Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
{Текст статті 161 в редакції Закону № 524-V від 22.12.2006}
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: При визначенні місця проживання дитини у першу чергу повинні бути визначені та враховані її інтереси, а вже тільки потім права батьків (КЦС/ВС у справі № 542/1428/18 від 30.03.2021)
Законодавством України встановлюються рівні права батька і матері при визначенні місця проживання дитини.
На практиці ж за однакових умов перевагу суд скоріше надасть жінці.
Справа, що пропонується до уваги цікава тим, що є однією з небагатьох, де в судовому порядку визначено місце проживання дітей з батьком.
Які ж обставини при цьому врахував суд?
Як вбачається з обставин справи, позивач та відповідачка мають трьох спільних дітей, двоє з яких залишилися жити з батьком. Третю дитину – молодшого сина відповідачка залишила жити за місцем її теперішнього проживання зі своїм співмешканцем. У спілкуванні з сином мати дитини позивачу відмовляє, дитина перестала відвідувати школу.
У своїх позовних вимогах позивач просив відібрати у відповідачки малолітнього сина, передати дитину на утримання та виховання йому та визначити місце проживання малолітніх дітей разом із ним.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей з батьком задоволено.
Судами було встановлено, що обидва батьки мають приблизно рівні можливості щодо забезпечення належного утримання та виховання своїх дітей, судом не встановлено обставин, які б категорично унеможливлювали проживання обох дітей з батьком чи з матір’ю. Вирішальними обставинами у розв’язанні цього конкретного спору став стан здоров’я старшого сина, який має істотні вади здоров’я та його чітка позиція і бачення свого місця проживання разом з батьком.
Опитування дітей апеляційним судом встановило їх бажання проживати саме з батьком.
Позиція ВС: ВС погодився з позицією судів нижчих інстанцій та зазначив, що аналіз норм законодавства та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об’єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Також суд послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, де зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною.
Визначаючи місце проживання дітей, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суди, виходячи із найкращих інтересів дітей, встановивши, що двоє з дітей вже досить тривалий час проживають разом із батьком ВС зроблено висновок, що суди правильно визначили місце їхнього проживання саме разом з ним.
Аналізуйте судовий акт: Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом з одним із них (ВС/КЦС у справі № 288/39/20 від 18.03.2021)
Як же важливо залишатись людиною у будь-яких обставинах. Розлучення, зазвичай, важкий крок для всіх: і для пари, що розлучається, і для інших членів сім’ї. Особливо вразливі в такій ситуації діти.
З великою повагою ставлюсь до людей, що мають сили зберігти нормальні відносини один із одним після розлучення та не маніпулюють дітьми.
До суду завернулась жінка, що просила суд визначити місце проживання її дітей з нею.
Мотивувала позов тим, що після розлучення проживає разом з дітьми у будинку чоловіка. Однак, останнім часом його поведінка по відношенню до неї та дітей травмує останніх. Позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї домашнього насилля з боку колишнього чоловіка.
Місцевий суд відмовив у задоволені позову з тих підстав, що малолітні діти проживають в одному будинку разом з батьком та матір`ю, знаходяться на утриманні та вихованні обох батьків, за згодою батьків діти проживають разом з ними, відомостей про те, що позивач на даний час проживає окремо або бажає змінити своє місце проживання матеріали справи не містять.
Постановою апеляційного суду рішення скасовано, а позов задоволено.
ВС підтримав позицію суду апеляційної інстанції.
Зокрема, ВС виходив із того, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо виховання дітей та повинні належним чином забезпечувати гідні умови проживання дитини.
При цьому, розірвання шлюбу не впливає на об’єм їх прав та обов’язків як батьків.
Згідно до положень ст. 29 ЦКУ, місцем проживання дитини є місце проживання її батьків, або одного із них. Якщо батьки не змогли дійти згоди в тому, з ким буде проживати дитина, дане питання вирішує орган опіки та піклування чи суд (ст. 161 СКУ).
