1. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: Здійснюючи виділ (поділ) спільного майна, суд враховує не усталений порядок користування майном, а розмір часток та технічну можливість виділу (поділу), так щоб це найбільше відповідало ідеальним часткам співвласників. (ВС КЦС, справа №712/1852/19 від 15.02.2023 р.)
П’ять співвласників отримали домоволодіння з землею у спадок. Відповідно, двом із них - позивачам - належало 29/40 часток у спільному майні, а відповідачам - які не хотіли здійснювати поділ (виділ) добровільно - 11/40. Звертаючись до суду, позивачі надали комплексний буд.технічний висновок експерта, в якому було запропоновано два варіанта поділу будинку - перший варіант був наближений більше до порядку користування спільним майном співвласників, при цьому розходження від ідеальних часток оцінювалось у 33 879 грн. компенсації. Другий же більш наближений до ідеальних часток з невеликою компенсацією за відхил від них (496 грн.).
Задовольняючи вимоги позивачів - суд першої інстанції врахував висновки експертизи і поділив майно по варіанту №2 (тому що наближений до ідеальних часток). Суд апеляційної інстанції поділив майно відповідно до іншого висновку експерта зробленого вже в процесі справи - але фактично по схожому до №2 варіанту (розмір компенсації сягнув 602 грн.), а також розподілив витрати на реконструкцію, поділу систем живлення будинку, уточнив порядок поділу землі, щоб всі могли дістатися важливих комунікацій, ітд.
Суд апеляційної інстанції пояснив - визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування майном, на чому наголошують скаржники, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подаючи касаційну скаргу, один із співвласників пояснював що судами не враховано, що поділ по варіанту №1 не змусить сторін витрачатись на реконструкцію і фактично відобразить реальний порядок користування майном. Проте з такими доводами не погодився ВС. Суд пояснив: Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Визначальним для поділу будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування ним, а розмір часток та технічна можливість такого поділу відповідно до часток співвласників (ВССУ, справа № 664/859/15-ц, 06.06.16)
Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду відмовлено в задоволенні позову про поділ житлового будинку у натурі в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України - "поділ майна, що є у спільній частковій власності"та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Мотивуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що у неї з відповідачкою постійно виникають суперечки про порядок користування та володіння будинком та земельною ділянкою.
Судами було встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Частки кожного із сторін в домобудівлі є рівними.
Намагаючись вирішити спір, суд призначав у справі судову будівельно-технічну експертизу, за висновком якої, виходячи з конструктивних особливостей та планування житлового будинку, провести реальний розподіл домобудівлі між двома співвласниками відповідно до чинних вимог ДБН -неможливо. Такий розподіл є можливим лише з відхиленням від чинних будівельних норм і вимог і з подальшою добудовою співвласниками необхідних приміщень.
З огляду на це ВССУ, залишивши рішення судів без змін, зазначив, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Виходячи з обставин справи, ВССУ фактично окреслив можливий варіант вирішення цього спору, а саме.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток в праві власності на будинок.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Аналізуйте судовий акт: Поділ судом об’єкту незавершеного будівництва між членами подружжя можливий, якщо технічно можна виділити окремі частини та довести будівництво до кінця (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-47цс16)
Часто невведений в експлуатацію будинок представляє собою доволі дорогу річ, а з врахуванням прав на земельну ділянку ще дорожче, тому члени подружжя при розлученні намагаються залишити такий об’єкт за собою і протидіють справедливому поділу. Іноді фактично вже повністю побудований будинок невведений в експлуатацію, оскільки ДАБІ вимагає чималого хабаря або у власників немає бажання платити податок на нерухомість. Отже, без рішення суду в такому випадку конфлікт між членами подружжя не вирішити.
ВСУ доволі чітко сформулював свою позицію щодо поділу недобудов – об’єктів невведених в експлуатацію, які до такого введення вважаються згідно законодавства сукупністю будівельних матеріалів. Акцент зроблений на тому, що ці будівельні матеріали купувались за спільні сімейні кошти, тому те що де-факто існує є спільним власністю подружжя і може бути поділено. Але за умови технічної можливості та доведення будівництва до кінця.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі № 6-47цс16: Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши ті обставини, що спірний об’єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права на S_1 частину спірного об’єкта незавершеного будівництва.
Аналізуйте судовий акт: Самочинно побудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна не може бути поділений (виділений) між співвласниками (Постанова ВСУ у справі № 6-130цс13 від 4 грудня 2013 року)
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ (у справі № 6-130 цс 13): У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об’єкт, а і об’єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об’єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об’єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти не є об’єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.