Спадкоємець не може бути поручителем за борговими зобов’язаннями померлого спадкодавця (ВС/КЦС у справі № 303/3765/16-ц від 09.12.2020)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Спадкоємець не може бути поручителем за борговими зобов’язаннями померлого спадкодавця (ВС/КЦС у справі № 303/3765/16-ц від 09.12.2020) - 0_02396900_1615276588_60472a2c05dfb.jpg

Фабула судового акту: Часто-густо банки йдуть на будь-які хитрощі аби тільки повернути кошти надані як кредит.

В принципі кредиторів можна зрозуміти. Але банківські працівники іноді перевищують усі сподівання.

У даній справі жінка померлого звернулась до суду із позовом до банку про визнання недійсними договору кредиту, договору поруки та іпотечного договору з моменту їх укладення, припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору банківського рахунку.

Свої вимоги жінка обґрунтувала тим, що її померлий чоловік за час свого життя, без її відома, уклав кілька кредитних договорів, які було забезпечено іпотекою.

У подальшому за ініціативи працівників банку, які ввели її в оману користуючись її тяжким становищем після смерті чоловіка, вона підписала договори поруки відповідно до умов яких вона зобов`язалася перед відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов`язань померлого щодо повернення суми кредитів, у розмірі, у строки та у порядку, передбачених вищезазначених кредитними договорами, а також договір банківського рахунку на вкрай невигідних для неї умовах, де через касу-відповідача вона внесла на поточний рахунок кошти в іноземній валюті у розмірі 17 745,00 доларів США.

Банком у даній справі було подано зустрічний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки спадкоємці боржника, за умови прийняття ними спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. У своєму рішенні місцевий суд послався на те, що спірні договори було укладено під впливом тяжкої для позивача обставиною та на вкрай невигідних умовах. Відмовляючи банку в задоволенні його позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив з того, що банком пропущено, встановлений статтею 1281 ЦК України, строк для пред`явлення вимог до спадкоємців, оскільки про відкриття спадщини на майно померлого про те, що спадкоємцями після його смерті є його дружина та дитина, банк дізнався у червні 2013 року, а з даним позовом звернувся у жовтні 2016 року.

Апеляційний суд з такими висновками погодився.

Банком на вказані рішення було подано касаційну скаргу, яку Касаційний цивільний суд частково задовольнив – відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання договору банківського рахунку недійсним, змінив мотивувальну частину рішення міськрайонного суду.

Водночас КЦС дану справу передав на новий апеляційний розгляд в частині визнання банку таким, що втратив право вимоги до спадкоємців, визнання припиненим договору кредиту, іпотечного договору з моменту їх укладення та припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки та в частині позову банку до спадкоємців про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приймаючи таке рішення Касаційний цивільний суд зробив наступні висновки.

За положеннями ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Водночас згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже боржником і поручителем не може бути одна й та сама особа. Адже призначення договору поруки, що породжує акцесорне (додаткове) зобов`язання, полягає в забезпечувальному характері по відношенню до основного зобов`язання, яке в даній спірній ситуації виникло внаслідок договору позики.

У даній справі вбачається невідповідність укладеного договору поруки цим засадам.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки з моменту їх укладення, позивач посилалась на те, що такі правочини є недійсними у відповідності як до вимог статті 233 ЦК України, який укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, так і до вимог статей 203, 215 ЦК України, оскільки укладені нею після смерті боржника, а за загальним змістом договорів поруки можливо поручитися за виконання боржником зобов`язання, у той час як він помер.

З огляду на наведене є підстави, визначені абз. 1 частини другої статті 215 ЦК України для визнання в судовому порядку недійсним укладеного договору поруки дружиною (спадкоємцем) для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, її чоловіка (спадкодавця), що на момент укладення договору поруки помер.

Таким чином судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог поруки про визнання недійсними договорів поруки.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, на час укладення договору поруки дружиною (спадкоємцем) з банком (кредитором за договором позики, укладеним за життя її чоловіка) всі права та обов`язки (спадкодавця), в тому числі обов`язок виконати зобов`язання за цим договором позики, належали вже їй.

