Відмова суду у накладенні штрафу на посадову особу за неподання звіту, як й інші ухвали з питань судового контролю - можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ВС КАС, справа №760/9306/17 від 10.01.2023 р.)

Фабула судового акту: Позивач звертався до суду з вимогою визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. Суд частково задовольнив вимоги, і зобов’язав Міноборони прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з настанням інвалідності - з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Проте Міноборони йому знову відмовило. Тому, позивач, в порядку в порядку судового контролю звернувся із заявою про постановлення окремої ухвали, якою просив: визнати це рішення протиправним. Окрема ухвала була прийнята і в ній Міноборони було зобов’язано усунути порушення.

Згодом, за другою заявою позивача (в порядку судконтролю) було зобов'язано Міноборони подати до суду звіт про виконання рішення суду та окремої ухвали. І оскільки звіт своєчасно подано не було, позивач знову звернувся до суду - тепер вже із заявою про накладення штрафу на керівника Міноборони за неподання звіту та невиконання ухвали.

Разом із тим, у накладенні штрафу позивачу було відмовлено, а коли він вирішив оскаржити цю відмову-ухвалу, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження. Пояснив тим, що така ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Однак із таким висновком не погодився ВС КАС, який вказав:

Ст. 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Згідно з пунктом 25 частини першої означеної статті окремо від рішення суду можутьбути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу.

Як слідує із вказаної норми, в ній не конкретизовано вид (найменування) ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Проте, у цій нормі зазначено, що в такому порядку можуть оскаржуватись ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу.

Своєю чергою, зі змісту ст. 382 КАС України вбачається, що вона стосується судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, і цій нормі зазначено, що: «суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина перша). За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Тобто, системний аналіз положень ст. 294, 382 КАС України свідчить про те, що ухвала про накладення штрафу за неподання звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду є процесуальним рішенням з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу. Відповідно, колегія суддів робить висновок, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу також відноситься до ухвал з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу.

Отже у цій справі, ВС КАС вснував: Ухвала суду, якою у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України відмовлено, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки така прийнята з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 КАС України.

Вказані обставини справи у поєднанні з наведеним правовим регулюванням свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір за звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю, як і за апеляційну скаргу з цього питання - не справляється (ВС КАС, справа №520/9769/19 від 05.05.2022 р.);

Боржник у виконавчому провадженні, не може бути позивачем у справі про скасування постанов виконавця у цьому ж провадженні (в тому числі, щодо арешту майна). Така справа підлягає розгляду в порядку судового контролю, а не в позовному провадженні (ВС КЦС справа №523/19204/19 від 07.09.2022 р.);

Санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними (або рішення про неефективний судовий контроль колегіального органу) (справа №420/177/20 від 01.02.2022р.);

Ухвала суду, якою прийнято звіт суб’єкта владних повноважень (в порядку судового контролю) може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від суд.рішення (ВС КАС справа № 200/10018/19-а від 11.08.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року

м. Київ

справа № 760/9306/17

адміністративне провадження № К/990/13220/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №760/9306/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України

третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 (колегія у складі: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1, Міноборони України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 2), Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі також - відповідач 3), третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі також - третя особа) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08.08.2018 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії у встановленні причинного зв`язку поранень ОСОБА_1 , отриманих ним в Афганістані у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, оформлену листом від 27.12.2016 за №7361. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. В іншій частині позову відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 зазначене рішення Солом`янського районного суду м. Києва залишене без змін.

4. 07.07.2020 позивач в порядку спеціальної процедури, що встановлена статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), вперше звернувся із відповідною заявою про постановлення окремої ухвали, якою просив: визнати протиправним рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом №76 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019.

5. Окремою ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.10.2020, яка була залишена в силі судом апеляційної інстанції, зазначена заява була задоволена. Визнано протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 (затвердженого Міністром оборони України 16.06.2019). Зобов`язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ (третьої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

6. В подальшому за заявою позивача Солом`янським районним судом м. Києва була постановлена ухвала від 03.12.2020, якою зобов`язано Міністерство оборони України подати до Солом`янського районного суду м. Києва у місячний строк з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення суду від 08.08.2018 в справі №760/9306/17, окремої ухвали від 26.10.2020 (з урахуванням додаткової ухвали від 23.11.2020).

7. 18.05.2021 позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України за неподання звіту та невиконання ухвали від 03.12.2020.

8. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021 з посилання на статтю 382 КАС України у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України відмовлено.

9. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивачем через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021 та задовольнити заяву.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021.

11. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апелянтом оскаржується ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України. Разом з тим, оскільки накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України не відбулося, то ухвала суду першої інстанції від 13.12.2021 не підлягає окремому оскарженню в апеляційному провадженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 31.05.2022 до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, подана касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022.

13. В обґрунтування своїх вимог скаржник заначив, що апеляційний суд протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки аналіз положень статей 294, 382 свідчить про те, що до ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу відноситься, зокрема, й ухвала про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а тому вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення. На підтвердження вказаного скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №200/10018/19-а.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. 31.05.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.

16. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі за вищезазначеним позовом.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 10.01.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

19. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

20. Відповідно до частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

21. Відповідно, статтею 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

22. Згідно з пунктом 25 частини першої означеної статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

23. Як слідує із вказаної норми, в ній не конкретизовано вид (найменування) ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Проте, у цій нормі зазначено, що в такому порядку можуть оскаржуватись ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

24. Своєю чергою, зі змісту статті 382 КАС України вбачається, що вона стосується судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, і цій нормі зазначено, що: «суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина перша). За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

25. Тобто, системний аналіз положень статей 294 382 КАС України свідчить про те, що ухвала про накладення штрафу за неподання звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду є процесуальним рішенням з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу. Відповідно, колегія суддів робить висновок, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу також відноситься до ухвал з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

26. Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України відмовлено, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки така прийнята з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 КАС України.

27. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

28. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

29. Відмова у відкритті апеляційного провадження в цьому випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

30. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

31. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією Україниосновними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

32. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

33. Таким чином, вказані обставини справи у поєднанні з наведеним правовим регулюванням свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

34. Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

35. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець