Штраф ТЦК при зміні місця проживання

Зміна місця проживання в особливий період накладає на військовозобов'язаних обов'язок з'явитися до місцевого ТЦК та СП для взяття на облік. Що відбувається, якщо цей орієнтир був пропущений, а ТЦК виявляє цей факт через взаємодію електронних реєстрів? У цьому матеріалі ми детально розберемо кейс, де ТЦК намагався притягнути громадянина до відповідальності за непостановку на військовий облік після зміни місця проживання. Крок за кроком ми дослідимо позицію ТЦК, викладену у відзиві, контраргументи військовозобов’язаного та фінальне рішення суду.

Ситуація військовозобов’язаного: є вимушено переселеною особою (ВПО), згідно з чим переїхав до нового місця постійного проживання та провів його реєстрацію. ТЦК приймає постанову про штраф, за не постановку на військовий облік за новим місцем проживання.

У своєму відзиві ТЦК та СП обґрунтовував законність накладеного штрафу двома ключовими тезами:

Факт автоматичної фіксації порушення: завдяки електронній взаємодії реєстрів було встановлено, що військовозобов’язаний зареєстрував нове місце проживання, проте у встановлений законом семиденний строк особисто до ТЦК для взяття на військовий облік не з'явився. ТЦК розцінили це як умисне «невиконання військового обов'язку».

Концепція триваючого правопорушення: ТЦК наполягав, що військовозобов’язаний так і не встав на облік за новим місцем проживання, правопорушення є триваючим. На думку відповідача, це давало їм право накласти штраф, незалежно від того, скільки часу минуло від дати реєстрації місця проживання.

У позовній заяві вибудував захист на помилках ТЦК, які повністю нівелювали законність штрафу:

1. Відсутній протокол про адміністративне правопорушення та повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

2. Відсутній склад інкримінованого правопорушення.

3. Відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення (ст.280 КУпАП).

4. Сплив строку притягнення до відповідальності.

5. Невірне визначення редакції ч.3 ст.210 КУпАП.

6. Відповідач не має статусу юридичної особи.

Більш детально:

ВІДСУТНІЙ ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ЛЮДИНИ ПРО ДАТУ, ЧАС ТА МІСЦЕ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ, ПО ЯКІЙ НАКЛАДЕНО ШТРАФ

У Постанові не наведено відповідний протокол про адміністративне правопорушення та доказ повідомлення позивача про розгляд адмін. матеріалу (справи). При цьому не дозволяється розгляд такого матеріалу без повідомлення людини, відносно якого проводиться розгляд.

Також, відсутні повідомлення, поштовий лист про виклик на розгляд адмін. матеріалу, а тому це є самостійною підставою для скасування Постанови, оскільки така відсутність є позбавлення прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання, користуватися професійною правовою допомогою.

Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16.

ВІДСУТНІЙ СКЛАД ІНКРИМІНОВАНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Зі слів людини, інкримінованого правопорушення не вчиняв.

Постановою установлено: “Громадянин військовозобов’язаний порушив правила військового обліку військовозобов’язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов’язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно п.п.2 п.1 ст.37 та п.1 ст.42 з-ну України «Про військовий обов’язок і військову службу», скоївши правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.

Враховуючи, що військовозобов’язаний скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.»

При цьому:

• Постанова свідчить про порушення п.п.2 п.1 ст.37 та п.1 ст.42 з-ну України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон), але не вказано, яка саме частина ст.37 та ст.42 ставиться у провину. У статті 37 є 7 частин, а ст.42 має 2 частини. Відтак, з зазначених обставин прослідковується, що при складані Постанови було неправильно кваліфіковано дії людини, хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, тому що це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду;

• ст.42 Закону не містить пункт 1, як це вказано у Постанові, тому застосовано редакцію закону яка не існувала на дату складання Постанови;

• людина вчасно оновила військово-облікові облікові дані і на момент прийняття Постанови, що у т.ч. підтверджено оформленням відстрочки до 2027 року;

• людина станом на 2025 рік перебувала на обліку як військовозобов’язаний у ТЦК. На такому обліку стоїть з 1997 року, що підтверджується штампом ТЦК на звороті військово-облікового документа. Також дата взяття на облік наявна у «Резерв+» розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;

• сплив трьох місячного строку притягнення до відповідальності (ч.9 ст.38 КУпАП);

• Існування можливості у ТЦК як держателі реєстру отримувати персональні дані військовозобов’язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тим самим, не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані ТЦК самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії;

• всупереч статтям 280 283 КУпАП із Постанови неможливо встановити ні місце, ні час вчинення правопорушення, ні часового проміжку, протягом якого людина відповідно до позиції ТЦК повинна була стати на військовий облік за новим місцем проживання.