Аналізуйте судовий акт: Припинення поруки за умов раніше винесеного рішення про стягнення боргу за цим же договором поруки (справа № 752/11478/18 від 02 грудня 2020)

Кошти отримані в борг чоловіком та використані НЕ в інтересах сім’ї не можуть бути стягнуті з дружини солідарно на підставі ст. 65 СК України (ВС/КЦС у справі № 752/7501/18 від 07 жовтня 2020 р.)

Розірвання кредитного договору не є підставою для припинення заходів забезпечення кредитного зобов’язання (ВС/КЦС у справі № 539/3306/17 від 06.05.2020)

Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.)

Цікава постанова ВС/КЦС про права кредитора спадкодавця у зобов'язаннях, що залишилися невиконаними останнім на момент його смерті. (ВС/ЦКС: від 20 лютого 2019 р. у справі № 755/7730/16-ц)

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 303/3765/16-ц

провадження № 61-17831св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

треті особи за первісним позовом: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року в складі судді Пак М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовами до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М., про визнання недійсними договору кредиту, договору поруки та іпотечного договору з моменту їх укладення, припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору банківського рахунку.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час свого життя, без її відома, уклав із відповідачем ряд договорів, зокрема: договір кредиту від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 39 600,00 доларів США, строком повернення до 24 жовтня 2016 року; договір кредиту від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 22 000,00 доларів США, строком повернення до 18 травня 2017 року та договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року №305/41-Ж-08, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 70 000,00 доларів США, строком повернення до 26 березня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за указаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_3 були укладені іпотечні договори від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, відповідно до умов яких ОСОБА_3 надав у іпотеку банку нерухоме майно, зокрема: житловий будинок, готовністю 95 %, загальною площею 223,10 кв. м, житловою площею 71,60 кв. м, з приналежними до нього надвірними спорудами та прибудовами, а саме: котельня, огорожа, садовий будинок, та земельну ділянку, площею 0,0600 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також посилалась на те, що через три дні після смерті чоловіка, а саме 18 червня 2013 року, їй телефонували представники банку та пропонували з`явитися 01 липня 2013 року в Мукачівське відділення ПАТ «Укрсоцбанк» для підписання деяких документів у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Вважала, що працівники банку скориставшись її тяжкими обставинами, а саме смертю чоловіка, шляхом обману змусили її підписати абсурдні за своїм змістом договори, зокрема: договори поруки від 01 липня 2013 року № 305/162-Ж-01, № 305/82-Ж-07-01 та № 305/41-Ж-08-01, відповідно до умов яких вона зобов`язалася перед відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов`язань ОСОБА_3 щодо повернення суми кредитів, у розмірі, у строки та у порядку, передбачених вищезазначених кредитними договорами.

Крім того, 10 липня 2013 року працівники банку шляхом обману, під приводом дооформлення деяких документів, які за час свого життя не встиг підписати її чоловік, її змусили підписати договір банківського рахунку № НОМЕР_1 на вкрай невигідних для неї умовах, де через касу-відповідача вона внесла на поточний рахунок № НОМЕР_1 , у період з 11 липня 2013 року по 29 жовтня 2015 року, кошти в іноземній валюті у розмірі 17 745,00 доларів США.

Вважала, що всі договори, які вона уклала (три договори поруки та договір банківського рахунку), після смерті чоловіка, є такими, що були укладені шляхом обману, вчинені нею під впливом тяжкої обставини - смерті чоловіка, який був годувальником сім`ї, і на вкрай невигідних для неї умовах, а тому такі є недійсними, так як на момент їх укладання не були додержані вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Також вважала, що відповідачем пропущено шестимісячний строк пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, а тому втратив право вимоги до них у порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, позивач просила:

визнати ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мукачівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» таким, що втратило право вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 за кредитними договорами: від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж про отримання грошових коштів у розмірі 39 600,00 доларів США; від 18 травня 2007 року № 305/82-8-07 про отримання 22 000,00 доларів США; за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08 про отримання коштів у розмірі 70 000,00 доларів США та іпотечними договорами: від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж; від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07; від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08; зобов`язання за договорами кредиту від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж про отримання коштів у розмірі 39 600,00 доларів США та від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 про отримання коштів у розмірі 22 000,00 доларів США; за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08 про отримання коштів у розмірі 70 000,00 доларів США, укладені між ОСОБА_3 (іпотекодавцем) та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «»Укрсоцбанк» (іпотекодержателем) в особі Мукачівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», припинити у зв`язку із смертю боржника; іпотечні договори від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, укладені між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», посвідчені приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Пуга А. М. та зареєстровані у реєстрі під № 3308, № 1124, № 329 - припинити; зобов`язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М. зняти заборону на відчуження житлового будинку з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій знаходиться указаний житловий будинок, розміром 0,0600 га, з кадастровим номером № 2110400000:01:012:0039, які були зареєстровані під № 3308, № 1124, № 329 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М. на підставі іпотечних договорів від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, укладених між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»;

договори поруки від 01 липня 2013 року № 305/12-Ж-01, від 01 липня 2013 року № 305/82-Ж-07-01 та від 01 липня 2013 року № 305/41-Ж-08-01, укладені між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мукачівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» - визнати недійсними з моменту їх укладення; договір банківського рахунку (поточний рахунок № НОМЕР_2 ) від 01 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мукачівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» - визнати недійсним з моменту його укладення; стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 внесені нею на поточний рахунок кошти у розмірі 17 745,00 доларів США, які станом на 30 червня 2016 року за офіційним курсом Національного Банку України (далі - НБУ) є еквівалентними - 440 963,25 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

03 жовтня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори, зокрема: 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж на суму 39 600,00 доларів США, строком повернення 24 жовтня 2016 року, 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 на суму 22 000,00 доларів США, строком повернення до 18 травня 2017 року та 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08 на суму 70 000,00 доларів США, строком повернення до 26 березня 2023 року. На забезпечення виконання вказаних зобов`язань між банком та ОСОБА_3 були укладені три іпотечні договори, зокрема: 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, відповідно до умов яких ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою, площею 0,0600 га. Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх кредитних зобов`язань, станом на 30 вересня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 74 446,95 доларів США. Зазначав, що про те, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину прийняли його дружина ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 , банк дізнався з ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 08 липня 2016 року щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до UniCreditBanc, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М., про визнання правочинів недійсними. Вважав, що банк не втратив права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, оскільки про смерть боржника дізнався лише у липні 2016 року.

Посилаючись на те, що згідно з вимогами статті 1281 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття ними спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна одержаного у спадщину та ураховуючи викладене, банк просив звернути стягнення на передані в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0039, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх реалізації на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, за початковою ціною не нижче ніж 1 212 000,00 грн, з направленням коштів виручених від реалізації майна на погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 74 446,95 доларів США, а саме : за договорами кредиту від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж у розмірі 15 690,00 доларів США заборгованості за кредитом, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 у розмірі 9 802,00 доларів США заборгованості за кредитом та від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08 у розмірі 48 954,95 доларів США заборгованості за кредитом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2016 року цивільні справи № 303/3765/16-ц, № 303/3767/16-ц та № 303/3910/16-ц за позовами ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мукачівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» таким, що втратив право вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 за договорами кредиту від 25 жовтня 2006 року №305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07, та за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08.

Визнано договори кредиту від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж про отримання 39 600,00 доларів США, від 18 травня 2007 року №305/82-Ж-07 про отримання 22 000,00 доларів США, договір про надання невідновлюваної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08 про отримання 70 000,00 доларів США, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 - припиненими у зв`язку із смертю.

Визнано іпотечні договори від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 - припиненими.

