Завдання шкоди життю та здоров´ю фізичної особи породжує відповідний обов´язок відшкодувати завдану шкоду. Однак порівняно із загальними підставами відшкодування завданої шкоди (див. коментар до ст.1166 ЦК України) даний вид деліктних зобов´язань наділений цілою низкою специфічних ознак.
Положення коментованої статті є загальною нормою, що регулює відносини по відшкодуванню шкоди, яка завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я фізичній особі. Зокрема, в ч. 1 коментованої статті містяться загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров´ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров´я.
Насамперед, чинне законодавство передбачає відповідальність за завдання шкоди здоров´ю фізичної особи каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я. Поняттям «каліцтво», в свою чергу, охоплюються дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров´я.
Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому завдається фізичне ушкодження, наприклад, удар, результатом якого є перелом кісток. Тоді як професійне захворювання характеризується як таке ушкодження здоров´я, що передбачено чинним законодавством (див. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань») та стало результатом не одноразового, а систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є характерними для даного виду професії. Так, наприклад, хронічний бронхіт є професійним захворюванням осіб, які працюють на шахтах, рудниках, відкритих кар´єрах тощо.
Поняттям «інше ушкодження здоров´я» охоплюється будь-яке, не пов´язане з каліцтвом, пошкодження здоров´я, що наступило внаслідок так званого загального захворювання. При цьому, дане загальне захворювання не пов´язане ні із специфікою професії, ні з травматичним впливом на організм людини, а є видом ушкодження здоров´я внаслідок недотримання заподіювачем шкоди встановлених правил та норм, наприклад, коли внаслідок відключення опалення особа захворіла на гостре респіраторне захворювання.
Специфіка шкоди, яка завдана здоров´ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. І тому об´єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов´язані з відповідним ушкодженням здоров´я, то він має право вимагати і їх відшкодування. Також потрібно зазначити, що у випадку завдання ушкодження здоров´ю фізичної особи, вона має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана таким ушкодженням. Відшкодування моральної шкоди можливо на загальних підставах, що передбачені чинним законодавством (див. коментар до ст.1168 ЦК).
Протиправність діяння полягає в тому, що будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров´ю фізичної особи, як правило, презюмується протиправним. Це зумовлюється тим, що життя та здоров´я фізичної особи визнаються вищою соціальною цінністю і не можуть бути пошкоджені, а правовідносини, які опосередковують відповідні блага, носять абсолютний характер. Однак в окремих випадках, що прямо передбачені в законі, шкода, яка завдається здоров´ю, є правомірною, наприклад, необхідна оборона. При цьому протиправним вважається також завдання шкоди життю та здоров´ю внаслідок неналежного виконання умов договору, наприклад, коли каліцтво чи інше ушкодження здоров´я або смерть завдаються внаслідок неналежного виконання договору перевезення (див. коментар до ст.1196 ЦК).
Певними особливостями наділений також і причинно-наслідковий зв´язок між протиправним діянням та завданою шкодою. У даних деліктних зобов´язаннях він носить складний характер, що зумовлено специфікою завданої шкоди. Тобто слід доводити наявність причин-но-наслідкового зв´язку не тільки між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров´я, але й причинно-наслідковий зв´язок між даними ушкодженнями здоров´я та зазначеними майновими втратами.
І накінець, певними особливостями наділена і вина заподіювача шкоди у даному деліктному зобов´язанні. Як і за загальними правилами, вина заподіювача презюмується, аж доки він не доведе свою невинність. Однак у випадках, коли ця шкода завдається незаконними діяннями органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (ст.ст.1173-1175 ЦК), судових та правоохоронних органів (ст.1176 ЦК), джерелом підвищеної небезпеки (ст.1187 ЦК) та в деяких інших випадках, що прямо передбачені законом, то вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. А в окремих випадках, що прямо передбачені законодавством, шкода, яка завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, також може підлягати відшкодуванню (ч.З ст.1166 ЦК). При цьому слід зауважити, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача у випадках, коли вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК), незаконних дій судових та правоохоронних органів (п.2 ч.2 ст.1167 ЦК) та в інших випадках, встановлених законом (п.З ч.2 ст.1167 ЦК).
