00.00.0000
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: "Грінпіса на ніх нєт або як поділити собаку навпіл". Ноу хау від Соснівського районного суду м. Черкаси (справа № 712/2218/17 від 17.05.2017)

Дійсно курйозне судове рішення було винесено Соснівським районним судом м. Черкаси. У цій справі за первісним позовом розглядалось питання поділу майна подружжя, а саме - 1/2 частини квартири та легкового автомобіля. Водночас відповідач подав зустрічний позов щодо поділу між подружжям собаки, яку також було придбано у шлюбі.

Суд своїм рішенням визнав право власності на 1/4 частну квартири кожному із колишнього подружжя, визнав право власності на автомобіль за позивачем, стягнувши з відповідача компенсацію половини його вартості та визнав право власності кожної із сторін на 1/2 ідеальну частину суки породи йоркширський тер'єр.

Дякувати Богові, що у зустрічному позові не ставилося питання про поділ бідного собаки в натурі...

Тепер слід чекати це одного позову щодо визначення порядку користування навпіл поділеним песиком.

Але ж у даному рішення є ще один нюанс.

Згідно ч.ч.4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Проте, суд не дотримуючись таких вимог визнав право власності на автомобіль за відповідачем одночасно стягнувши з з нього компенсацію половини вартості транспортного засобу.

Проте, як вбачається із судового рішення, останнє не містить інформації щодо згоди або незгоди відповідача з таким способом поділу майна, що в очевидь є незаконним.

Аналізуйте судовий акт: Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, суди мають з’ясовувати наявність обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та внесення другим - грошової суми на депозитний рахунок суду (ВСУ, № 6-2565цс16, 18.01, 2017р.)

Чергова спроба судів поділити правильно, тобто у відповідності до ст. 71 СК України, та справедливо автомобіль, який перебуває у спільній сумісній власності. У січні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про поділ спільного майна подружжя. При цьому позивачка запропонувала свій варіант поділу майна – предметів домашньої обстановки та вжитку, зокрема, просила виділити їй у власність автомобіль марки , що також був спільною сумісною власністю сторін, стягнувши з неї компенсацію у розмірі 1/4 його вартості.

Відповідач звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом, у якому запропонував свій варіант поділу майна, зокрема, просив залишити вказаний автомобіль у спільній частковій власності сторін.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, обидва позови задоволено частково. При цьому автомобіль передано в власність відповідача (він ж позивач за зустрічним позовом), при цьому з нього стягнуто на користь позивачки половину вартості цього автомобіля (16 912 грн.).

ВССУ відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою позивачки, але ВСУ допустив цю справу до свого провадження. Розглянувши справу, ВСУ скасував судові рішення в частині поділу майна і справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, ВСУ виходив з того, що судами не були досліджені суттєві обставини справи, а саме.

Майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі, наприклад такі, як автомобіль, присуджуються одному з подружжя, якщо подружжя не домовилось про інше. Для таких випадків закон передбачає присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на таке майно.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення стороною вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та при наявності обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.

Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-2565цс16: Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п’ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суди помилково не застосували до спірних правовідносин норми частини 4, 5 статті 71 СК України, не з’ясували думки ОСОБА_1 щодо передачі автомобіля у власність ОСОБА_2, не встановили, чи згодна вона на отримання компенсації вартості її частки у праві власності на автомобіль та чи внесена необхідна сума компенсації на депозитний рахунок суду, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Аналізуйте судовий акт: Функція суду полягає в розподілі спільного майна подружжя та його виділу в натурі, а не визначення ідеальних частин у спільному майні кожного з подружжя, що не вирішує спір по суті (ВССУ від 1 лютого 2017р. у справі 541/642/13-ц)

Прогресивне рішення ВССУ, яке насамперед направлене на вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції – ухвалення обов’язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитись.

Подружжя не домовилось про поділ спільного майна, і суд розглянув їх взаємні позови. Спільного майна було чимало: дві квартири, будинок, автомобіль, автомобільний причеп, трактор, тракторні причепи, спірна сума коштів. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції пішли як то кажуть «шляхом найменшого опору»: визнали об’єкти майна неподільними та визнали в кожному з цих об’єктів майна 1/2 ідеальної частини на спільне майно за кожним з подружжя.

Очевидно, що суд не тільки не вирішив життєвий спір, а ще більше ускладнив його, бо важко уявити як після рішення суду члени подружжя домовляться щодо користування та розпорядження майном, яке залишилось у спільній, тепер вже частковій власності.

ВССУ скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно ст. 69 СК України кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об’єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об’єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об’єктів майна одному з подружжя, частину – іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.

Аналізуйте судовий акт: Поділ судом об’єкту незавершеного будівництва між членами подружжя можливий, якщо технічно можна виділити окремі частини та довести будівництво до кінця (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-47цс16)

Часто невведений в експлуатацію будинок представляє собою доволі дорогу річ, а з врахуванням прав на земельну ділянку ще дорожче, тому члени подружжя при розлученні намагаються залишити такий об’єкт за собою і протидіють справедливому поділу. Іноді фактично вже повністю побудований будинок невведений в експлуатацію, оскільки ДАБІ вимагає чималого хабаря або у власників немає бажання платити податок на нерухомість. Отже, без рішення суду в такому випадку конфлікт між членами подружжя не вирішити.

ВСУ доволі чітко сформулював свою позицію щодо поділу недобудов – об’єктів невведених в експлуатацію, які до такого введення вважаються згідно законодавства сукупністю будівельних матеріалів. Акцент зроблений на тому, що ці будівельні матеріали купувались за спільні сімейні кошти, тому те що де-факто існує є спільним власністю подружжя і може бути поділено. Але за умови технічної можливості та доведення будівництва до кінця.

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі № 6-47цс16: Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши ті обставини, що спірний об’єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права на S_1 частину спірного об’єкта незавершеного будівництва.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: