Юридична особа відповідає за зобов´язаннями її учасників (засновників), що пов´язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.
Ця стаття закріплює загальний принцип, відповідно до якого юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов´язаннями усім належним їм майном. Ця відповідальність застосовується незалежно від того, до яких видів і фондів належить це майно, є воно основними чи оборотними фондами. Не залежить це і від того, рухоме воно чи нерухоме, міститься воно в цінних паперах або грошових коштах.
Принцип самостійної юридичної відповідальності юридичної особи закріплюється, окрім цього Кодексу, в окремих законодавчих актах.
Так, відповідно до закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. за порушення договірних зобов´язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарного і ветеринарного режимів, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» акціонери не несуть відповідальності за зобов´язаннями товариства - після повної оплати акцій до них не можуть бути пред´явлені вимоги про відшкодування боргів товариства. Згідно з цим же законом товариство з обмеженою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов´язаннями тільки належним йому майном.
Учасники такого товариства не несуть безпосередньої майнової відповідальності за борги товариства. Вони можуть нести відповідальність в межах їх внесків в уставний фонд, але це не є відповідальністю самих учасників, тому що ці майнові кошти вони інвестували в товариство.
Зазначений закон містить поняття товариства з додатковою відповідальністю. Відповідальність учасників у такому товаристві має субсидіарний характер, тобто вона наступає лише в разі недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів.
Принцип самостійної відповідальності юридичної особи і окремі його обмеження містяться і в главі 8 ЦК.
Він не поширюються на правовідносини, які виникли між засновниками і іншими особами до державної реєстрації товариства.
Відповідно до цієї статті відповідальність за зобов´язаннями, які виникли до державної реєстрації, але в процесі створення товариства несуть його засновники.
При цьому слід ураховувати, що це можуть бути зобов´язання, які стосуються створення юридичної особи, або виникли у зв´язку з певними діями засновників, або бездіяльністю, допущеними під час діяльності, направленої на створення товариства, або на виконання незаборонених законом угод, які ці особи уклали як засновники товариства. Така відповідальність застосовується в солідарному порядку.
Якщо після державної реєстрації такої юридичної особи дії і рішення засновників, які мали місце до реєстрації, були схвалені у відповідному порядку самою юридичною особою, то вона буде нести самостійну відповідальність за зобов´язаннями, які виникли з цих дій. Схвалення має бути оформлене рішенням відповідного органу юридичної особи, який має такі повноваження. Якщо рішення про схвалення дій засновників прийняте або затверджене органом, який не має відповідних повноважень, його не можна вважати законним. Наприклад, ухвалення виконавчим органом товариства рішення, яке належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
page
youtube
