1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
3. Права члена сім'ї має одинока особа.
4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: До сім'ї своїх батьків, незалежно від місця проживання, належать лише діти. Повнолітні діти, які створили свої сім’ї та мають своїх дітей, складають свою сім’ю. (ВС КЦС №368/963/20-ц від 07.02.2022 р.).
У зв`язку із тим, що відповідачі не проживають у будинку, вони - на думку позивачки - створюють їй перешкоди тим, що не змінюють своє місце реєстрації, через що, зокрема, вона не може отримати субсидію на оплату комунальних послуг у розмірі, в якому вона могла б її отримувати. Згодом, син-відповідач, діючи у своїх інтересах та в інтересах своїх дітей і сестри, звернувся до суду із позовом до мами-власниці про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення. В зустрічному позові син вказував, що мати чинить перешкоди у доступі до житла, а вони є членами її сім`ї, а тому зняття їх з реєстрації суперечитиме не лише їхнім інтересам, а й положенням чинного законодавства. Їхнє право користування є похідним від права власника будинку - членами сім'ї якої вони є. Суд першої інстанції у задоволенні обох позовів - відмовив. Мотивував тим, що з часу народження онуки-відповідачі не могли самостійно обирати місце свого проживання, а, враховуючи вимушені причини непроживання у будинку, підстави для визнання їх такими, що втратили право користування будинком - відсутні. А непроживання сина і доньки - відповідачів, відбулося з поважних причин, через відсутність взаєморозуміння з мамою. Апеляційний суд - все ж таки позов матері задовольнив частково і визнав відповідачів втратившими право користування будинком. Суд вказав, що донька, син і його діти мають можливість реєстрації їх місця проживання в іншому житлі - крім того, відповідачі понад 10 років не проживають у будинку. Було подано касаційну скаргу. Читати повністюВласниця будинку звернулася до суду із позовом до свого сина, двох онуків (дітей сина), та до доньки, включаючи міську ради даної області її виконком, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зобов'язати міськраду зняти їх з реєстраційного обліку. Відповідачі (її син, донька та онуки) - за її даними не проживають в будинку з 2001 року. В будинку, крім неї і відповідачів зареєстровані ще інша донька і онука - вони якраз продовжують проживати з нею.
Аналізуйте судовий акт: Для встановлення факту проживання сім’єю без шлюбу (після розлучення) необхідні докази сімейних відносин навіть, якщо чолові та жінка залишилися під одним дахом (ВС/КЦС у справі № 748/897/18 від 10 жовтня 2019 р.)
В принципі ситуація банальна, а постанова ВС відмовна, проте справа цікава висновком, який іде наскрізь через усі три судові акти. При цьому банальність міститься в тому, що дуже багато сімей після розлучення роками живуть в одному помешканні ( бо іншого немає), і юридична кваліфікація статусу їх відносин відкрите питання.
Так чоловік розлучився з жінкою, але обидва колишні подружжя залишилися проживати в одній садибі, яка складалася з декількох об’єктів нерухомості та земельної ділянки. Через декілька років чоловік помер, і жінка звернулася до суду із позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу. Звичайно метою такого позову було заволодіння часткою у садибі, яку померлий заповів третій особі.
Суди усіх трьох інстанцій відмовили у задоволенні позову обґрунтовуючи це тим, що позивач у суді не довів продовження сімейних відносин після юридичного розлучення з відповідачем. Тобто потрібні докази про те, що між колишнім подружжям залишилися відносини САМЕ сімейного характеру, а не лише відносини, які існують між співвласниками нерухомого майна, відносини щодо поділу цього майна, відносини співмешкання у садибі у зв’язку із відсутністю іншого місця проживання.
Зокрема ВС послався на пункт 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 , яким передбачається, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Водночас відповідно до пункту 2, ст. 3 СК України «Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.»
І хоча позивач і приносив у суд якісь там довідки з сільради та приводив із собою свідків – односельчан, суд вирішив, що цього недостатньо.
Отже, не така вже це і легка справа встановити через суд юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу...