Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

{Частина перша статті 138 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3497-IV від 23.02.2006}

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Враховуючи право дитини знати свого батька та реалізувати спадкові права, жінка, що народила в шлюбі, може оспорити батьківство, навіть якщо біологічний батько не встиг подати заяву про батьківство (ВС КЦС №336/1357/16-ц від 07.07.2021 р.)

Деколи, норми права не враховують ситуацій, що можуть відбуватися у житті. У цьому ж рішенні, не дивлячись на доволі “розширене” тлумачення правил статті 138 СК України - на мій погляд - ВС КЦС прийняв справедливе рішення, що дозволило новонародженій дитині реалізувати спадкові та інші права.

Фабула судового акту: Жінка перебувала в шлюбі із особою, що відбувала покарання у місцях позбавлення волі. Згодом, не здійснивши своєчасне оформлення розлучення - вона почала стосунки з іншим чоловіком, від якого завагітніла. Однак, відразу після пологів, коли жінка народила доньку - цей чоловік (біологічний батько доньки) прямуючи до пологового будинку потрапив у ДТП та загинув.

Пізніше, жінка розірвала шлюб із особою, що відбувала покарання у місцях позбавлення волі (через суд), однак оскільки шлюб з ним було розірвано лише після народження доньки, то в актовому записі про народження дитини, відповідно до частини другої статті 122 СК України, батьком вказано саме цю особу (колишнього чоловіка, що відбував покарання).

Маючи намір встановити дійсне батьківство дитини та реалізувати спадкові права доньки на домоволодіння загиблого батька - жінка подала позов до суду про встановлення батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за загиблим біологічним батьком, в якому також просила виключити відомості з актового запису про народження дитини про батька дитини та замінити його новим (біологічним батьком); змінити прізвище дитини та по батькові.

Суд першої інстанції (рішення якого було залишено в силі апеляційним судом), позов задовольнив частково (задовольнив всі вимоги жінки, крім зміни прізвища дитини). Мотивував своє рішення наявністю всіх підстав для встановлення батьківства (висновків молекулярно-генетичної експертизи) в порядку статті 315 ЦПК України.

ВС КЦС підтримав висновки рішень судів попередніх інстанцій (щодо вимоги про виключення відомостей з актового запису про народження дитини та визнання права власності на спадкове майно), однак визнав неправильним визначення деяких мотивів таких рішень, тому мотивувальні частини - змінив, вказавши наступне:

В першу чергу суд зауважив, що питання необхідно розглядати не за правилами статті 315 ЦПК України, а за правилами статті 138 СК України, яка є спеціальною до таких правовідносин.

Відповідно до положеньстатті 138 СК Українижінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

При цьому у СК Українине врегульовано вирішення питання щодо вказаної вимоги матері у разі смерті особи, яка повинна подати заяву про своє батьківство.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є юридичні факти - зокрема, конклюдентні дії. До конклюдентної належать дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.

Поведінка біологічного батька за життя свідчить про визнання ним батьківства відносно дитини та намір подати заяву про визнання батьківства щодо неї, який він не зміг реалізувати у зв`язку із загибеллю до народження дитини.

Враховуючи право дитини знати свого батька та можливість реалізувати спадкові права, а також беручи за основу римську максиму lurasanguinis nulloiure civilidirimi possunt (жодні встановлення цивільного права не можуть скасувати права, що випливають із кровної спорідненості), ВС зробив висновок про можливість та необхідність внесення змін до актового запису про народження дитини, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Отже у цій справі Біологічний батько загинув до народження дитини, тому заяву про своє батьківство відносно доньки (в порядку статті 138 СК України) він подати не зміг. Однак, зважаючи на те, що за життя він своєю поведінкою визнавав своє батьківство щодо дитини, якою була вагітна позивач, а також - враховуючи докази (в тому числі, висновки судових молекулярно-генетичних експертиз) та обставини справи - запис про колишнього чоловіка з актового запису про народження доньки підлягає виключенню, а відомості про біологічного батька - включення