Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: "Грінпіса на ніх нєт або як поділити собаку навпіл". Ноу хау від Соснівського районного суду м. Черкаси (справа № 712/2218/17 від 17.05.2017)
Дійсно курйозне судове рішення було винесено Соснівським районним судом м. Черкаси. У цій справі за первісним позовом розглядалось питання поділу майна подружжя, а саме - 1/2 частини квартири та легкового автомобіля. Водночас відповідач подав зустрічний позов щодо поділу між подружжям собаки, яку також було придбано у шлюбі.
Суд своїм рішенням визнав право власності на 1/4 частну квартири кожному із колишнього подружжя, визнав право власності на автомобіль за позивачем, стягнувши з відповідача компенсацію половини його вартості та визнав право власності кожної із сторін на 1/2 ідеальну частину суки породи йоркширський тер'єр.
Дякувати Богові, що у зустрічному позові не ставилося питання про поділ бідного собаки в натурі...
Тепер слід чекати це одного позову щодо визначення порядку користування навпіл поділеним песиком.
Але ж у даному рішення є ще один нюанс.
Згідно ч.ч.4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Проте, суд не дотримуючись таких вимог визнав право власності на автомобіль за відповідачем одночасно стягнувши з з нього компенсацію половини вартості транспортного засобу.
Проте, як вбачається із судового рішення, останнє не містить інформації щодо згоди або незгоди відповідача з таким способом поділу майна, що в очевидь є незаконним.
Чергова спроба судів поділити правильно, тобто у відповідності до ст. 71 СК України, та справедливо автомобіль, який перебуває у спільній сумісній власності. У січні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про поділ спільного майна подружжя. При цьому позивачка запропонувала свій варіант поділу майна – предметів домашньої обстановки та вжитку, зокрема, просила виділити їй у власність автомобіль марки , що також був спільною сумісною власністю сторін, стягнувши з неї компенсацію у розмірі 1/4 його вартості.
Відповідач звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом, у якому запропонував свій варіант поділу майна, зокрема, просив залишити вказаний автомобіль у спільній частковій власності сторін.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, обидва позови задоволено частково. При цьому автомобіль передано в власність відповідача (він ж позивач за зустрічним позовом), при цьому з нього стягнуто на користь позивачки половину вартості цього автомобіля (16 912 грн.).
ВССУ відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою позивачки, але ВСУ допустив цю справу до свого провадження. Розглянувши справу, ВСУ скасував судові рішення в частині поділу майна і справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Приймаючи таке рішення, ВСУ виходив з того, що судами не були досліджені суттєві обставини справи, а саме.
Майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі, наприклад такі, як автомобіль, присуджуються одному з подружжя, якщо подружжя не домовилось про інше. Для таких випадків закон передбачає присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на таке майно.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення стороною вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та при наявності обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.
Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.
Правова позиція ВСУ у справі № 6-2565цс16: Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п’ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Суди помилково не застосували до спірних правовідносин норми частини 4, 5 статті 71 СК України, не з’ясували думки ОСОБА_1 щодо передачі автомобіля у власність ОСОБА_2, не встановили, чи згодна вона на отримання компенсації вартості її частки у праві власності на автомобіль та чи внесена необхідна сума компенсації на депозитний рахунок суду, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Прогресивне рішення ВССУ, яке насамперед направлене на вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції – ухвалення обов’язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитись.
Подружжя не домовилось про поділ спільного майна, і суд розглянув їх взаємні позови. Спільного майна було чимало: дві квартири, будинок, автомобіль, автомобільний причеп, трактор, тракторні причепи, спірна сума коштів. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції пішли як то кажуть «шляхом найменшого опору»: визнали об’єкти майна неподільними та визнали в кожному з цих об’єктів майна 1/2 ідеальної частини на спільне майно за кожним з подружжя.
Очевидно, що суд не тільки не вирішив життєвий спір, а ще більше ускладнив його, бо важко уявити як після рішення суду члени подружжя домовляться щодо користування та розпорядження майном, яке залишилось у спільній, тепер вже частковій власності.
ВССУ скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно ст. 69 СК України кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об’єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об’єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об’єктів майна одному з подружжя, частину – іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
Аналізуйте судовий акт: Поділ судом об’єкту незавершеного будівництва між членами подружжя можливий, якщо технічно можна виділити окремі частини та довести будівництво до кінця (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-47цс16)
Часто невведений в експлуатацію будинок представляє собою доволі дорогу річ, а з врахуванням прав на земельну ділянку ще дорожче, тому члени подружжя при розлученні намагаються залишити такий об’єкт за собою і протидіють справедливому поділу. Іноді фактично вже повністю побудований будинок невведений в експлуатацію, оскільки ДАБІ вимагає чималого хабаря або у власників немає бажання платити податок на нерухомість. Отже, без рішення суду в такому випадку конфлікт між членами подружжя не вирішити.
