Ухилення від сплати податків. Чи виключає кримінальну відповідальність скасування окружним адмінсудом податкового повідомлення-рішення?

У середовищі багатьох юристів, які спеціалізуються на податковому законодавстві, та навіть багатьох працівників Бюро економічної безпеки й прокуратури, існує думка: скасування окружним адміністративним судом податкового повідомлення-рішення де факто виключає кримінальну відповідальність за ст. 212 КК України, у випадку, якщо відповідне кримінальне провадження грунтується на актів податкової перевірки, за яким скасовано судом податкове повідомлення-рішення.

До речі, у тому числі з цих причин, правоохоронні органи, замість акту податкової перевірки, часто-густо почали використовувати так званий “аналітичний продукт”, тобто зведений матеріал аналізу баз даних, який не спирається на документи первинного бухгалтерського обліку платника податку. Тобто, спірне розуміння правоохоронцями, у першу чергу органами БЕБ, різниці між наслідками судового рішення в адміністративній справі та кримінальним судочинством, призвело до розповсюдження практики притягнення осіб і тиску на бізнес на підставі не в повній мірі достовірного і недостатнього доказу - висновків аналітичного продукту - замість акту податкової перевірки, документу, який має значно вищий рівень достовірності.

Та, повертаючись до теми нашої статті, чи правильні такі висновки про взаємопов’язаність оскарження ППР в адміністративному суді та перспективи кримінального провадження? На моє переконання, абсолютно помилкові. Адже, навіть якщо не брати до уваги можливі формальні (процедурні) підстави до скасування судом винесеного органи ДПС податкового повідомлення-рішення, існують системні відмінності в кримінальному процесі та адміністративній податковій процедурі й адміністративному судочинстві.

Почнемо з того, що суто юридичну кримінальний процес не містить поняття преюдиції судового рішення чи вироку в іншій судовій справі (ст. 91-94 КПК України щодо обставин і порядку доказування). І навпаки, саме висновки кримінального суду, викладені в його рішенні по суті справи, можуть виступати в окремих питаннях преюдицією в адміністративному судочинстві (ст. 78 КАС України) або ж підставою до перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду в адміністративній справі (п. 2 ч. 2 ст. 361 КАС України).

Причини, з яких кримінальний процес може бути більш достовірним в порівнянні з іншими видами судочинством в Україні досить прості й суто процесуальні.

В адміністративному судочинстві в податковому спорі основні докази в справі формуються за даними первинних бухгалтерських документів і зведених бухгалтерських документів платника податків. Адже в Україні по суті як адміністративний так і господарський процес відбуваються в формі аналізу письмових документів, на відміну від кримінального судочинства. Корінь цього - ст. 218 ЦК України щодо способів спростування даних, зафіксованих у письмовій формі правочину, але про це в іншій публікації.

У той же час, кримінальне судочинство за КК України має місце саме з умисними ухиленням від сплати податків чи зборів, а не помилковим розумінням податкового чи митного законодавства. Тобто, випадками коли документи первинного обліку як правило умисно фальсифікуються платником податків, й їх реальний зміст не відповідає дійсності. У рамках податкового спору в адміністративному суді спростувати дані первинного бухгалтерського обліку, побудованого на сфальсифікованих документах, не завжди видається за можливе.

У той же час, кримінальний процес надає для цього набагато більші можливості: допит свідків, дані за наслідками негласних слідчо-розшукових дій, огляд приміщень, юридично не пов'язаних з платником податків-юридичною особою тощо.

Приведу один приклад. Уявімо, організатори концертів приховують реальний об’єм доходів від продажу білетів і відповідно, кількості глядачів, присутніх на концертах. У випадку податкової перевірки буде встановлено лише кількість доходів і проданих білетів за даними бухгалтерських документів. Навіть фактична податкова перевірка на одному з концертів може дати мінімальний результат, адже крім каси, білети можуть розповсюджуватися через агентів і т.д.

Але наслідки такої податкової перевірки, які встановлюють дані відображені в “білому” бухгалтерському обліку, є важливим елементом для кримінального провадження, яке може негласно рахувати на концертах кількість глядачів, отримувати дані від телефонних розмов учасників злочинної діяльності, вилучити елементи “чорної” бухгалтерів у ході обшуків, і врешті-решт, у ході фінальної реалізації “закріпитися” офіційним оглядом місця події - концерту, з протокольним перерахуванням глядачів і явним неспівпадінням даних каси та фактичною ситуацією, що підтверджує системність.

Аналогічний приклад - широко обговорюване зараз, так зване, “дробління бізнесу”, тобто штучне використання ФОПів, які працюють без реальної комерційної функції та за відсутності підприємницької мети, для мінімізації податків великими торговими мережами.

Повертаючись до нашої теми, акт податкової перевірки, який аналізує дані бухгалтерського обліку підприємства, є важливим документом як для податкового повідомлення-рішення, так і для кримінального провадження та повідомлення про підозру. Особливо, якщо такий акт містить обгрунтовані дані про несплату податків чи зборів відповідною особою. Однак в кожній з таких справ акт податкової перевірки, так би мовити, живе своїм життя, і прямого зв'язку адміністративна та кримінальна справи не мають. Причому, в кримінальному провадженні акт податкової перевірки є лише одним з документів для подальшої судової економічної експертизи - основного джерела доказів в кримінальному судочинстві, у випадку дослідження доказів, які потребують використання спеціальних знань.

Єдине виключення, це випадок свідомого ігнорування правоохоронними органами пояснень і документів, які надаються платником податків до правоохоронців і органів ДПС. У такому випадку, судове рішення за наслідками податкового спору, яке скасовує ППР, може по суті містити висновки, важливі й для кримінального судочинства та виступати в ньому письмовим документом як видом доказу.

Але таке виключення, на мій погляд, можливе виключно тоді, коли правоохоронці свідомо ігнорують принципи ст. 9 КПК України та зловживають своїми процесуальними правами, що повторюсь, часто має місце у випадку застосування правоохоронцями в процесі розслідування ст. 212 КК України “аналітичного продукту”. Зазначене виключення не спростовує раніше наведених висновків, а лише стверджує їх закономірний характер.

Автор статті: Буняк Валерій Сергійович