1. Зобов'язання по утриманню дитини мають тривалий характер. Згодом може виникнути необхідність у зміні розміру коштів, які надаються на утримання. В коментованій статті передбачена можливість зміни розміру аліментів за рішенням суду. Розмір аліментів може бути збільшено або зменшено судом.
Відповідно до коментованої статті суд може змінити розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю сторін. Якщо між батьками укладений договір про сплату аліментів, визначений у ньому розмір коштів на утримання дитини може бути змінений за домовленістю між ними. У випадку виникнення спору заінтересована сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну встановленого в договорі розміру аліментів.
2. В нормі закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: а) зміна матеріального стану; б) зміна сімейного стану; в) погіршення або поліпшення здоров'я. Вказані обставини можуть стосуватися платника або одержувача аліментів. Розмір коштів на утримання дитини, визначений домовленістю (договором) між батьками, може бути змінений за їх взаємною згодою на будь-яких підставах.
3. Як видно, цей перелік обставин відрізняється від переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (ст.182 СК України). Він є вичерпним і вужчим. Перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, значно ширший і, крім того, він не є закритим. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує інші обставини, що мають істотне значення. Такий крок законодавця не є досить послідовним. Якщо стан здоров'я та матеріальне становище дитини враховуються судом при визначенні розміру аліментів, чому ж вони не враховуються при зміні розміру аліментів?
Можна припустити, що термін "сімейний стан" використовується в коментованій статті для скорочення й зручності формулювання норми. Головне значення має наявність у платника або одержувача аліментів осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати (інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина). Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача. Зазначені особи не обов'язково мають належати до членів сім'ї платника або одержувача аліментів.
4. З позовом про зміну розміру аліментів може звернутися платник або одержувач аліментів. Як правило, одержувач аліментів заінтересований у зміні їхнього розміру у бік збільшення, а платник - у бік зменшення. Платник аліментів може звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів, наприклад, у випадку народження в нього дитини, оскільки при стягненні аліментів у раніше встановленому розмірі ця дитина може виявитися менш забезпеченою, ніж діти, які одержують аліменти. У разі подання до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 p.). Одержувач аліментів може звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад, у випадку погіршення свого стану здоров'я або стану здоров'я дитини, оскільки зазначені обставини, звичайно, позначаються на матеріальному становищі сім'ї.
В коментованій статті передбачена можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів. Суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю, частково) або відмовити в задоволенні позову.
5. Свого часу в КпШС теж передбачалася можливість зміни судом розміру аліментів. Однак раніше йшлося про зменшення судом чітко фіксованих часток заробітку (доходу) одного з батьків. Відповідно до ст. 82 КпШС в окремих випадках розмір встановлених в законі часток міг бути зменшений судом при постановлена рішення про сплату аліментів. В ст. 83 КпШС закріплено можливість зниження розміру аліментів у випадку присудження їх по декількох судових рішеннях. Суди мали виходити з рівності часток, які припадали на кожну особу, якій надавалося утримання із заробітку одного з батьків й яку він був зобов'язаний утримувати за законом, включаючи і його самого. До того ж при визначенні розміру цих рівних часток не бралися до уваги інші джерела одержання дітьми утримання, заробіток дружини платника аліментів (так само, як і заробіток стягувана та його дружини (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" від 12.06.1998 p.). Тепер суд, вирішуючи спір про зміну розміру аліментів, має враховувати в комплексі всі обставини, які мають значення для справи.
Оскільки раніше договори про сплату аліментів не мали правового значення, можливість зменшення розміру аліментів за договором в КпШС України 1969 р. не передбачалась.
6. Відповідно до ч. 2 коментованої статті розмір аліментів також може бути зменшений у випадку, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи. Однак в нормі не зазначено обставини, які в такому випадку є підставою для зменшення розміру аліментів. Очевидно, що самого по собі факту утримання дитини державою, територіальною громадою або юридичною особою, не достатньо. З норми не випливає, що суд у всіх випадках зменшує розмір аліментів. Навпаки, суд може відмовити в позові про зменшення розміру аліментів. Можна припустити, що у разі перебування дитини на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшений судом при наявності таких обставин:
• зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів;
• зміни матеріального стану дитини;
• погіршення або поліпшення здоров'я платника аліментів або дитини;
• нецільового витрачання аліментів тощо.
7. Схоже положення було свого часу закріплене в ч. 3 ст. 82 КпШС. Однак раніше суд міг не лише зменшити розмір аліментів, а й звільнити від їх сплати, якщо діти перебували на повному утриманні держави або громадської організації. Норма ч. 2 коментованої статті істотно відрізняється від вказаної норми КпШС. Тепер суд може тільки зменшити розмір аліментів.
8. Розмір аліментів може бути зменшений за згодою органу опіки і піклування. Участь органу опіки та піклування у справі є необхідною для забезпечення майнових інтересів дитини. Суд не може постановити рішення про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо орган опіки та піклування не надав на це згоди.
9. В ч. 2 коментованої статті міститься помилкове положення про те, що з відповідною заявою можуть звернутися уповноважений територіальної громади, юридична особа, на утриманні якої перебуває дитина. Вказані особи не є заінтересованими у зменшенні розміру аліментів, якщо дитина перебуває на їх утриманні. Тому важко припускати можливість подання ними позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються з батьків. У зменшенні розміру аліментів може бути заінтересований тільки їх платник. Таким чином, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків.
10. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № З "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р. у новому розмірі аліменти виплачуються від дня набрання рішенням законної сили. Зміна стану здоров'я, матеріального або сімейного стану сторін автоматично не припиняють виплату аліментів у попередньому розмірі. Вказані обставини є тільки підставами для зміни розміру аліментів. На підставі цих обставин заінтересована особа може звернутися з відповідною вимогою до суду. Однак їх наявність має встановити суд. У випадку задоволення позову аліменти виплачуються в новому розмірі від дня набрання рішенням законної сили, а не подання позову. До набрання рішенням про зміну розміру аліментів законної сили вони сплачуються в попередньому розмірі. Таке правило слід було б закріпити в СК України. Суди нерідко припускаються помилок, присуджуючи аліменти в новому розмірі від дня подання позову про зміну розміру аліментів, керуючись ст. 191 СК України. У вказаній статті визначено, що аліменти на дитину присуджуються від дня подання позову. Жодних виключень з цього правила не передбачено.
13.02.2006 р. позивач звернувся з вимогою про зменшення розміру аліментів з 500 грн. до 80 грн.
Рішенням суду першої інстанції від 11 квітня 2006 р. позов задоволений частково. Постановлено стягувати аліменти в сумі 250 грн. щомісяця починаючи з 13 лютого 2006 р. до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі позивач указує, що судом не враховане його матеріальне становище, і просить зменшити розмір аліментів до 80 грн.
Апеляційний суд установив, що обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, враховані судом при постановленні рішення. У грудні 2005 р. позивачеві була припинена виплата допомоги по безробіттю, тому суд правильно зменшив розмір аліментів до 250 грн.
Разом з тим, указавши в рішенні, що аліменти в зміненій сумі стягуються починаючи з 13 лютого 2006 p., тобто від дня звернення позивачем до суду, суд порушив вимоги ст. 192 СК України, в якій, на відміну від ст. 191 СК України, не передбачено, що часом, з якого присуджуються аліменти в зміненому розмірі, є день подання позову.
Апеляційний суд вирішив апеляційну скаргу відхилити. Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про те, що аліменти стягуються починаючи з 13 лютого 2006 р. Аліменти стягувати від дня набрання рішенням законної сили. В іншому рішення суду залишити без змін. Як видно з даного рішення, при зміні рішення суду першої інстанції апеляційний суд послався на порушення ним ст. 192 СК України, в якій, як вказується апеляційним судом, на відміну від ст. 191 СК України не передбачено, що часом, з якого присуджуються аліменти в зміненому розмірі, є день подання позову. Можна зробити висновок, що така аргументація є вимушеною у зв'язку з відсутністю в законі норми, яка передбачала б виключення із правила, закріпленого в ч. 1 ст. 191 СК України.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів (ВС/КЦС у справі № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 р.)
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У наведеній справі ВС зробив висновок щодо зміни матеріального або сімейного стану як підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів.
Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, а саме: з 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до 1/8 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Так, у позивача в іншому шлюбі народилася дитина, тобто з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів його матеріальний стан змінився, що, на думку позивача, є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до положень статті 192 СК України. Крім того, позивач подарував відповідачці 1/2 частку квартири. Хоча зазначена квартира перебувала в їх спільній сумісній власності, проте вказаний правочин був вчинений ним з метою забезпечення належних умов для нормального розвитку спільної з відповідачкою дитини.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них, а тому позивач вважав справедливим, виходячи із зазначених обставин, зменшення розміру аліментів.
Позиція ВС:
Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу.
Разом з тим, зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Зважаючи на викладене, ВС дійшов висновку, що у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів у даній справі слід відмовити.
Аналізуйте судовий акт: При зміні законом мінімального розміру аліментів окремий позов подавати не треба – розмір аліментів змінюється автоматично (ВС/ВП у справі № 682/3112/18 від 04.03.2020)
Аліментні спори, напевно, є найпоширенішою категорією справ, які розглядаються судами.
Як правило будь-яких проблем розгляд таких справ не складає. Норми Сімейного кодексу України чітко визначають як порядок стягнення аліментів так і порядок зміни розміру стягнення таких платежів як у бік збільшення так і у бік зменшення.
Змінами до ч. 2 ст. 182 СК України, які було внесено у 2017 році, було збільшено мінімальний розмір аліментів з 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас згідно норм ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже сукупність зазначених норм викликає питання – а у якій саме сумі держвиконавець має стягувати аліменти та на якій підставі? Чи потрібно подавати позов про збільшення розміру аліментів? Чи їх розмір збільшиться автоматично?
У даній справі платник аліментів звернувся до суду на скаргою про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду, а також визнання незаконними дій щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів, оскільки він сплачував аліменти належним чином, проте це не було враховано при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів держвиконавець виходив із невірного розміру відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також заявник посилався на те, що неврахування державним виконавцем фактичної сплати аліментів та невірного визначення суми заборгованості зі сплати аліментів стало підставою для необґрунтованого обмеження його у праві виїзду за межі України.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні скарги було відмовлено.
У зв’язку із такою відмовою боржником було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що рішенням суду із нього стягнули аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, проте розрахунок заборгованості проведено із застосуванням 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що призвело до збільшення розміру заборгованості зі сплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду із такими доводами не погодилась та у своїй постанові зазначали наступне.
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Проте зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець, розраховуючи заборгованість по аліментам, правильно виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.