Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
{Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006}
1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
{Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006}
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Ця справа є порадою для того хто заробляє кошти і поступово вкладає їх у квартиру у новобудові. Не поспішай одружуватися, до моменту повного оформлення на себе правовласності, тобто державної реєстрації свого права на цю квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому що треба буде поділитися із майбутнім подружжям.
Хоча навіть і в цьому випадку суд може тебе наздогнати і встановивши, що ти проживав у цивільному шлюбі під час інвестування у будівництво, визнати квартиру об’єктом спільної сумісної власності.
Чоловік до укладання шлюбу вкладав свої особисті кошти частинами у будівництво квартири на підставі договору інвестування. Але сама державна реєстрація права власності чоловіка на оплачену квартиру вже відбулася після укладання шлюбу.
Користуючись цим фактом дружина звернулася із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.
Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Різні рішення судів у справі як і раніше демонструють відсутність єдиного підходу у застосуванні судами презумпції спільності права власності подружжя на майно, набутого як у шлюбі, так і при проживанні однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Водночас непослідовно також застосовується судами принцип тягаря доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції.
На прикладі цієї справи слід підкреслити, що досі відкритим є питання, якими доказами САМЕ позивач повинен підтверджувати свою участь у придбанні спірної квартири до укладання шлюбу, або якими засобами доказування доводити факт проживання САМЕ сім’єю без реєстрації шлюбу під час інвестування відповідачем особистих коштів у будівництво. Невизначеність у цих питаннях та непослідовність судів при їх дослідженні призводить до несправедливих рішень.
У підсумку ВС застосував статтю 74 СК України, встановив що спірна квартира була «створена» під час спільного проживання сторін однією сім`єю до реєстрації шлюбу, і тому є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Тобто хоча чоловік і використовував на будівництво квартири свої особисті кошти до укладання шлюбу, позов дружини повинен бути задоволений.
Аналізуйте судовий акт: Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу (ВС/КЦС у справі № 129/2115/15-ц від 14.02.2018)
Судова практика у справах про встановлення факту проживання чоловіком та жінкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу є настільки різнорідною, що кожне наступне рішення вводить юристів у ще більший кут.
З цього розмаїття судових рішень вже не зрозуміло – які ж саме докази є належними та допустимими для встановлення названого факту, що ще потрібно судам для визначення ознак подружнього життя.
У даній справі чоловіком до жінки було подано позов про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою подружжя.
Вимоги позивача було вмотивовано тим, що з 11 лютого 1989 року до 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. При цьому з 2010 року по 2015 рік вони проживали як подружжя без реєстрації шлюбу. До укладення шлюбу відповідачу належав на праві приватної власності недобудований житловий будинок на підставі рішення 13 лютого 1984 року. Під час шлюбу зазначений будинок спільними коштами та працею подружжя було добудовано та відремонтовано, в результаті чого його вартість збільшилась.
Апеляційним суд в частині встановлення факту проживання однією сімєю із висновками районного суду погодився.
Незгода з такими рішеннями стала підставою для їх оскарженя відповідачем у касаційному порядку.
Касаційний цивільний суд погодився із доводами касаційної скарги та її задовольнив.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
У даному випадку місцевий суд у мотивувальній частині рішення не навів мотивів, з яких він бере до уваги одні докази та відхиляє інші. Зокрема судом не враховано, що для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Вказані обставини судом не встановлено, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.
Хоча і Кодекс про шлюб та сім’ю України, і ЗУ «Про власність» вже давно припинили свою дію, їх положення мабуть ще довго будуть застосовуватися для регулювання майнових спорів між особами в тому випадку, коли права на майно виникли до 1-го січня 2004 року. Тобто до моменту набрання чинності нині діючим Сімейним кодексом України.
Ця справа є прикладом наскільки це важливо розуміти, оскільки раптово майже через 20 років спільного життя в старості можна дізнатися, що будинок тобі не належить…
Ситуація наступна. Чоловік перебував у шлюбі, проте фактично жив сім’єю з іншою жінкою. Разом з цією жінкою чоловік за три роки збудував будинок і оформив право власності на будинок на себе.
Після оформлення власності на будинок на себе – розлучився і через декілька місяців одружився вдруге на жінці, з якою фактично мешкав під час будівництва будинку. Майже через 20 років чоловік помер, і відкрилася спадщина. Законній дружині чоловіка нотаріус відмовив в успадкуванні будинку, і право власності на будинок повністю перейшло до першої дружини померлого та його дітей.
Розуміючи, що право власності на будинок виникло у померлого чоловіка до укладання другого шлюбу дружина звернулася до суду із позовом про визнання факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на нерухоме майно, просила суд визнати її право власності щонайменше на ½ частину домоволодіння.
Хоча суд першої інстанції і задовільнив такий позов, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову.
ВС обґрунтував своє рішення наступним. Будинок споруджувався з 1998р. по 2001р., а другий шлюб власник будинку уклав після оформлення права власності на будинок також в 2001 році. Тому, до спірних відносин слід застосовувати положення КпШС України, який не передбачає юридичної можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – це новела діючого тепер Сімейного кодексу України.
ВС наголосив на тому, що вданому випадку має місце спір про поділ майна між особами, які не є сім’єю, і який повинен вирішуватися на підставі положень ЗУ «Про власність», зокрема статті 17 цього Закону.
Тобто чоловік та жінка розглядаються судом як громадяни, які об’єдналися для спільної діяльності – будівництва будинку, і розмір частки кожного в створеному нерухомому майні має визначатися ступенем його трудової участі. Водночас саме позивач повинен доводити ступень своєї трудової участі у спорудженні домоволодіння передбаченими ЦПК України засобами доказування.
В матеріалах справи такі докази відсутні. Надана позивачкою довідка про заробітну плату за час будівництва та показання свідків про фізичну участь позивачки у будівництві такими доказами не вважаються.
Окремо ВС підкреслив, що висновок суду першої інстанції про те, що КпШС України прямо не передбачає заборони на встановлення факту проживання однією сім’єю у разі знаходження будь - кого в іншому шлюбі є помилковим, оскільки жінка та чоловік одночасно можуть перебувати тільки в одному шлюбі. Право на новий шлюб цивільний чи офіційний виникає у особи лише після припинення попереднього шлюбу. Такий стан речей передбачений і в діючому Сімейному кодексі України.
Так званим цивільним шлюбом є відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими. Закон же визначає такі відносини чоловіка і жінки як «фактичні шлюбні відносини» або «сім’я». Що до судових справ по цій «тематиці», то, як правило, вони зводять до спорів про поділ майна, створеного чи придбаного в період перебування у подібних відносинах. Адже, відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Ця судова справа саме по це.
Позивачка звернулася до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що на початку 2013 року познайомилася з відповідачем у себе на роботі, куди він прийшов як клієнт. Їхні стосунки стрімко розвивалися, вони спочатку періодично почали ночували один у одного, а з лютого 2014 року почали проживати однією сім'єю до травня 2015 року. За цей період між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю: вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство. За час спільного проживання ними було придбано за спільні кошти декілька об'єктів нерухомості, які зареєстровані на праві власності за відповідачем.
Просила встановити, що вони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу; визнати їх спільною сумісною власністю житловий будинок з надвірними спорудами, земельну ділянку та інше майно; поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
Рішенням районного суду позов був задоволений частково. Встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнано спільною сумісною власністю житловий будинок, земельну ділянку, тощо. Але апеляційним судом це рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено, з чим погодився і суд касаційної інстанції.
При цьому ВГСУ, зокрема зазначив, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона з лютого 2013 року по жовтень 2015 року проживала однією сім'єю з відповідачем, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні ст. 74 СК України.
При вирішенні питання щодо правового режиму спірного майна, мають бути встановлені факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовані час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що і дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Суд касаційної інстанції, приймаючи рішення, також послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року,
ВССУ, нажаль, не вдавався де ретельної оцінки доказів на користь саме такого рішення, але вони досить докладно були досліджені під час розгляду справи в апеляційному суді Черкаської області ( в ЕДРСР, справа за № 22-ц/793/279/17).
Зокрема, суд зазначав, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази факту внесення позивачкою грошових коштів при придбанні спірного, навіть не надано доказів про наявність у неї таких коштів на момент придбання майна та джерел їх походження.
- Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
- Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
- Стаття 3. Сім'я
- Стаття 4. Право особи на сім'ю
- Стаття 5. Державна охорона сім'ї
- Стаття 6. Дитина
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
- Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
- Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
- Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
- Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
- Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
- Стаття 13. Міжнародні договори України
- Стаття 14. Здійснення сімейних прав
- Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
- Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
- Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
- Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
- Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
- Стаття 21. Поняття шлюбу
- Стаття 22. Шлюбний вік
- Стаття 23. Право на шлюб
- Стаття 24. Добровільність шлюбу
- Стаття 25. Одношлюбність
- Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
- Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
- Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
- Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками
- Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я
- Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб
- Стаття 32. Час реєстрації шлюбу
- Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
- Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
- Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
- Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
- Стаття 37. Правозгідність шлюбу
- Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
- Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
- Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
- Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
- Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
- Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
- Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
- Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
- Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
- Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
- Стаття 49. Право на материнство
- Стаття 50. Право на батьківство
- Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
- Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
- Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
- Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
- Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
- Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність
- Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності
- Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
- Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
- Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
- Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
- Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
- Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
- Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
- Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
- Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
- Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
- Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
- Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
- Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
- Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
- Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
- Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
- Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
- Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
- Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
- Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
- Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю
- Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
- Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
- Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
- Стаття 93. Зміст шлюбного договору
- Стаття 94. Форма шлюбного договору
- Стаття 95. Початок дії шлюбного договору
- Стаття 96. Строк дії шлюбного договору
- Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна
- Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом
- Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
- Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору
- Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору
- Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
- Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним
- Стаття 104. Підстави припинення шлюбу
- Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
- Стаття 106. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей
- Стаття 107. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
- Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
- Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
- Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
- Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя
- Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
- Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
- Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
- Стаття 115. Державна реєстрація розірвання шлюбу
- Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
- {Статтю 117 виключено на підставі Закону № 524-V від 22.12.2006}
- Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
- Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
- Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
- Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
- Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
- Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
- {Статтю 127 виключено на підставі Закону № 2398-VI від 01.07.2010}
- Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
- Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
- Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду
- Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
- Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду
- Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
- Стаття 134. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства
- Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене
- Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини
- Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини
- Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка
- Стаття 139. Спір про материнство
- Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
- Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
- Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
- Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
- Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану
- Стаття 145. Визначення прізвища дитини
- Стаття 146. Визначення імені дитини
- Стаття 147. Визначення по батькові дитини
- Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками
- Стаття 149. Зміна по батькові дитини
- Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
- Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
- Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
- Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
- Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
- Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
- Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
- Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини
- Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
- Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
- Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини
- Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб
- Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
- Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
- Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
- Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
- Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
- Стаття 169. Поновлення батьківських прав
- Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
- Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
- Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
- Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
- Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
- Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
- Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
- Стаття 177. Управління майном дитини
- Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
- Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину
- Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
- Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
- Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
- Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
- Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі
- Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
- Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів
- Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів
- Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину
- Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
- Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
- Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину
- Стаття 192. Зміна розміру аліментів
- Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
- Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
- Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
- Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
- Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
- Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання
- Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
- Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
- Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
- Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
- Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
- Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
- Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
- Стаття 207. Поняття усиновлення
- Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
- Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
- Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
- Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
- Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
- Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини
- Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян
- Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
- Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
- Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
- Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
- Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
- Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
- Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
- Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
- Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
- Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
- Стаття 225. Момент здійснення усиновлення
- Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
- Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
- Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
- Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
- Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини
- Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена
- Стаття 232. Правові наслідки усиновлення
- Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
- Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
- Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
- Стаття 236. Недійсність усиновлення
- Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним
- Стаття 238. Скасування усиновлення
- Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення
- Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
- Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення
- Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
- Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
- Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
- Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
- Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї
- Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини
- Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною
- Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
- Стаття 252. Патронат над дитиною
- Стаття 253. Договір про патронат над дитиною
- Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя
- Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя
- Стаття 256. Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною
- Стаття 256-1. Прийомна сім'я
- Стаття 256-2. Прийомні батьки
- Стаття 256-3. Прийомні діти
- Стаття 256-4. Створення прийомної сім'ї
- Стаття 256-5. Дитячий будинок сімейного типу
- Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-7. Вихованці дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
- Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
- Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
- Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування
- Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
- Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
- Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей
- Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини
- Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю
- Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків
- Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда
- Стаття 267. Обов'язок по утриманню братів та сестер
- Стаття 268. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка
- Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
- Стаття 270. Обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима
- Стаття 271. Обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття
- Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення
- Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати
- Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами
- {Статтю 275 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 276 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 277 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 278 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 279 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 280 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 281 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
- Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
- Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
- Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
- Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
- Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
- {Статтю 288 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 289 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 290 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 291 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- {Статтю 292 виключено на підставі Закону № 2709-IV від 23.06.2005}
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.