Отже, ТЦК не враховано усі обставини (ст.280 КУпАП), що мають значення для прийняття Постанови.

Для притягнення людини до відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості людини не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості є підставою для його виправдання.

Сумніви у винності тлумачаться на користь людини, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, притягнення до відповідальності, можливе лише за наявності події правопорушення та вини людини у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.1 ст.247, ст.251 КУпАП).

У постанові Верховного суду від 4.9.19 справа 285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Саме по собі описання правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення людиною такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень, щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція у постанові ВС від 5.8.19 справа 712/12830/16-а та від 26.4.18 справа 338/1/17.

ТЦК НЕ БУЛИ ВРАХОВАНІ УСІ ОБСТАВИНИ, ЩО МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ (СТ.280 КУПАП)

У наведеній статті закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана людина в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про людину, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної людини в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.12.10 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, у порушення вимог ст.280 ТЦК при розгляді справи не виконав обов'язку з`ясувати відносно людини:

1. чи було вчинено правопорушення;

2. чи винен у його вчиненні;

3. чи повідомлявся про розгляд справи;

4. чи підлягає відповідальності;

5. чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Процесуальний обов'язок, щодо доказування правомірності винесення постанови відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція ВС у постанові від 8.4.20 справа 715/2462/16-а: «Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства , покладено на відповідача.»

Сама лише постанова без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

У свою чергу, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості людини у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Викладені обставини свідчать про те, що Постанова, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі вимог КУпАП.

Тому, доведено, що Постанова складена ТЦК не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Положення статей 210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно до штампу у паспорті позивача, останній з 8.10.20 має зареєстровано місце проживання за адресою: вулиця Тараса Шевченко, будинок 10 смт Черкаське, Донецька область і ця адреса зазначена у роздруківці «Резерв+»

Як наслідок, до людини а не може бути застосована ч.3 ст.210 КУпАП, тому що не спростовано ТЦК неможливість отримання як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відео бонус: Шаблон позову для скасування розшуку ТЦК для перемоги у суді +відповіді адвоката

СПЛИВ СТРОКУ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У 2020 році зареєстровано місце постійного проживання. Частина 1 ст.38 КУпАП у редакції станом на наведену дату передбачала, що стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тому, станом на дату складання Постанови, строк притягнення спливли, що є перешкодою для притягнення до відповідальності. Не дивлячись на це, Постанову було винесено після закінчення такого строку.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

НЕВІРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ РЕДАКЦІЇ Ч.3 СТ.210 КУПАП

8.10.20 зареєстровано місце постійного проживання, саме у розрізі наведеної дати слід застосовувати редакцію ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: «Стаття 210. Порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу Порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Як бачимо, частина 3 у цій редакції відсутня. Тому, є протиправним застосування до людини норму права яка була введена 19.5.24.

У силу приписів ч.ч. 1, 2 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

ТЦК НЕ МАЄ СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), юридична особа з кодом ЄДРПОУ (такий код вказаний на печатці відповідача яка проставлена у Постанові) не значиться, а тому ТЦК не може складати, розглядати адмін. Матеріал і притягати інших осіб до відповідальності з підстави відсутності у юридичної особи правосуб’єктності (статті 80 81 89 Цивільного кодексу).