Як вже зазначалось, що коментована стаття є загальною нормою та стосується усіх без винятку випадків завдання шкоди життю та здоров´ю. Однак, у випадках, коли шкода завдається від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання працівнику, який застрахований в порядку загальнообов´язкового державного соціального страхування, то виникає ціла низка специфічних ознак. Так, насамперед, окрім ЦК ці зобов´язання врегульовуються Основами законодавства України про загальнообов´язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Кодексом законів про працю України, Законом України «Про охорону праці» та іншими нормативно-правовими актами. Обов´язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: а) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); б) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; в) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або інших підприємствах за спеціальними договорами. Крім того, добровільно можуть застрахуватися також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - суб´єкти підприємницької діяльності.
Особливість у відшкодуванні цього делікту полягає в тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду покладається на певний фонд соціального страхування. І тільки у випадку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шкоди в повному обсязі, то страхувальник має право вимагати відшкодування шкоди в частці, якої не вистачає в заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за це завдання.
Основи законодавства України про загальнообов´язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. скасували Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров´я, пов´язаним з виконанням ним трудових обов´язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р.
У ч. 2 коментованої статті закріплюється обов´язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала. Так розмір майнових втрат, що зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди, законодавець визначає, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. З даної статті підлягає відшкодуванню шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я без урахування пенсії, призначеної у зв´язку з втратою здоров´я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Вони вважаються засобами соціального захисту, завдяки яким держава реалізує свою соціальну функцію, тому такі відносини не є цивільно-правовими зобов´язаннями.
Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я, можливе за договором або законом (ч. 4 коментованої статті). Чинним законодавством передбачені такі найбільш: важливі випадки збільшення розміру обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я: а) якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (див. коментар до ст.1203 ЦК України); б) у разі підвищення вартості життя (див. коментар до ч.І ст.1208 ЦК); в) у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (див. коментар до ч.2 ст.1208 ЦК) тощо. Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливе на підставі рішення суду.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Шкода, завдана ушкодженням здоров'я внаслідок порушення будівельних норм, зокрема облаштування ґанку в магазині підлягає відшкодуванню (ВС/КЦС у справі № 404/7922/17 від 12 листопада 2020 р.)
Цікаве судове рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, а також визначення розміру моральної шкоди.
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я. В обґрунтуванні позовних вимог вона зазначила, що, виходячи зі сходів ґанку магазину відповідача, оступилась та отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом заднього краю правої великогомілкової кістки з вивихом ступні до заду та закритий відламковий перелом правої малогомілкової кістки як межі середньої-нижньої третини зі зміщенням.
Зважаючи на той факт, що облаштування ґанку було здійснене з порушенням будівельних норм, на думку позивача, саме відповідач винен у тому, що позивач отримала травму.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу позивача, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача 17 031,53 грн в рахунок відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю позивачем факту її травмування при виході з належного відповідачу магазину.
Так, відповідно до акту технічного обстеження стану входу (ганок) до вказаного магазину, складеного уповноваженим суб`єктом (експертом технічного обстеження будівель і споруд), вирівнюючий шар бетону під ганок з трьох сторін виступає за геометричні розміри сходів на ширину 100 мм, що не забезпечує безпечний схід з ґанку.
Крім того, апеляційний суд прийняв до уваги висновки експерта про невідповідність облаштованих відповідачем сходинок будівельним нормам, а саме пункту 12.3.5 ДБН В.2.2-9-2009.
Відповідно до пункту 12.3.5 ДБН В.2.2-9-2009 усі сходинки в межах маршу і сходової клітки, а також зовнішніх сходів повинні бути однакової геометрії і розмірів по ширині проступу і висоті підйому.