Визнано договори поруки від 01 липня 2013 року № 305/162-Ж-01, від 01 липня 2013 року № 305/82-Ж-07-01, від 01 липня 2013 року № 305/41-Ж-08-01 та договір банківського рахунку (поточний рахунок № НОМЕР_2 ) від 10 липня 2013 року, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 - недійсними з моменту їх укладення.

Зобов`язано приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М. зняти заборону на відчуження житлового будинку, з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій знаходиться даний житловий будинок, розміром 0,0600 га, за кадастровим номером 2110400000:01:012:0039, які були зареєстровані у реєстрі під № 3308, № 1124, № 329 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М. на підставі іпотечних договорів від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 .

Стягнуто із ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 , внесені нею на поточний рахунок № НОМЕР_2 кошти у розмірі 17 745,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно - 440 963,25 грн.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банк втратив право вимоги до спадкоємців за спірними кредитними договорами, оскільки ним пропущено, встановлений статтею 1281 ЦК України, строк пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, а тому спірні кредитні договори та договори іпотеки є припиненими. Визнаючи договори поруки та договір банківського рахунку, укладені між банком та ОСОБА_1 недійсним, суд виходив з того, що такі договори були укладені під впливом тяжкої для позивача обставиною та на вкрай невигідних умовах. Відмовляючи банку в задоволенні його позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив з того, що банком пропущено, встановлений статтею 1281 ЦК України, строк для пред`явлення вимог до спадкоємців, оскільки про відкриття спадщини на майно померлого ОСОБА_3 і про те, що спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , банк дізнався у червні 2013 року, а з даним позовом звернувся у жовтні 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 рокуПАТ «Укрсоцбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банком не пропущено, встановлений статтею 1281 ЦК України, строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, оскільки про факт смерті боржника ОСОБА_3 стало відомо лише у липні 2016 року, після отримання копії позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 303/3767/16-ц, провадження у якій відкрито ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 липня 2016 року. Також посилався на те, що банк не знав і не міг знати про те, що боржник - ОСОБА_3 помер у червні 2013 року, оскільки його ні спадкоємці, ні нотаріус, який приймав заяву щодо прийняття спадщини, не повідомляли про смерть ОСОБА_3 . Крім того нотаріус банк не повідомляв, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину не отримували. Заявник вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 , були укладені кредитні договори, зокрема: 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 39 600,00 доларів США, строком повернення до 24 жовтня 2016 року; 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 кредит у розмірі 22 000,00 доларів США, строком повернення до 18 травня 2017 року, та договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 70 000,00 доларів США, строком повернення до 26 березня 2023 року.

На забезпечення виконання вказаних кредитних зобов`язань між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 були укладені іпотечні договори від 25 жовтня 2006 року № 305/162-Ж, від 18 травня 2007 року № 305/82-Ж-07 та від 28 березня 2008 року № 305/41-Ж-08, відповідно до умов яких ОСОБА_3 надав в іпотеку банку нерухоме майно, зокрема житловий будинок, готовністю 95 %, загальною площею 223,10 кв. м, житловою площею 71,60 кв. м, з приналежними до нього надвірними спорудами та прибудовами, а саме: котельня, огорожа, садовий будинок, та земельну ділянку, площею 0,0600 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцями майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 та його малолітній син ОСОБА_2 , які спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , прийняли шляхом подачі відповідної заяви від 22 листопада 2013 року, яка надійшла до Мукачівської районної державної нотаріальної контори 25 листопада 2013 року.

Також встановлено, що 01 липня 2013 року, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 були укладені договори поруки № 305/162-Ж-01, № 305/82-Ж-07-01 та № 305/41-Ж-08-01, відповідно до умов яких остання зобов`язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов`язань ОСОБА_3 щодо повернення суми кредитів, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених вищезазначених кредитними договорами, укладеними між банком та позичальником ОСОБА_3 10 липня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2 , відповідно до умов якого банк відкрив останній поточний рахунок № НОМЕР_2 у доларах США і взяв на себе зобов`язання здійснювати зарахування коштів на рахунок клієнта за умови зазначення у платіжному документі певних реквізитів.