У сумі викладене послугувало для звернення до суду з позовом та отримання позитивного рішення суду, яким останній визнав протиправною постанову ТЦК про накладання штрафу із скасуванням такої постанови. Також було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Питання, які будуть надалі розглянуті:

• протягом якого строку військовозобов'язаний повинен стати на військовий облік у разі зміни місця проживання;

• з якого моменту обчислюється 7-денний строк для постановки на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) в період воєнного стану;

• як здійснюється взяття на військовий облік, якщо людина декларує своє нове місце проживання в електронній формі через портал «Дія»;

• чи є законною постанова ТЦК про штраф за непостановку на облік, якщо в ній немає даних про те, звідки й куди переїхала людина, а сам факт зміни місця проживання не доведений;

• чи повинен ТЦК самостійно перевіряти відомості про реєстрацію місця проживання людини, якщо він має безпосередній доступ до реєстру «Оберіг»;

• чи може суд визнати людину винною лише на підставі тексту самої постанови ТЦК та тверджень у відзиві про виявлення порушення через реєстр «Оберіг», якщо інші докази відсутні;

• якщо людині взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адмін. правопорушення;

• що ТЦК повинно перевірити при підготовці справи до розгляду;

• яка мета повідомлення про розгляд адміністративної справи;

• наслідки помилки у кваліфікації адміністративного правопорушення;

• застосування у постанови редакції закону яка не існувала на дату складання такої постанови;

• наслідки спливу строку притягнення до відповідальності;

• чи має право ТЦК штрафувати за неподання відомостей, якщо він міг отримати їх самостійно через електронні реєстри;

• чи є законною постанова ТЦК, якщо в ній не зазначено точний час, місце або період вчинення правопорушення;

• чи є законною постанова ТЦК, якщо вона винесена без з’ясування всіх обставин справи, як того вимагає стаття 280 КУпАП;

• яким стандартом доведення вини має керуватися ТЦК при притягненні особи до відповідальності і що він означає;

• чк закон трактує ситуацію, коли вина особи в адмінправопорушенні не доведена ТЦК повноцінно;

• за яких обов'язкових умов можливе притягнення особи до відповідальності за КУпАП;

• чи можна притягнути особу до відповідальності, якщо в її діях відсутня хоча б одна з ознак складу адмінправопорушення;

• чи може опис правопорушення, викладений у самій постанові ТЦК, слугувати доказом вини людини;

• де пролягають межі адміністративної відповідальності військовозобов'язаних при зміні місця проживання та не постановці на військовий облік;

• кримінальна відповідальність для військовозобов'язаного за непостановку на військовий облік при зміні місця проживання;

• чи має право ТЦК винести постанову про штраф, якщо протокол про правопорушення не складався, а людину не повідомили про розгляд справи;

• як суд оцінює твердження ТЦК про те, що реєстр «Оберіг» автоматично зафіксував факт непостановки особи на військовий облік при переїзді;

• яка редакція закону застосовується при притягненні до адміністративної відповідальності і чи має він зворотну дію в часі;

• чи має право ТЦК притягати людину до відповідальності, якщо в ЄДР відсутні відомості про нього як про юридичну особу;

• чи є отримання постанови під час явки до ТЦК, підставою для поновлення пропущеного строку на її судове оскарження;

• строк встановлений для оскарження постанови про адміністративне правопорушення і чи можна його поновити у разі пропуску;

• з якого моменту, згідно з практикою Верховного суду, має обчислюватися строк на оскарження постанови, якщо вона не була вручена одразу;

• введення воєнного стану є підставою для більш лояльного оцінювання судами причин пропуску строку на оскарження постанови ТЦК;

• хто має бути відповідачем у суді при оскарженні штрафу ТЦК за порушення правил військового обліку чи мобілізації;

• чи може начальник (керівник) ТЦК бути самостійним відповідачем у суді, якщо він особисто підписав постанову про штраф;

• наслідки «заочного» розгляду справи та прийняття постанови, якщо ТЦК не надав доказів протилежного;

• чи є законною постанова ТЦК, якщо в ній зазначено лише номери статей закону (наприклад, ст. 37 та ст. 42), але не вказано конкретні частини та пункти, які порушені;

• чи є законною постанова ТЦК про накладення штрафу, якщо її було винесено 15 жовтня 2025 року поза межами строків, визначених ч. 9 ст. 38 КУпАП;

• на кому лежить обов'язок доказування в суді правомірності штрафу ТЦК і які наслідки має ненадання суду доказів вини громадянина.

Ось, вже і відповіді:

Протягом якого строку військовозобов'язаний повинен стати на військовий облік у разі зміни місця проживання

Протягом семи днів після прибуття до нового місця проживання. Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», цей семиденний строк обчислюється саме з моменту прибуття особи на нову адресу (а не з дати зняття з обліку за попереднім місцем чи виписки). Відлік часу починається наступного дня після фактичного приїзду, і лише пропуск цього конкретного строку за наявності вини особи може стати підставою для розгляду справи про адмінправопорушення.