ВСУ доволі чітко сформулював свою позицію щодо поділу недобудов – об’єктів невведених в експлуатацію, які до такого введення вважаються згідно законодавства сукупністю будівельних матеріалів. Акцент зроблений на тому, що ці будівельні матеріали купувались за спільні сімейні кошти, тому те що де-факто існує є спільним власністю подружжя і може бути поділено. Але за умови технічної можливості та доведення будівництва до кінця.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі № 6-47цс16: Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши ті обставини, що спірний об’єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права на S_1 частину спірного об’єкта незавершеного будівництва.
- Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
- Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
- Стаття 3. Сім'я
- Стаття 4. Право особи на сім'ю
- Стаття 5. Державна охорона сім'ї
- Стаття 6. Дитина
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
- Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
- Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
- Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
- Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
- Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
- Стаття 13. Міжнародні договори України
- Стаття 14. Здійснення сімейних прав
- Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
- Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
- Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
- Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
- Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
- Стаття 21. Поняття шлюбу
- Стаття 22. Шлюбний вік
- Стаття 23. Право на шлюб
- Стаття 24. Добровільність шлюбу
- Стаття 25. Одношлюбність
- Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
- Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
- Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
- Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками
- Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я
- Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб
- Стаття 32. Час реєстрації шлюбу
- Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
- Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
- Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
- Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
- Стаття 37. Правозгідність шлюбу
- Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
- Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
- Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
- Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
- Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
- Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
- Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
- Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
- Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
- Стаття 49. Право на материнство
- Стаття 50. Право на батьківство
- Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
- Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
- Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
- Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
- Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
- Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність
- Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності
- Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
- Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
- Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
- Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
- Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
- Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
- Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
- Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
- Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
- Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
- Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
- Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
- Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
- Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
- Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
- Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
- Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
- Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
- Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
- Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
- Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю
- Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
- Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
- Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
- Стаття 93. Зміст шлюбного договору
- Стаття 94. Форма шлюбного договору
- Стаття 95. Початок дії шлюбного договору
- Стаття 96. Строк дії шлюбного договору
- Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна
- Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом
- Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
- Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору
- Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору
- Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
- Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним
- Стаття 104. Підстави припинення шлюбу
- Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
- Стаття 106. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей
- Стаття 107. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
- Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
- Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
- Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
- Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя
- Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
- Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
- Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
- Стаття 115. Державна реєстрація розірвання шлюбу
- Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
- {Статтю 117 виключено на підставі Закону № 524-V від 22.12.2006}
- Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
- Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
- Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
- Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
- Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- {Статтю 127 виключено на підставі Закону № 2398-VI від 01.07.2010}
- Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
- Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
- Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду
- Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
- Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду
- Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
- Стаття 134. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства
- Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене
- Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини
- Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини
- Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка
- Стаття 139. Спір про материнство
- Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
- Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
- Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
- Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
- Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану
- Стаття 145. Визначення прізвища дитини
- Стаття 146. Визначення імені дитини
- Стаття 147. Визначення по батькові дитини
- Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками
- Стаття 149. Зміна по батькові дитини
- Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
- Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
- Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
- Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
- Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
- Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
- Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
- Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини
- Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
- Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб
- Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
- Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
- Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
- Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
- Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
- Стаття 169. Поновлення батьківських прав
- Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
- Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
- Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
- Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
- Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
- Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
- Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
- Стаття 177. Управління майном дитини
- Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
- Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину
- Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
- Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
- Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
- Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
- Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі
- Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
- Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів
- Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів
- Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину
- Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
- Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
- Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину
- Стаття 192. Зміна розміру аліментів
- Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
- Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
- Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
- Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
- Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
- Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання
- Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
- Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
- Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
- Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
- Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
- Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
- Стаття 207. Поняття усиновлення
- Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
- Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
- Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
- Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
- Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
- Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини
- Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян
- Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
- Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
- Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
- Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
- Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
- Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
- Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
- Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
- Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
- Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
- Стаття 225. Момент здійснення усиновлення
- Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
- Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
- Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
- Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
- Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини
- Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена
- Стаття 232. Правові наслідки усиновлення
- Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
- Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
- Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
- Стаття 236. Недійсність усиновлення
- Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним
- Стаття 238. Скасування усиновлення
- Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення
- Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
- Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення
- Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
- Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
- Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
- Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї
- Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини
- Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною
- Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
- Стаття 252. Патронат над дитиною
- Стаття 253. Договір про патронат над дитиною
- Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя
- Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя
- Стаття 256. Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною
- Стаття 256-1. Прийомна сім'я
- Стаття 256-2. Прийомні батьки
- Стаття 256-3. Прийомні діти
- Стаття 256-4. Створення прийомної сім'ї
- Стаття 256-5. Дитячий будинок сімейного типу
- Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-7. Вихованці дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
- Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
- Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування
- Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
- Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
- Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей
- Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини
- Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю
- Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків
- Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда
- Стаття 267. Обов'язок по утриманню братів та сестер
- Стаття 268. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка
- Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
- Стаття 270. Обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима
- Стаття 271. Обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття
- Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення
- Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати
- Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами
- {Статтю 275 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 276 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 277 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 278 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 279 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 280 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 281 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
- Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
- Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
- Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
- Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
- Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
- {Статтю 288 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 289 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 290 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 291 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 292 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.