З урахуванням зазначеного, ВС підтвердив обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про визначення місця проживання дітей із матір’ю.
ВС надав також роз’яснення щодо оцінки висновку органу опіки і піклування в даній категорії справ та нагадав, що суд може відступити від нього, якщо він необґрунтований або не захищає інтереси дитини.
У даній справі орган опіки та піклування прийшов до висновку, що наразі не представляється можливим визначення місця проживання малолітніх дітей у зв`язку з тим, що діти разом з батьком та матір`ю проживають в одному будинку та знаходяться на утриманні та вихованні обох батьків.
ВС зазначив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них.
Таким чином, апеляційний суд встановивши, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, а спільне господарство не ведеться, правильно вирішив спір та задовольнив позов.
Аналізуйте судовий акт: Письмовий висновок органу опіки та піклування є обов’язковим при розгляді судом спорів про визначення місця проживання дитини, в тому числі за зустрічним позовом (КЦС/ВС у справі № 712/11527/17 від 23.12.2020)
З ким має проживати дитина після розлучення батьків? Хоча сімейне законодавство України і встановлює положення, якими слід керуватися при визначенні місця проживання дитини, на практиці саме суб’єктивна думка судді у цій категорії справ має особливо велике значення.
Так, відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини необхідно враховувати найкращі інтереси дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
У цій справі ВС вказав на обставини, які повинні бути врахованими судами при прийнятті рішень.
Позивач (батько) звернувся до суду з позовом до відповідачки (матері) про визначення місця проживання дитини.
Позивач просив визначити постійне місце проживання його малолітньої дочки з ним.
Відповідачка звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини із нею. Зазначила, що позивач не надає їй можливості спілкуватися з дочкою, чинить різні перешкоди, щоб унеможливити їх зустрічі з нею, силоміць утримує їхню доньку у себе, у зв`язку з чим вона не має фізичної можливості отримати доступ до неї.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, визначено місце проживання дитини з батьком. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визначено місце проживання дитини разом із матір`ю.
Позиція ВС: ВС справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанціїта зауважено наступні аспекти, які повинні були враховуватися судами.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів про визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, фактично керувався презумпцією визначення місця проживання дитини такого віку і статі з матір`ю та поклав тягар доведення спростування цієї презумпції на позивача. Такий підхід суперечить засадами сімейного законодавства України та обов`язковим у цій справі правилам міжнародних договорів. Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд має керуватися найкращими інтересами дитини. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Апеляційний суд не врахував, що у Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім. Ця Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її правові норми є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.
Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд апеляційної інстанції відхилив висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте, апеляційним судом не враховано, що за зустрічним позовом матері органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір`ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову, що є порушенням статті 19 СК України.
Взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 18 червня 2019 року № 04/19, виконаного юридичним психологом, апеляційний суд не врахував, що такий висновок психолога ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною - відповідачкою; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв`язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається. Отже, такий висновок психолога не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у цій справі.
Аналізуйте судовий акт: Рівності прав між батьками щодо дитини не існує. Незважаючи на однозначне бажання дитини залишитись з батьком суд визначив її місце проживання з матір’ю (ВСУ від 12 липня 2017р. у справі № 6-564цс17)
Справа серед іншого про спір між батьком та матір’ю про визначення місце проживання дитини, якої виповнилося 10 років. Стартові позиції батьків рівні: у обох є житло, робота, соціальний статус, відсутні шкідливі звички, інші діти. Суд першої інстанції врахував думку дитини та залишив дитину із батьком. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення і віддав дитину матері. Врахувавши думку дитини суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та визначив місця проживання дитини разом із батьком. Проте, ВСУ скасував рішення ВССУ і направив справу на новий розгляд до ВССУ.