З якого моменту обчислюється 7-денний строк для постановки на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) в період воєнного стану

З дати взяття особи на облік як ВПО. Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у період дії воєнного стану та/або мобілізації громадяни, які залишили своє постійне місце проживання, зобов'язані стати на військовий облік у ТЦК та СП за новим місцем перебування протягом семи днів з дати отримання довідки ВПО (для військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів — у відповідних структурах або підрозділах). Отже, правовим тригером для початку відліку цього строку є саме офіційний факт реєстрації статусу ВПО.

ВІДЕО У ТЕМУ: Позов скасування штрафу ТЦК у 2026: повний гайд

Як здійснюється взяття на військовий облік, якщо людина декларує своє нове місце проживання в електронній формі через портал «Дія»

Автоматично, на підставі електронного обміну даними між реєстрами. Якщо людина подає декларацію про місце проживання в електронній формі через вебпортал «Дія», відповідний ТЦК здійснює взяття на військовий облік без фізичної присутності людини. Процедура відбувається на основі відомостей, які органи реєстрації самостійно надсилають через інформаційну систему МВС безпосередньо до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів («Оберіг»).

Чи є законною постанова ТЦК про штраф за непостановку на облік, якщо в ній немає даних про те, звідки й куди переїхала людина, а сам факт зміни місця проживання не доведений

Ні, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню через повну відсутність складу правопорушення. Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, постанова обов'язково повинна містити точний час, дату, місце вчинення порушення та конкретизований опис обставин справи. Якщо ТЦК не надав суду доказів переїзду особи, а в самій постанові не зазначено, коли саме, з якої та на яку адресу прибув громадянин, то звинувачення є абсолютно бездоказовим. Орган влади не має права притягати до відповідальності на основі припущень, не зафіксувавши базові обставини події.

Чи повинен ТЦК самостійно перевіряти відомості про реєстрацію місця проживання людини, якщо він має безпосередній доступ до реєстру «Оберіг»

Так, обов'язково повинен. ТЦК та СП має прямий доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів і зобов’язаний повноцінно використовувати його у своїй діяльності для забезпечення контролю за дотриманням правил обліку. Якщо дані про реєстрацію місця проживання особи за певною адресою (наприклад, з 8.10.20) наявні у системі електронної взаємодії, ТЦК мав і повинен був володіти цією інформацією, а не звинувачувати громадянина у приховуванні відомостей.

Чи може суд визнати людину винною лише на підставі тексту самої постанови ТЦК та тверджень у відзиві про виявлення порушення через реєстр «Оберіг», якщо інші докази відсутні

Ні, не може. Суд відхиляє такі аргументи ТЦК з двох ключових причин:

• постанова не є доказом: Сама по собі постанова про накладення штрафу є лише фінальним рішенням суб’єкта владних повноважень, а не доказом вчинення правопорушення. Орган влади не може доводити вину особи документом, який він сам же і склав за результатами розгляду;

• твердження у відзиві потребують підтвердження: посилання ТЦК на те, що автоматичний обмін даними в реєстрі зафіксував факт переїзду та непостановки на облік, є лише голослівними заявами. Якщо ТЦК не надало суду жодного належного документального доказу (витягів із реєстру, матеріалів фіксації тощо) на підтвердження цих обставин, суд не бере їх до уваги через недоведеність.

Якщо людині взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адмін. правопорушення

Тому така людина не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавлена прав, гарантованих Конституцією та ст.268 КУпАП (Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності).

У порушення ч.1 ст.277-2 КУпАП (повідомлення про розгляд справи) людині взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адмін. правопорушення не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Тим самим такий розгляд є протиправним і не може породжувати законні обов’язки для такої людини.

Що ТЦК повинно перевірити при підготовці справи до розгляду

Згідно до ст.278 КУпАП (підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення) повинен перевірити:

1. чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2. чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3. чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4. чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5. чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

ВІДЕО БОНУС: ТЦК проти позову, розбираю їх позицію, коментую, даю відповіді

Яка мета повідомлення про розгляд адміністративної справи

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 31.3.21 справа 676/752/17, від 21.3.19 справа 489/1004/17, від 30.1.20 справа 308/12552/16 та у справі 482/9/17, від 6.2.20 справа 205/7145/16.

Наслідки помилки у кваліфікації адміністративного правопорушення

Така кваліфікація (тобто, яку саме норму законну порушено) безпосередньо зазначається у Постанові по справі про адміністративне правопорушення.

Якщо із обставин справи прослідковується, що при складані постанови було неправильно кваліфіковано дії людини, хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, тому що це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду – тоді така людина не може нести юридичні наслідки помилкову кваліфікацію, щодо неї. Це свідчить про неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення. А внесення змін до постанови – не передбачено.

Застосування у постанові редакції закону яка не існувала на дату складання такої постанови

Застосування у постанові редакції закону, яка не існувала на дату її винесення (або на момент вчинення правопорушення), є грубим порушенням матеріального права та прямим приводом для скасування такої постанови у суді.

Це обґрунтовується двома фундаментальними принципами:

Конституційні гарантії (ст. 58 Конституції): закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Принцип законності КУпАП (ст. 7, ст. 8): провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Орган (посадова особа) при застосуванні заходів впливу зобов'язаний керуватися лише чинним законодавством.

Юридичний наслідок: притягнення людини до відповідальності на підставі норми (або її редакції), яка ще не набрала чинності або взагалі не існувала, свідчить про відсутність правових підстав для винесення штрафу та свідчить про протиправність дій суб'єкта владних повноважень.

Наслідки спливу строку притягнення до відповідальності

Сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності (визначеного ст. 38 КУпАП) має один безумовний юридичний наслідок: закриття справи.

Згідно зі статтею 247 КУпАП (пункт 7), закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі.

Головні практичні наслідки:

• заборона накладати штраф: суд або орган (посадова особа, наприклад, начальник ТЦК) не мають права виносити постанову про накладення стягнення, навіть якщо факт вчинення правопорушення повністю доведений;

• обов'язок закрити справу: якщо провадження вже було розпочато, воно підлягає негайному закриттю. Нове провадження за цим фактом розпочато бути не може;

• підстава для скасування у суді: якщо ТЦК або інший орган виніс постанову про штраф уже після спливу передбачених строків (наприклад, протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч.9 ст.38 КУпАП)), така постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом.

Чи має право ТЦК штрафувати за неподання відомостей, якщо він міг отримати їх самостійно через електронні реєстри

Ні, не має. Оскільки ТЦК є держателем Єдиного державного реєстру «Оберіг» та «Резерв+», він має технічну можливість та юридичний обов'язок отримувати персональні дані військовозобов'язаного шляхом автоматичної інформаційної взаємодії з іншими державними базами даних та реєстрами. Якщо ТЦК не довів, які саме відомості він не міг одержати самостійно через такий обмін, притягнення особи до відповідальності є протиправним.

Чи є законною постанова ТЦК, якщо в ній не зазначено точний час, місце або період вчинення правопорушення

Ні, така постанова є протиправною. Відповідно до статей 280 та 283 КУпАП, постанова обов'язково повинна містити опис обставин справи, зокрема точне місце, час або конкретний часовий проміжок, протягом якого військовозобов'язаний мав стати на облік за новим місцем проживання.

Відсутність цих обов'язкових реквізитів унеможливлює встановлення події правопорушення та є самостійною підставою для скасування штрафу в суді.

Чи є законною постанова ТЦК, якщо вона винесена без з’ясування всіх обставин справи, як того вимагає стаття 280 КУпАП

Ні, така постанова є протиправною. Відповідно до ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, чи підлягає вона відповідальності, а також дослідити характер правопорушення, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність (наприклад, статус вимушено переселеної особи).

Ігнорування цих вимог та формальний підхід ТЦК свідчать про необґрунтованість рішення та є підставою для його скасування в суді.

Яким стандартом доведення вини має керуватися ТЦК при притягненні особи до відповідальності і що він означає

Стандартом «поза розумним сумнівом». Для накладення штрафу ТЦК зобов'язаний беззаперечно довести наявність у діях (чи бездіяльності) особи події та складу правопорушення.