Згідно квитанцій ОСОБА_1 вносила ПАТ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок № НОМЕР_2 , суми коштів, а саме 11 липня 2013 року - 655,00 доларів США, 12 серпня 2013 року - 655,00 доларів США, 10 вересня 2013 року - 655,00 доларів США, 24 вересня 2013 року - 160,00 доларів США, 10 жовтня 2013 року - 655,00 доларів США, 15 листопада 2013 року - 655,00 доларів США, 10 грудня 2013 року - 700,00 доларів США, 13 січня 2014 року - 655,00 доларів США, 10 лютого 2014 року - 655,00 доларів США, 12 березня 2014 року - 655,00 доларів США, 09 квітня 2014 року - 655,00 доларів США, 13 травня 2014 року - 655,00 доларів США, 26 червня 2014 року - 330,00 доларів США, 10 липня 2014 року - 325,00 доларів США, 23 липня 2014 року - 330,00 доларів США, 12 серпня 2014 року - 330,00 доларів США, 27 серпня 2014 року - 325,00 доларів США, 12 вересня 2014 року - 325,00 доларів США, 25 вересня 2014 року - 330,00 доларів США, 24 жовтня 2014 року - 655,00 доларів США, 25 листопада 2014 року - 700,00 доларів США, 16 грудня 2014 року - 660,00 доларів США, 27 січня 2015 року - 620,00 доларів США, 13 березня 2015 року - 300,00 доларів США, 16 квітня 2015 року - 655,00 доларів США, 12 травня 2015 року - 300,00 доларів США, 26 травня 2015 року - 400,00 доларів США, 11 червня 2015 року - 320,00 доларів США, 30 червня 2015 року - 400,00 доларів США, 23 липня 2015 року - 610,00 доларів США, 10 серпня 2015 року - 600,00 доларів США, 25 серпня 2015 року - 400,00 доларів США, 18 вересня 2015 року - 450,00 доларів США, 30 вересня 2015 року - 300,00 доларів США та 29 жовтня 2015 року - 670,00 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовами про визнання недійсними договорів поруки та договору банківського рахунку з моменту їх укладення, ОСОБА_1 з урахуванням збільшення позовних вимог посилалась на те, що такі правочини є недійсними у відповідності до вимог статей 203, 215, 233, 236 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення або зменшення тяжких обставин.

Що стосується вкрай невигідних умов, то слід враховувати, що невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її вчинити цей правочин. Також умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року за наслідкам розгляду цивільної справи № 507/1084/17.

Відповідно до положень частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання договорів поруки та договору банківського рахунку недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що оскаржувані договори поруки від 01 липня 2013 року № 305/162-Ж-01, № 305/41-Ж-08-01 та № 305/82-Ж-07-01, а також договір банківського рахунку від 10 липня 2013 року укладені під впливом тяжкої обставини (смерть чоловіка) і на вкрай невигідних умовах, чим інша сторона правочину скористалася.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки наведені позивачем обставини укладення оскаржуваних договорів не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України, з огляду на недоведеність того, що за відсутності тяжкої обставини (смерті чоловіка) договори поруки від 01 липня 2013 року № 305/162-Ж-01, № 305/41-Ж-08-01 та № 305/82-Ж-07-01та договір банківського рахунку від 10 липня 2013 року не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме в момент укладення оскаржуваних правочинів позивач не у повній мірі могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки про наявність волевиявлення ОСОБА_1 свідчить власноручний підпис на оскаржуваних договорах, яким вона підтвердила своє волевиявлення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання договору банківського рахунку від 10 липня 2013 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 недійсним.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що за вимогами ЦК України боржником і поручителем не може бути одна й та сама особа. Адже призначення договору поруки, що породжує акцесорне (додаткове) зобов`язання, полягає в забезпечувальному характері по відношенню до основного зобов`язання, яке в даній спірній ситуації виникло внаслідок договору позики.

Відповідно до частини третьої статі 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі встановлених обставин справи вбачається невідповідність укладеного договору поруки цим засадам.

Договір поруки як і будь-який інший цивільно-правовий договір згідно з частиною другою статті 202 ЦК України є багатостороннім правочином, який має відповідати загальним вимогам статті 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

У свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки з моменту їх укладення, ОСОБА_1 посилалась на те, що такі правочини є недійсними у відповідності як до вимог статті 233 ЦК України, який укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, так і до вимог статей 203, 215 ЦК України, оскільки укладені нею після смерті боржника, а за загальним змістом договорів поруки можливо поручитися за виконання боржником зобов`язання, у той час як він помер.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави, визначені абз. 1 частини другої статті 215 ЦК України для визнання в судовому порядку недійсним укладеного договору поруки дружиною (спадкоємцем) для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, її чоловіка (спадкодавця), що на момент укладення договору поруки помер.

Таким чином судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки.

Разом із тим, недійсність договору поруки за правилами частини третьої статті 548 ЦК України не спричинить недійсність як основного зобов`язання, що в цій ситуації виникло із договору позики.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, вирішуючи вимоги ОСОБА_1 щодо визнання припиненим договору кредиту, договору про надання невідновлювальної кредитної лінії та іпотечного договору, а також припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 підписав зазначені правочини, виконував їх умови протягом тривалого часу та за життя питання про їх недійсність не ставив, а тому відсутні правові підстави для задоволення указаних вимог.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про пропуск ПАТ «Укрсоцбанк» строку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, на час укладення договору поруки дружиною (спадкоємцем) з банком (кредитором за договором позики, укладеним за життя її чоловіка) всі права та обов`язки (спадкодавця), в тому числі обов`язок виконати зобов`язання за цим договором позики, належали вже їй.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що «спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань».

Звертаючись у жовтні 2016 року з зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «Укрсоцбанк» посилалося на те, що він як кредитор спадкодавця ( ОСОБА_3 ) не знав та не міг знати про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та у зв`язку із його смертю відкрилась спадщина, яку прийняли його дружина ( ОСОБА_1 ) та неповнолітній син ( ОСОБА_2 ). свідоцтва про право на спадщину ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не отримували, а тому нотаріус не повідомляв банк про наявність у нього заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Про факт смерті ОСОБА_3 банку стало відомо із позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 303/3767/16-ц, провадження у якій було відкрито ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 липня 2016 року. Після отримання вказаної позовної заяви банком у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості було подано заяву про залучення до участі відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ухвалою суду від 22 серпня 2016 року було замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, банк вважав, що не пропустив, встановлений статтею 1281 ЦК України строк та має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку.

Проте, апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України, у редакції, чинній на час перегляду справи апеляційним судом (аналогічні норми містяться у статті 367 ЦПК України, у редакції Закону 2147-VIII) наведеного не врахував, доводи ПАТ «Укрсоцбанк» не перевірив та не встановив чи виконала ОСОБА_1 свій обов`язок, передбачений частиною першою статті 1281 ЦК України, щодо повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть позичальника, чи знав/міг знати ПАТ «Укрсоцбанк» про прийняття ОСОБА_1 спадщини.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже, відмовивши у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з підстав пропуску банком, встановленого статтею 1281 ЦК України строку, апеляційний суд спір по суті не розглянув, дійсний розмір кредитної заборгованості не визначив.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення в частині вимог ПАТ «Укрсоцбанк» не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна, про визнання недійсним договору банківського рахунку від 10 липня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна, про визнання недійсним договору банківського рахунку від 10 липня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , відмовити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна, про визнання недійсними договорів поруки, змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваних рішень в редакції цієї постанови.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна, про визнання публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» таким, що втратив право вимоги до спадкоємців, визнання припиненим договору кредиту, іпотечного договору з моменту їх укладення та припинення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки та в частині позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнанні нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

49233
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
1