Закінчене виконавче провадження при невиконаному судовому рішенні - не відновлюється. Навіть якщо перешкоди у побаченнях з дітьми тривають. (ВС КЦС № 551/920/22 від 15.09.2023 р.)

Фабула судового акту: Іноді не перестаєш дивуватися, на що варті розлучені батьки дітей у конфлікті, щоб діяти як саме він чи вона вважають вірним, нехтуючи необхідністю домовлятися заради дітей. Мати дітей, не тільки перешкоджала побаченню з дітьми позивачу у цій справі, а ще й не “звернула уваги”, ні на рішення суду, яке зобов’язувало її не чинити перешкоди у побаченнях та вихованню батьком дітей, ні на перший штраф виконавця за невиконання нею рішення суду, ні на другий, ні на ризик притягнення її до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Ніщо не подіяло.

І що ж зробив виконавець, зробивши майже всі попередження боржниці та дії передбачені у статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) - розвів руками і закінчив виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, 40 Закону. Батько просив своєю заявою відновити виконавче провадження, на що ДВС відповіло що таке не підлягає відновленню. Коли батько оскаржив дії виконавця щодо закінчення і відмови у відновленні виконавчого провадження - всі три інстанції йому відмовили. Хоча перешкоди у побаченні з дітьми так і тривали.

Отже, у цій справі: ВС вказав, що такі виконавчі провадження не відновлються, оскільки примусове виконання рішення про встановлення побачення з дитиною реалізуються в порядку, передбаченому частинами 2-4 статті 64-1 Закону, у тому числі шляхом усунення перешкоджання боржником побаченню стягувача з дитиною. Тобто фактично - “патова” ситуація чоловіка не була вирішена, суди теж розвели руками з посиланням на формальні підстави.

А як же принцип реального та ефективного виконання судового рішення, задекларований усталеною практикою ЄСПЛ та ВС? Невже щоразу треба доходити до Європейського суду з прав людини, щоб домогтися реального виконання - як у справі № 12962/19 «Вихованок проти України» 07 жовтня 2021 року (рішення аналізувала тут - Суд зобов’язав виконавця розробити комплексну стратегію примусового виконання рішення у справі про контакт дитини з батьком (ВС КЦС, справа № 1309/9120/12 від 08.03.2023 р.))?

ВС КЦС вказав що:

• підставою для закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною є лише фактичне виконання в повному обсязі рішення боржником згідно з виконавчим документом (пункт 9 статті 39 Закону) та яке підлягає відновленню державним виконавцем за заявою стягувача у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною;
• натомість рішення в частині зобов`язання усунути перешкоди у побаченні з дитиною є рішенням, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, яке виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону, та може бути закінчено і у разі невиконання боржником рішення, за умови вжиття виконавцем усіх передбачених цією статтею Закону заходів виконання (пункт 11 статті 39 Закону - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону);
• положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується іншої ситуації, а саме коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди (ВС ОП КЦС від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц);
• відновлення виконавчого провадження, яке закінчено на підставі пункту 11 статті 39 Закону цим Законом не передбачено, оскільки право стягувача на побачення з дитиною забезпечується при примусовому виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною в порядку, передбаченому частинами другою - четвертою статті 64-1 Закону, у тому числі шляхом усунення перешкоджання боржником побаченню стягувача з дитиною.

Аналізуйте судовий акт: Суд зобов’язав виконавця розробити комплексну стратегію примусового виконання рішення у справі про контакт дитини з батьком (ВС КЦС, справа № 1309/9120/12 від 08.03.2023 р.);

Небажання дитини спілкуватися з батьком, може бути поважною причиною невиконання матір’ю рішення суду про усунення перешкод в участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною (ВС КАС справа № 640/11833/19 від 08.07.2021 р.);

Спір про витребування із володіння майна та зобов’язання передати його власнику є майновим спором, а тому відповідне рішення підлягає виконанню як рішення майнового характеру (ВС/КЦС у справі № 201/12569/16 від 30.06.2021);

Під злісним ухиленням від сплати аліментів слід розуміти такі дії боржника, які спрямовані саме на невиконання рішення суду, якщо вони призвели до виникнення заборгованості у сумі за три місяці (ВС ККС, справа №191/4386/19 від 15.11.2022 р.).

Постанова

Іменем України

15 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 551/920/22

провадження № 61-5125св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степанова Аліна Володимирівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2022 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою на дії державного виконавця Дарницького о відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Степанової А. В. (далі - державний виконавець, Дарницький ВДВС у м. Києві), заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що на виконанні державного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2021 року № 583/2211/20 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, 01 квітня 2021 року він звернувся до суду з відповідною скаргою та просив скасувати постанову державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2021 року. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі № 583/1254/21 відмовлено.