Тобто, якщо у винуватості людини залишається хоча б один «розумний сумнів» (наприклад, через відсутність чітких доказів чи технічні похибки реєстрів), цей сумнів тлумачиться на користь особи і є безумовною підставою для її виправдання (скасування постанови).

ВІДЕО У ТЕМУ: Скасування звернення ТЦК про затримання: поради адвоката Васильєва Павла Сергійовича / частина 1

Як закон трактує ситуацію, коли вина особи в адмінправопорушенні не доведена ТЦК повноцінно

Будь-які сумніви тлумачяться на користь особи, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Відповідно до принципу презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції), якщо ТЦК не може беззаперечно та належними доказами підтвердити вину людини, всі неоднозначності трактуються на користь останнього, а сама постанова про штраф підлягає скасуванню.

За яких обов'язкових умов можливе притягнення особи до відповідальності за КУпАП

Лише за наявності події правопорушення та вини особи, підтверджених належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 та ст. 251 КУпАП, відсутність самої події правопорушення є підставою для закриття справи. При цьому вина людини не може базуватися на припущеннях ТЦК, а має бути безумовно доведена законними та належними доказами (протоколом, поясненнями тощо), зібраними у встановленому законом порядку.

Чи можна притягнути особу до відповідальності, якщо в її діях відсутня хоча б одна з ознак складу адмінправопорушення

Ні, категорично не можна. Відповідно до правового висновку Верховного суду (постанова від 4.9.19 у справа 285/1535/15), обов'язковою та єдиною підставою для відповідальності є наявність усіх чотирьох елементів складу правопорушення: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони (включаючи вину, мотив і мету). Якщо відсутній бодай один із цих елементів, склад правопорушення є неповним, що повністю виключає можливість накладення штрафу.

Чи може опис правопорушення, викладений у самій постанові ТЦК, слугувати доказом вини людини

Ні, не може. Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 5.8.19 справа 712/12830/16 та від 26.4.18 справа 338/1/17), постанова за своєю правовою природою є фінальним рішенням органу влади за наслідками розгляду справи, а не доказом. Факт вчинення правопорушення має бути зафіксований та підтверджений іншими, незалежними доказами (протоколом, рапортами, матеріалами фото- чи відеофіксації тощо), які передують винесенню самої постанови. ТЦК не може обґрунтовувати штраф текстом власного ж рішення (постанови).

Де пролягають межі адміністративної відповідальності військовозобов'язаних при зміні місця проживання та не постановці на військовий облік

Відповідальність обмежена виключно межами закону і не може наставати за автоматичними алгоритмами. Військовозобов'язаний дійсно зобов'язаний стати на облік за новим місцем проживання. Проте межі правомірної відповідальності за порушення цього правила чітко окреслені такими умовами:

• наявність доведеної вини та складу порушення;

• неможливість ТЦК самостійного отримання даних: якщо ТЦК мав змогу отримати нові відомості про особу через взаємодію реєстру «Оберіг» з іншими державними базами даних, відповідальність за неповідомлення цих даних не настає;

• чітке дотримання строків: ТЦК обмежений строками притягнення до відповідальності (ст.38 КУпАП) і не може застосовувати концепцію «триваючого правопорушення» для виписування штрафів за переїзди, які відбулися понад рік тому;

• суворе дотримання процедури: штраф є незаконним, якщо він винесений без складання належного протоколу та без повідомлення особи про розгляд справи.

Кримінальна відповідальність для військовозобов'язаного за непостановку на військовий облік при зміні місця проживання

Ні, за це настає лише адміністративна відповідальність. Сама по собі непостановка на облік при переїзді кваліфікується як порушення правил військового обліку та тягне за собою виключно адміністративний штраф за статтею 210 КУпАП.

Кримінальна відповідальність (за ст. 337 Кримінального кодексу — ухилення від військового обліку) може настати лише за сукупності таких умов:

• людина вже отримала офіційне попередження від керівника ТЦК та СП про необхідність стати на облік;

• людина умисно проігнорувала це попередження і продовжила ухилятися;

• ТЦК довів наявність прямого умислу на ухилення від обліку, а не просто зафіксував технічний факт зміни адреси чи несвоєчасного візиту.

Чи має право ТЦК винести постанову про штраф, якщо протокол про правопорушення не складався, а людину не повідомили про розгляд справи

Ні, категорично немає. Відсутність належним чином складеного протоколу та неповідомлення про дату, час і місце розгляду справи є грубим порушенням статей 254, 268 та 277-2 КУпАП. ТЦК у такий спосіб позбавляє людину конституційного права на захист та правову допомогу. Винесення штрафу «заочно» без дотримання цих процедур робить постанову протиправною та є безумовною підставою для її скасування судом.

Як суд оцінює твердження ТЦК про те, що реєстр «Оберіг» автоматично зафіксував факт непостановки особи на військовий облік при переїзді

Суд не бере такі посилання до уваги, якщо вони не підтверджені доказами. Сам по собі виклад обставин у відзиві ТЦК про виявлення «цифрового сліду» чи порушення через обмін даними між реєстрами є лише твердженням ТЦК. Якщо представник ТЦК не надає суду жодного належного та допустимого документального доказу на підтвердження цих слів (наприклад, витягів із системи, матеріалів фіксації тощо), суд відхиляє ці аргументи через недоведеність.

ВІДЕО БОНУС: Суд справи проти ТЦК: відповіді на питання, випуск 1

Яка редакція закону застосовується при притягненні до адміністративної відповідальності і чи має він зворотну дію в часі

Застосовується закон, що діє під час вчинення правопорушення. Відповідно до ст. 8 КУпАП, закони мають зворотну силу лише тоді, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо ж новий закон (чи його редакція) встановлює або посилює відповідальність (наприклад, суттєво збільшує розмір штрафу), він не має зворотної сили — ТЦК категорично заборонено застосовувати його до дій, які відбулися до набрання цим законом чинності.

Чи має право ТЦК притягати людину до відповідальності, якщо в ЄДР відсутні відомості про нього як про юридичну особу

Ні, не має правосуб'єктності для таких дій. Відповідно до статей 80, 81 та 89 Цивільного кодексу України, будь-який орган у структурі публічної влади для здійснення процесуальних дій повинен володіти належною правосуб’єктністю. Якщо за кодом ЄДРПОУ (який, наприклад, проставлений на печатці у постанові) відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб взагалі відсутні, такий підрозділ не має статусу юридичної особи, а отже — не володіє повноваженнями самостійно складати, розглядати адміністративні матеріали чи виносити постанови від свого імені.

Чи є отримання постанови під час явки до ТЦК, підставою для поновлення пропущеного строку на її судове оскарження

Так, це є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на судове оскарження. Перебіг строку на оскарження (що становить 10 днів) має обчислюватися з моменту, коли особа фактично дізналася про порушення свого права. Якщо громадянин уперше отримав та ознайомився з текстом постанови, наприклад, лише 23.3.26 року під час візиту до ТЦК, він об'єктивно не міг раніше знати зміст правопорушення та звернутися до суду. Суд у таких випадках поновлює пропущений строк, оскільки право на судовий захист було обмежене з незалежних від людини обставин.

Строк встановлений для оскарження постанови про адміністративне правопорушення і чи можна його поновити у разі пропуску

Становить 10 днів, може бути поновлений судом.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, загальний строк оскарження обчислюється з дня винесення постанови. Якщо цей 10-денний строк було пропущено з об'єктивних та незалежних від особи обставин (наприклад, несвоєчасне вручення постанови поштою або ТЦК), за заявою людини пропущений строк може бути поновлений судом.

З якого моменту, згідно з практикою Верховного суду, має обчислюватися строк на оскарження постанови, якщо вона не була вручена одразу

З дати фактичного отримання копії постанови людиною. Відповідно до сталих правових висновків Верховного суду (постанови від 25.2.21 справа 953/2781/20, від 12.6.20 справа 686/28291/19 та від 16.11.23 справа 290/606/23), вирішуючи питання про поновлення строку, суди зобов'язані з'ясовувати саме реальну дату отримання документа. Принцип обов'язкового встановлення дати вручення для захисту права на оскарження є універсальним і застосовується судами за аналогією до всіх постанов у справах про адмінправопорушення (зокрема, винесених ТЦК).