ВСУ підкреслив, що відповідно до положень Декларації та Конвенції про права дитини заборонено малолітню дитину віком до 14 років розлучати з матір’ю (тільки у виняткових випадках). Тому віддаючи дитину батькові суд повинен обґрунтувати у рішенні, чому бажання дитини залишитися із батьком не суперечить правам та інтересам цієї дитини, і чому думці дитини надається перевага над іншими доказами у справі. Таким чином, ВСУ просто проігнорував статті 141, 160, 161 СК України.
ВСУ у цій справі продемонстрував очевидний підхід подвійних стандартів: якщо думка дитини залишитись з матір’ю, то «ми її питаємо і на неї посилаємося у рішенні», проте якщо думка дитини залишитись з батьком, то це на так важливо оскільки є 6 принцип Декларації прав дитини. Навіщо тоді взагалі змушувати дитину у суді обирати між матір’ю та батьком, коли все одно суд віддає дитину матері? Звичайно ВСУ байдуже…
Аналізуйте судовий акт: Місце проживання дитини встановлене судом може бути лише одне, а періодичне проживання дитини то з матір’ю, то з батьком не передбачене законодавством (ВССУ від 28 травня 2016р. у справі № 759/6044/15-ц)
Цікава справа про визначення судом місця проживання дитини, яка підтверджує неможливість встановлення проживання дитини частково у матері, частково у батька. Хоча у західних країнах це іноді практикується, в Україні дитина може мати лише одне місце проживання з одним із батьків. Як свідчить практика у 99% це матір.
Так, суд першої інстанції встановив періодичність місця проживання дитини у певні місяці року із матір’ю і у певні місяці року із батьком. У зв’язку з таким рішенням відпало питання визначення розміру аліментів та того з батьків, хто буде їх сплачувати. Отже, тимчасово була по новаторські застосована ст. 161 СК України - "спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини."
Проте суд апеляційної інстанції скасував таке «ноу-хау» і традиційно віддав дитину матері, а з батька стягнув аліменти. Разом з цим суд апеляційної інстанції підкреслив, що адреса місця проживання дитини у судовому рішенні не прописується, а зазначається лише той із батьків із ким буде проживати дитина.
Аналізуйте судовий акт: Дитина завжди залишається з матір’ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним (ВСУ від 14 грудня 2016 р. у справі № 6-2445цс16 )
Ця справа ілюструє принцип сімейного права, про те що при окремому проживанні матері та батька місце проживання дитини у випадку наявності спору ЗАВЖДИ визначається судом із матір’ю. Батькові вдалось перемоги у судах апеляційної та касаційної інстанцій та забрати дитину собі, проте ВСУ залишився послідовним, скасував ці судові рішення і повернув дитину матері незважаючи на час, що пройшов.
ВСУ зазначив, що хоча права на дітей у батьків і рівні, то від такої «рівності» все ж таки доводиться відступати. Для того, щоб дитина проживала не з матір’ю, а з батьком повинні виняткові обставини, які визначені ст. 161 СК України та ст. 6 Декларації прав дитини. І саме батько повинен доводити у суді ці обставини разом з беззастережною підтримкою Служби у справах дітей.
На практиці це практично нерозв'язна задача. Матір дитини повинна бути або божевільною, або наркозалежною, або злочинцем. Навіть коли мати займається проституцією або є лесбійкою це все одно вважається не обставиною. І головне, батько у суді повинен такий образ життя матері ще довести належними засобами доказування, що у випадку протидії не просто.
Отже, не витрачаємо час на подібні позови, а концентруємось на інших способах прийняття участі у вихованні дитини, зокрема через суд та орган опіки та піклування.
- Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
- Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
- Стаття 3. Сім'я
- Стаття 4. Право особи на сім'ю
- Стаття 5. Державна охорона сім'ї
- Стаття 6. Дитина
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
- Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
- Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
- Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
- Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
- Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
- Стаття 13. Міжнародні договори України
- Стаття 14. Здійснення сімейних прав
- Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
- Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
- Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
- Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
- Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
- Стаття 21. Поняття шлюбу
- Стаття 22. Шлюбний вік
- Стаття 23. Право на шлюб
- Стаття 24. Добровільність шлюбу
- Стаття 25. Одношлюбність
- Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
- Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
- Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
- Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками
- Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я
- Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб
- Стаття 32. Час реєстрації шлюбу
- Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
- Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
- Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
- Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
- Стаття 37. Правозгідність шлюбу
- Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
- Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
- Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
- Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
- Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
- Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
- Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
- Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
- Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
- Стаття 49. Право на материнство
- Стаття 50. Право на батьківство
- Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
- Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
- Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
- Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
- Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
- Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність
- Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності
- Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
- Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
- Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
- Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
- Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
- Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
- Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
- Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
- Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
- Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
- Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
- Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
- Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
- Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
- Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
- Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
- Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
- Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
- Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
- Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
- Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю
- Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
- Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
- Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
- Стаття 93. Зміст шлюбного договору
- Стаття 94. Форма шлюбного договору
- Стаття 95. Початок дії шлюбного договору
- Стаття 96. Строк дії шлюбного договору
- Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна
- Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом
- Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
- Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору
- Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору
- Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
- Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним
- Стаття 104. Підстави припинення шлюбу
- Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
- Стаття 106. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей
- Стаття 107. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
- Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
- Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
- Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
- Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя
- Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
- Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
- Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
- Стаття 115. Державна реєстрація розірвання шлюбу
- Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
- {Статтю 117 виключено на підставі Закону № 524-V від 22.12.2006}
- Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
- Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
- Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
- Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
- Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- {Статтю 127 виключено на підставі Закону № 2398-VI від 01.07.2010}
- Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
- Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
- Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду
- Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
- Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду
- Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
- Стаття 134. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства
- Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене
- Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини
- Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини
- Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка
- Стаття 139. Спір про материнство
- Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
- Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
- Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
- Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
- Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану
- Стаття 145. Визначення прізвища дитини
- Стаття 146. Визначення імені дитини
- Стаття 147. Визначення по батькові дитини
- Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками
- Стаття 149. Зміна по батькові дитини
- Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
- Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
- Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
- Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
- Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
- Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
- Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
- Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини
- Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
- Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб
- Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
- Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
- Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
- Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
- Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
- Стаття 169. Поновлення батьківських прав
- Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
- Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
- Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
- Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
- Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
- Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
- Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
- Стаття 177. Управління майном дитини
- Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
- Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину
- Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
- Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
- Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
- Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
- Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі
- Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
- Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів
- Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів
- Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину
- Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
- Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
- Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину
- Стаття 192. Зміна розміру аліментів
- Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
- Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
- Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
- Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
- Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
- Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання
- Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
- Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
- Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
- Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
- Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
- Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
- Стаття 207. Поняття усиновлення
- Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
- Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
- Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
- Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
- Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
- Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини
- Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян
- Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
- Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
- Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
- Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
- Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
- Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
- Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
- Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
- Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
- Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
- Стаття 225. Момент здійснення усиновлення
- Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
- Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
- Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
- Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
- Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини
- Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена
- Стаття 232. Правові наслідки усиновлення
- Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
- Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
- Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
- Стаття 236. Недійсність усиновлення
- Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним
- Стаття 238. Скасування усиновлення
- Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення
- Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
- Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення
- Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
- Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
- Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
- Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї
- Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини
- Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною
- Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
- Стаття 252. Патронат над дитиною
- Стаття 253. Договір про патронат над дитиною
- Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя
- Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя
- Стаття 256. Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною
- Стаття 256-1. Прийомна сім'я
- Стаття 256-2. Прийомні батьки
- Стаття 256-3. Прийомні діти
- Стаття 256-4. Створення прийомної сім'ї
- Стаття 256-5. Дитячий будинок сімейного типу
- Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-7. Вихованці дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
- Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
- Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування
- Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
- Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
- Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей
- Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини
- Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю
- Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків
- Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда
- Стаття 267. Обов'язок по утриманню братів та сестер
- Стаття 268. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка
- Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
- Стаття 270. Обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима
- Стаття 271. Обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття
- Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення
- Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати
- Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами
- {Статтю 275 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 276 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 277 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 278 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 279 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 280 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 281 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
- Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
- Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
- Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
- Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
- Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
- {Статтю 288 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 289 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 290 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 291 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 292 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.