1. Закон визначає одне з основних понять сімейного права - термін "дитина". Згідно з ч. 1 коментованої статті дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Такий підхід відповідає загальним міжнародним нормам. Згідно із ст. 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) також застосовується до дітей, які не досягли 18 років.
В цивільному законодавстві особи до 18 років зазвичай не називаються дітьми (за виключенням небагатьох випадків, наприклад, ч. 2 ст. 25, ст. ст. 3183 1241 1261 ЦК України). Це поняття використовує в основному СК України. У той же час до осіб віком до 18 років у цивільному законодавстві не застосовується традиційна узагальнююча назва "неповнолітні". Це надає певних складнощів у застосуванні цих термінів. Сімейно-правовому поняттю "діти" в цивільному законодавстві дорівнює ускладнене визначення - "особи, які не досягли 18 років", а терміну "дитина" - "особа віком до 18 років".
2. В новому цивільному та сімейному законодавстві особи віком до 18 років вперше термінологічно поділяються на дві категорії — малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років). Таким чином традиційний термін "неповнолітні" розповсюджується сьогодні лише на певну категорію осіб до 18 років, а саме - від 14 до 18 років. Таку заміну термінів важко визнати обґрунтованою. З одного боку вона порушує усталені традиції використання терміна "неповнолітні" як узагальнюючого, з іншого - не додає нічого нового за змістом до визначення осіб віком від 14 до 18 років.
З аналізу частини другої коментованої статті випливає, що цивільно-правове поняття "малолітня особа" цілком збігається з сімейно-правовим терміном "малолітня дитина", а "неповнолітня особа" - відповідно, з терміном "неповнолітня дитина".
3. В ч. 1 коментованої статті вказано, що особа, яка не досягла 18 років, має відповідний статус, а саме - статус дитини. На жаль, в цій нормі немає визначення того, що саме слід розуміти під статусом дитини. В теоретичному плані статус дитини має означати усю сукупність прав та обов'язків, які має особа, яка не досягла 18 років. Тому сімейно-правовий статус дитини може визначатися шляхом розгляду усієї сукупності прав та обов'язків, які сімейним законом передбачені для осіб віком до 18 років. Це права та обов'язки, які дитина має після народження в сфері особистих та майнових прав, в сфері захисту її прав тощо.
Певні права та обов'язки осіб до 18 років закріплюються також цивільним законодавством. Так, статус малолітніх осіб визначається сукупністю прав та обов'язків, визначених ст. ст. 31 58 221 269 272 292 295 313 405 1178 1181 1261 1268 ЦК України та іншими нормами цивільного законодавства. Цивільно-правовий статус неповнолітніх осіб закріплюється в ст. ст. 32 33 35 59 222 269 272 292 295 313 405 1179 1180 1182 1268 ЦК України та інших нормах законодавства.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Хто має право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві (ВС/КАС у справі №360/1239/19 від 22.04.2021).
Позивачка звернулась до суду із позовом в інтересах малолітньої доньки до фонду соцстрахування із вимогою виплатити одноразову допомогу на сім`ю, як члену сім`ї померлого батька у розмірі 100 прожиткових мінімумів. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що батько дитини помер під час нещасного випадку на шахті і з огляду на зазначене, його малолітня дитина має право отримати фінансову допомогу в повному об’ємі, передбаченому законодавством. Натомість відповідач виплатив дитині лише один вид фінансової допомоги у розмірі 20 прожиткових мінімумів. На переконання відповідача для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі смерті потерпілого, особа, яка вважає себе членом його сім`ї, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Читати повністюЧи можна допустити, що дитина не відноситься до членів сім’ї свого батька? У цій справі ВС надав роз’яснення, щодо ситуації коли дитина проживає окремо від батька та не пов’язана з ним спільним побутом.