Введення воєнного стану є підставою для більш лояльного оцінювання судами причин пропуску строку на оскарження постанови ТЦК

Так, суворе застосування строків під час воєнного стану може вважатися обмеженням доступу до правосуддя. Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 4.4.23 справа 140/1487/22), протягом усього періоду дії воєнного стану надміру формальне та суворе ставлення судів до процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження права на судовий захист, гарантованого статтями 55, 124 Конституції та ст. 6 Конвенції про захист прав людини. Сам факт запровадження воєнного стану є вагомим чинником для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.

Хто має бути відповідачем у суді при оскарженні штрафу ТЦК за порушення правил військового обліку чи мобілізації

Буде саме ТЦК та СП, оскільки закон наділяє його повноваженнями розглядати такі справи. Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають виключну компетенцію розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП (за винятком тих, що стосуються військовозобов'язаних запасу СБУ чи СЗР). Оскільки повноваження щодо розгляду справ та винесення постанов покладені законом на цей орган, позов про скасування штрафу має пред'являтися саме до відповідного ТЦК та СП.

Чи може начальник (керівник) ТЦК бути самостійним відповідачем у суді, якщо він особисто підписав постанову про штраф

Ні, самостійним відповідачем має бути виключно ТЦК та СП як орган, а не його керівник. Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанови від 17.9.20 справа 742/2298/17, від 26.12.19 справа 724/716/16 та від 17.6.20 справа 127/6881/17), посадові особи під час розгляду справ діють не від власного імені, а від імені державного органу. Керівник ТЦК перебуває з цим органом у трудових/службових відносинах і лише реалізує його функції. Оскільки КУпАП покладає обов'язок розглядати справи та накладати стягнення саме на суб'єкт владних повноважень, у позовному провадженні в порядку КАС належним відповідачем є юридична особа — ТЦК та СП, а не конкретна посадова особа, яка підписала постанову.

Наслідки «заочного» розгляду справи та прийняття постанови, якщо ТЦК не надав доказів протилежного

Суд розцінює це як грубе порушення процедури та підставу для скасування штрафу. Якщо ТЦК розглядає справу без участі особи та не надає суду жодних матеріалів адмінпровадження, які б доводили належне сповіщення громадянина (наприклад, корінців повісток, поштових повідомлень), твердження позивача вважаються неспростованими. Оскільки обов'язок доказування в адміністративному процесі повністю покладено на суб'єкта владних повноважень (ТЦК), ненадання матеріалів справи свідчить про те, що такий орган позбавив людину права на захист, що є безумовним приводом для визнання постанови протиправною.

Чи є законною постанова ТЦК, якщо в ній зазначено лише номери статей закону (наприклад, ст. 37 та ст. 42), але не вказано конкретні частини та пункти, які порушені

Ні, така постанова є протиправною через відсутність чіткої правової кваліфікації. Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин і чітке посилання на нормативний акт, який було порушено. Оскільки ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» містить 6 частин, а ст. 42 — 2 частини, загальне посилання на статті без зазначення конкретних пунктів чи частин є неконкретизованим. ТЦК не має права висувати «розмите» звинувачення, оскільки це позбавляє особу можливості захищатися від чітко визначеного правопорушення.

Чи є законною постанова ТЦК про накладення штрафу, якщо її було винесено 15 жовтня 2025 року поза межами строків, визначених ч. 9 ст. 38 КУпАП

Ні, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. Відповідно до ст. 247 КУпАП, закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є безумовною обставиною, що виключає провадження в справі. Оскільки розгляд матеріалів та винесення постанови відбулися 15.10.25, тобто вже після спливу встановленого законом строку для накладення стягнення, керівник ТЦК не мав права притягати людину до відповідальності й зобов'язаний був закрити справу.

На кому лежить обов'язок доказування в суді правомірності штрафу ТЦК і які наслідки має ненадання суду доказів вини громадянина

Обов'язок доказування повністю покладено на ТЦК. Якщо докази не надані — штраф скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та сталої практики Верховного суду (постанови від 13.2.20 справа 524/9716/16-а, від 15.11.18 справа 524/5536/17, від 17.7.19 справа 295/3099/17), саме ТЦК як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести законність свого рішення. Якщо ТЦК як відповідач не надав належних, достатніх та допустимих доказів наявності складу адмінправопорушення (зокрема за ч. 3 ст. 210 КУпАП) та не спростував сумніви позивача, суд трактує це на користь військовозобов’язаного й скасовує протиправну постанову.

Автор статті: адвокат Васильев Павел Сергеевич