У вказаній постанові колегія суддів Верховного Суду роз`яснила, що рішення про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні дітей та щодо встановлення графіку побачень батька з дітьми, може бути відновлене за заявою стягувача.

21 червня 2022 року він направив до Дарницького ДВС у м. Києві заяву про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1, проте 23 червня 2022 року йому було відмовлено у відновленні виконавчого провадження з посиланням на те, що не передбачено відновлення виконавчого провадження щодо рішень, якими зобов`язано боржника не чинити перешкоди у вихованні та спілкування батька з дітьми (стаття 64-1 Закону).

Вважає, що дії державного виконавця є протиправними, оскільки державний виконавець був зобов`язаний не пізніше наступного дня після надходження його заяви відновити виконавче провадження, у тому із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року.

ОСОБА_1 просив:

визнати дії державного виконавця щодо відмови у відновленні виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 протиправними;

зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як при зверненні до Дарницького ВДВС у м. Києві, так і при подачі скарги до суду, скаржником взагалі не зазначено в чому виражається перешкода у спілкуванні його з дітьми, не наведено жодного обґрунтування вчинення будь-якої перешкоди.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавче провадження № НОМЕР_1 передбачає зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, тому державним виконавцем вчинені всі можливі дії для виконання рішення суду відповідно до статті 63 Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2 (далі - Інструкція № 512/2). Рішення за вказаним виконавчим документом передбачає зобов`язання боржника утриматися від певних дій, при цьому відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання таких рішення законом не передбачено. В свою чергу стаття 64-1 Закону передбачає порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується в порядку встановленому статтею 63 Закону.

Тому державним виконавцем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у відновленні виконавчого провадження щодо зобов`язання боржника не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, оскільки стаття 64-1 Закону не передбачає відновлення виконавчого провадження щодо рішень, якими зобов`язано боржника не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні батька з дітьми.

Аргументи учасників справи

11 квітня 2023 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 583/1254/21 роз`яснено стягувачу, що рішення про зобов`язати боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні дітей також можуть бути відновлені за заявою стягувача, як і рішення щодо встановлення графіку побачень батька з дітьми. Разом з тим, суди ухвалили оскаржені рішення без урахування вказаних висновків. Крім того, у цій постанові зазначено, що: «поняття «побачення з дитиною», яким оперує стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», має більш широке тлумачення, тобто законодавець передбачає, що норми цієї статті Закону мають застосовуватися при виконанні судових рішень, зокрема, про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі у вихованні дитини». Тому з урахуванням вимог діючого законодавства виконавче провадження № НОМЕР_1 про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні та спілкуванні з дітьми також підлягає відновленню після його закінчення, як і виконавче провадження щодо встановлення графіку побачень стягувачу.

Судом першої інстанції допущено помилку та не враховано, що доказами невиконання рішення суду є постанова про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2022 року, в мотивувальній частині якої вказано, що рішення суду не виконано, права стягувача не відновлені. Судом не враховано, що подання додаткових доказів при поданні заяви про відновлення виконавчого провадження не передбачено Законом. У свою чергу апеляційним судом скарга щодо відновлення виконавчого провадження взагалі не розглядалась, натомість досліджувалась повнота вчинених дій державним виконавцем до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, замість відновлення виконавчого провадження. Вважає, що судами допущено помилку в порядку судового контролю та не відновлено його порушене право щодо можливості приймати участь у вихованні дітей.

Крім того, з отриманої відповіді від 23 червня 2022 року № НОМЕР_1 вбачається, що заяву про відновлення виконавчого провадження розглянуто як звернення громадян за підписом в.о. начальника відділу Петром Лапанашвілі, який не є учасником виконавчого провадження.

Суди позбавили можливості відновити порушені права стягувача в частині прийняття участі у вихованні дітей, помилково посилаючись на наявність виконавчого провадження щодо побачень батька з дітьми.

31 травня 2023 року та 02 червня 2023 року державний виконавець подала ідентичні відзиви на касаційну скаргу та просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що оскільки ОСОБА_2 всупереч дії норм законодавства та вимогам державного виконавця, не вчинила жодних дій, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення, державний виконавець вчинила всі можливі дії з метою виконання рішення суду, зокрема: було направлено вимогу на адресу боржника про перевірку виконання рішення суду, винесено поставу про накладення штрафу у розмірі 1700 грн, повторно накладено штраф у розмірі 3400 грн, направлено повідомлення правоохоронним органам про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - невиконання рішення суду. При цьому відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення Законом не передбачено. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 Закону.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі Верховного Суду вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

В провадженні Дарницького ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо зобов`язання боржника ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановами державного виконавця від 04 березня 2021 року та 22 березня 2021 року на боржника ОСОБА_2 накладені штрафи за невиконання судового рішення без поважних причин та встановлений строк виконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

29 березня 2021 року державним виконавцем направлено повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Згідно відповіді НПУ ГУНП у м. Києві Дарницького управління поліції № 6669/121148-21 від 27 квітня 2021 року - внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020001055 від 03 квітня 2021 року, з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

31 березня 2021 року постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 583/2211/20, виданого 16 лютого 2020 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області на підставі вимог пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону, оскільки рішення суду не виконане та не може бути виконано без участі боржника.

