1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Висновок судово-генетичної експертизи (ДНК) має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, проте його необхідно оцінювати урахуванням інших доказів у їх сукупності (ВС КЦС, справа № 592/4443/17 від 30.05.2023 р.)
У цій справі, жінка яка проживала однією сім’єю із чоловіком без шлюбу, намагалась отримати спадщину після його смерті. Справа в тім, що цей чоловік мав сина від першого шлюбу, який вважався спадкоємцем першої черги, тому отримав весь спадок одноособово, і одну квартиру (із двох) вже встиг продати. Крім того, в процесі співжиття позивачки і спадкодавця у них народилась донька, проте він не був записаний батьком дитини. Отже, жінка вважала, що дитина від нього, і має спадкувати ⅓ майна. Вона ж, як “цивільна” дружина, доглядала спадкодавця, особливо після травм, операцій і після встановлення інвалідності.
Тому просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю із спадкодавцем, встановити факт батьківства спадкодавця щодо їх доньки, змінити черговість одержання права на спадкування (бо саме вона доглядала чоловіка коли були проблеми зі здоров’ям) та - визнати за нею і за донькою ⅔ частини спадщини. Відповідно - отримати компенсацію від сина за вже продану ним спільну квартиру.
Справа розглядалась неодноразово. На останньому “процесуальному колі інстанцій”, суд першої інстанції, як і апеляційний суд, все ж таки відмовив жінці у позові внаслідок недоведеності. Єдина вимога що була задоволена - це встановлення факту спільного проживання позивачки і спадкодавця. Проте це не давало їй права спадкувати майно, оскільки в першу чергу спадкують діти, батьки та подружжя, а ті хто проживав спільно - лише в четверту чергу. Тому син, як спадкоємець першої черги, все вже успадкував. Крім того, висновок ДНК після ексгумації показав, що донька не була з цим чоловіком кровного споріднення.
ВС КЦС, на жаль, теж не задовольнив її вимоги на спадщину, як і вимоги щодо права на спадкування її донькою. Водночас Суд зазначив: Читати повністю