Позиція ВС: ВС погодився з позицією апеляційного суду.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із положеннями ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У відповідності до загальних принципів відшкодування шкоди на позивача покладається обов`язок довести факт завдання йому, діями чи бездіяльністю відповідача, майнової шкоди та її розмір, а на відповідача, в разі його не згоди, покладається обов`язав довести, що шкоду завдано не з його вини.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, оцінивши належним чином подані сторонами докази, ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивачем доведено факт ушкодження її здоров`я, який вона отримала виходячи з магазину відповідача та наступивши на вирівнюючий шар бетону облаштований під ганком цього магазину з порушенням будівельних норм, а тому підставно поклав на відповідача обов`язок із відшкодування завданої позивачці шкоди. При цьому суд виходив із того, що відповідачем не доведено відсутність вини в отриманні позивачем тілесних ушкоджень.
Крім того, при вирішенні цього спору апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка оцінена судом з урахуванням принципу розумності та справедливості у 20 000 грн.
Аналізуйте судовий акт: «Аннушка уже пролила масло» або 76 000 грн. як відшкодування за травми отримані у супермаркеті (Деснянський райсуд м. Києва у справі 754/183/20 від 26.08.2020)
Переконаний, що усі з читачів цього допису зустрічали заголовки новин на кшталт «Американець відсудив 100 000 000 доларів за те, що обпікся гарячим пирогом» або «Американка засудила мережу фаст-фуду за надто гарячу каву» тощо.
Але чи можна в українських судах стягнути з підприємств сфери торгівлі та/або обслуговування шкоду, яка нанесена через недоброякісне обслуговування?
Так, можна, але ж головне ретельно підготуватись до розгляду справи в суді і зібрати усі докази, які свідчать про вину працівників підприємства, дії або бездіяльність, яких завдала покупцеві шкоду.
У даній справі покупець звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров’я до мережі супермаркетів мотивувавши свої вимоги тим, що проходячи повз прилавки на яких були виставлені пляшки з рослинною олією підсковзнулась, впала на підлогу та відчула сильний нестерпний біль в області поясниці. Після падіння не змогла підвестись на ноги та побачила, що підлога була не прибрана, зокрема на ній була розлита якась рідка та слизька речовина схожа на рослинну олію та видно було, що ця рідина повільно скапувала із полиць на підлогу.
Позивач відразу після виклику їй «швидкої допомоги» у присутності медиків написала заяву на ім’я керуючої супермаркетом.
Вже в лікарні медиками покупцю був поставлений діагноз – компресійний перелом хребця та тіла і проведено відповідну хірургічну операцію.
У зв’язку із спричиненням такого ушкодження здоров’я позивачем перед відповідачем було поставлено вимогу про стягнення матеріальної шкоду у розмірі 62 600 грн. та стягнення моральної шкоди у сумі 40 000 грн.
Суд такі вимоги задовольнив частково.
Оцінюючи докази (а це у справах такої категорії найголовніше!) суд надав оцінку показанням свідків – медичних працівників «Швидкої допомоги», які підтвердили, що на місці падіння позивачки була розлита якась слизька речовина, яка схожа на рослинну олію.
Взявши вказані докази належними та допустимими суд прийшов до висновку про наявність зв’язку між бездіяльністю працівників магазину, яка полягає у незабепезпеченні належного санітарного стану торговогог приміщення та падіння позивачки.
Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на те, що згідно п. 32 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 року №833суб`єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм. Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб`єкт господарювання зобов`язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього чого у даному випадку зроблено не було.
Водночас за положенями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, лише за наявності винних дій або бездіяльності виникає обов`язок відшкодувати шкоду.
Нормами ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто, будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.
Ураховуючи те, що працівниками магазину не було додержано положень підзаконного НПА щодо дотримання чистоти у приміщенні – вина у заподіянні ушкодження здоров’ю позивачу лежить саме на супермаркеті.