13 квітня 2021 року державним виконавцем направлено стягувачу відповідь №Б-3425 на його звернення, якою надано роз`яснення з приводу застосування статей 63, 64, 64-1 Закону.

ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області було подано скаргу на рішення державного виконавця.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі №583/1254/21 від 20 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року роз`яснено, що якщо боржник у подальшому, після закінчення виконавчого провадження, перешкоджатиме стягувачу у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх дітей, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького ВДВС у м. Києві із заявою про відновлення виконавчого провадження. На обґрунтування поданої заяви зазначив, що боржником продовжуються чинитися перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми.

23 червня 2022 року стягувачу направлено відповідь на його звернення, якою надано роз`яснення, що відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, законом не передбачено. Разом з тим, на примусовому виконанні в Дніпровському ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження за № НОМЕР_2 про встановлення побачення з дитиною.

З відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 26 травня 2021 року перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 583/2211/20 в частині виконання рішення суду щодо способу участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що заочним рішенням Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 14 січня 2021 року у справі № 583/2211/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з малолітніми дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено ОСОБА_1 спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних зустрічей з ними: кожного першого та третього тижня щомісяця з 10:00 год. суботи до 15:00 год. неділі без виїзду з населеного пункту де проживають діти з матір`ю; кожні перші чи останні три дні осінніх, зимових, весняних шкільних канікул за домовленістю батьків; чотири тижні безперервно в літній період (під час канікул за домовленістю батьків) для спільного відпочинку та оздоровлення дитини з правом виїзду за межі м. Охтирка в межах України в тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . Надано батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга ? третя статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У частині шостій статті 26 Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, передбачений у статті 64-1 Закону.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частини перша - шоста статті 64-1 Закону).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження

№ 61-14491 сво 20) вказано, що «підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року). Установивши, що державний виконавець не вчинив всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів щодо примусового виконання рішення суду, маючи таку можливість, суди вірно задовольнили скаргу ОСОБА_1 . При цьому положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується іншої ситуації, а саме коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди».

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону (частина сьома статті 64-1 Закону).

Згідно зі статтею 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тлумачення наведених норми права свідчить, що:

підставою для закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною є лише фактичне виконання в повному обсязі рішення боржником згідно з виконавчим документом (пункт 9 статті 39 Закону) та яке підлягає відновленню державним виконавцем за заявою стягувача у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною;

натомість рішення в частині зобов`язання усунути перешкоди у побаченні з дитиною є рішенням, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якевиконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону, та може бути закінчено і у разі невиконання боржником рішення, за умови вжиття виконавцем усіх передбачених цією статтею Закону заходів виконання (пункт 11 статті 39 Закону - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону);

відновлення виконавчого провадження, яке закінчено на підставі пункту 11статті 39 Закону цим Законом не передбачено, оскільки право стягувача на побачення з дитиною забезпечується при примусовому виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною в порядку, передбаченому частинами другою - четвертою статті 64-1 Закону, у тому числі шляхом усунення перешкоджання боржником побаченню стягувача з дитиною.

У справі, що переглядається:

заочним рішенням Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 14 січня 2021 року у справі № 583/2211/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, яким як зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з дітьми, так і визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей;

суди встановили, що виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом Охтирського міськрайонного суду Сумської області у вказаній справі в частині виконання рішення суду про встановлення побачення з дітьми перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 26 травня 2021 року.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо відмови у відновленні виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, в межах якого виконувалось рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з дітьми.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 583/1254/21. Аналіз вказаної постанови свідчить, що висновку, на який вказує ОСОБА_1 , що відновленню підлягає також і виконавче провадження закінчене при виконанні рішення про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні дітей, наведена постанова Верховного Суду не містить.

Доводи касаційної скарги, що заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження розглянуто як звернення громадян за підписом в.о. начальника відділу, який не є учасником виконавчого провадження, з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), колегія суддів не приймає, оскільки предметом скарги у цій справі є дії державного виконавця і такими доводами ОСОБА_1 не обґрунтовував свої вимоги при зверненні до суду зі скаргою.

Колегія суддів враховує доводи касаційної скарги щодо помилкових висновків суду першої інстанції як підстави відмови у задоволенні скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції фактично змінив мотиви відмови у задоволенні скарги, з якими Верховний Суд погодився. При цьому апеляційний суд не врахував, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Разом з тим не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат