не була подана.
У випадку спору право вимагати відшкодування додаткових витрат на дитину має й той з батьків, з кого присуджене стягнення аліментів. Відповідно до ст. 86 КпШС України до участі в додаткових витратах міг бути притягнутий тільки той з батьків, який сплачував аліменти.
Вимога про стягнення додаткових витрат може бути пред'явлена й у тому випадку, якщо основна вимога про стягнення аліментів не пред'являлася через відсутність спору про звичайні (щоденні) витрати на утримання дитини. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено в рішенні окремо (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 p.).
Вимога про стягнення додаткових витрат може бути пред'явлена і тоді, якщо утримання надається одним з батьків відповідно до ст. 187 СК України або договору (ст. ст. 189 190 СК України), якщо порядок несення додаткових витрат на дитину сторонами не обговорений.
4. З аналізу коментованої статті можна дійти висновку, що участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини може визначатися за домовленістю між ними. Сторони можуть укласти відповідний договір про сплату додаткових сум на утримання дитини у зв'язку з певними особливими обставинами. З урахуванням положень абз. 2 ч. 1 ст. 189 СК України можна зробити висновок, що такий договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується.
Сторони можуть також визначити умови участі одного з батьків у додаткових витратах у договорі про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК України) або в шлюбному договорі (ч. 2 ст. 93 СК України).
5. У разі спору між батьками розмір участі одного з них у додаткових витратах на дитину визначається за рішенням суду. Передбачається, що батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою. При цьому суд вирішує справу з урахуванням будь-яких обставин, що мають істотне значення. Оскільки в нормі вони не названі, як видно, у першу чергу оцінюються особливі обставини, якими викликані додаткові витрати, а також обставини, передбачені в ст. 182 СК України. Розмір участі кожного з батьків у додаткових витратах на дитину залежить від конкретних обставин справи й не завжди буде однаковим.
Оскільки йдеться про фактично понесені або передбачувані витрати, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 p.). Сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їхнє попереднє фінансування , має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Рішенням суду першої інстанції задоволені позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку й додаткових витрат на дитину в розмірі 200 грн. щомісяця.
В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір додаткових витрат до 50 грн. щомісяця.
Судова колегія прийняла рішення апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Неповнолітній син сторін є інвалідом дитинства й має потребу в щомісячному медичному огляді. У зв'язку із цим виникає необхідність у додаткових витратах. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність стягнення з відповідача частини додаткових витрат. Однак при визначенні їхнього розміру судом не враховано, що заробітна плата відповідача становить 1139 грн. Із зазначеної суми відповідач сплачує позивачці аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки. Крім того, на утриманні відповідача перебувають його непрацездатні батьки, що проживають разом з ним.
Позивачка є інвалідом третьої групи й одержує пенсію, працює, її заробітна плата становить близько 670 грн. на місяць. Крім того, вона одержує пенсію на дитину-інваліда з дитинства.
При таких обставинах судова колегія вважає, що розмір додаткових витрат має бути зменшений до 100 грн. на місяць. 6. В абз. 2 ч. 4 ст. 185 СК України визначається порядок сплати додаткових витрат на дитину. Додаткові витрати мають покриватися батьками в міру необхідності до досягнення дитиною повноліття. Вони можуть бути викликані тривалими або тимчасовими, минущими по своїй природі обставинами. Тому в законі для цього передбачені різні варіанти. Згідно із законом додаткові витрати на дитину можуть покриватися такими способами:
а) наперед;
б) після їх фактичного понесення (одноразово, періодично або постійно).
Залежно від ситуації, що склалася, один з батьків може за своїм вибором вимагати відшкодування реально понесених ним додаткових витрат або попереднього фінансування майбутніх витрат, наприклад, у випадку відсутності в нього необхідних коштів.
При визначенні розміру додаткових витрат суд ураховує конкретні життєві обставини на момент розгляду спору. Якщо за рішенням суду додаткові витрати фінансуються наперед періодично й постійно, як видно, у випадку зміни обставин, що мають істотне значення, зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну розміру стягуваних додаткових витрат.
Батьки можуть передбачити порядок несення додаткових витрат у договорі про сплату аліментів. Якщо обставина, що викликала додаткові витрати, не врахована батьками в договорі або порядок несення витрат на цей випадок не погоджений, зацікавлена сторона може звернутися до суду.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Оплата вартості навчання неповнолітньої дитини та її проживання в гуртожитку відноситься до додаткових витрат на дитину, частина яких може бути стягнута з одного з батьків у твердій грошовій сумі (справа 6-1489цс17, 13.09.17)
Позивачка посилалась на те, що аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, які сплачує відповідач, є недостатніми, а її заробітна плата не дозволяє забезпечувати дитину всім необхідним та платити за навчання, а тому просила суд стягнути з відповідача 1/2 частину понесених нею додаткових витрат, пов'язаних з лікуванням, навчанням, проживанням у гуртожитку їхньої неповнолітньої дитини, у розмірі 5 тис. 276 грн 13 коп, що складає половину від додаткових витрат, понесені нею на утримання неповнолітньої дитини.
Районний суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з відповідача 255 грн 24 коп. додаткових витрат на утримання дитини, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Ухвалюючи таке рішення, суди вважали, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила статті 185 СК України щодо обов'язкубатьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, не застосовуються; оплата вартості навчання та проживання неповнолітньої дитини в гуртожитку не відноситься до таких витрат, тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні. Разом з цим, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у розмірі половини понесених нею витрат на лікування неповнолітньої дитини.
ВССУ ж відмовив позивачці у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд України цю справу розглянув і направив на новий розгляд у до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
За результатами розгляду справи ВСУ сформував правову позицію наступного змісту.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-1489цс17: Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов’язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.Позивачка посилалась на те, що аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, які сплачує відповідач, є недостатніми, а її заробітна плата не дозволяє забезпечувати дитину всім необхідним та платити за навчання, а тому просила суд стягнути з відповідача 1/2 частину понесених нею додаткових витрат, пов'язаних з лікуванням, навчанням, проживанням у гуртожитку їхньої неповнолітньої дитини, у розмірі 5 тис. 276 грн 13 коп, що складає половину від додаткових витрат, понесені нею на утримання неповнолітньої дитини.
Районний суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з відповідача 255 грн 24 коп. додаткових витрат на утримання дитини, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Ухвалюючи таке рішення, суди вважали, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила статті 185 СК України щодо обов'язкубатьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, не застосовуються; оплата вартості навчання та проживання неповнолітньої дитини в гуртожитку не відноситься до таких витрат, тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні. Разом з цим, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у розмірі половини понесених нею витрат на лікування неповнолітньої дитини.
ВССУ ж відмовив позивачці у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд України цю справу розглянув і направив на новий розгляд у до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
За результатами розгляду справи ВСУ сформував правову позицію наступного змісту.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-1489цс17: Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов’язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналізуйте судовий акт: ЯК СТЯГУВАТИ ДОДАТКОВІ ВИТРАТИ НА ДИТИНУ (ВСУ від 13 вересня 2017р.)
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою – третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов’язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов’язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов’язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв’язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов’язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналізуйте судовий акт: Додаткові витрати для навчання повнолітніх дітей за ст. 185 СК України не стягуються з батьків – треба стягувати аліменти за ст. ст. 199, 180 -184 СК України (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15)
Розповсюдженою думкою серед матерів, які виховують дитину (дітей) є думка, що окрім аліментів можна стягувати з батька додаткові витрати для навчання, в тому числі повнолітньої дитини віком до 23 років. ВСУ розглянувши справу встановив, що витрати для навчання повнолітньої дитини не можуть стягуватись за ст. 185 СК України. Проте у випадку навчання дитини у батьків залишається обов’язок її утримувати, тому треба звертатись з позовами про стягнення аліментів за ст. ст. 199-184 СК України у загальному порядку. У випадку припинення навчання повнолітньої дитини, виплата аліментів також припиняється.