Відповідно до частини 1 статті, що коментується, час, протягом якого сторони можуть здійснити передбачені договором права і виконати обов´язки складає строк договору (строк дії договору). Строк дії договору може або співпадати із строком виконання сторонами своїх обов´язків за договором (див. ст. 530 ЦК і коментар до неї), або бути більшим за нього, охоплювати його. Так, наприклад, в договорах часто зазначається, що вони діють до повного виконання сторонами взятих на себе обов´язків.
Загальні правила щодо визначення і обчислення строків встановлюються главою 18 цього Кодексу (див. ст.ст. 251—255 ЦК і коментар до них).
Відповідно до частини другої статті, що коментується, договір набирає чинності (вступає в силу) і, отже, стає обов´язковим для сторін з моменту його укладання. Момент укладання договору визначається відповідно до правил ст. 640 цього Кодексу (див. коментар до вказаної статті).
Правило щодо визначення моменту набрання договором чинності має імперативний характер, у зв´язку з чим треба чітко розрізняти момент набрання договором чинності і строк (термін) виконання сторонами своїх обов´язків. Договір набуває чинності і пов´язує сторони правовим зв´язком з моменту його укладення, а строк (термін) виконання обов´язків за договором визначається сторонами на їх власний розсуд. Строк (термін) виконання обов´язків може визначатися шляхом вказівки на настання певної події, на здійснення певних дій, а може не визначатися взагалі або визначатися моментом вимоги.
Частина 3 статті, що коментується, передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг) виникли раніше їх юридичного оформлення.
Закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов´язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії. Вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки тощо можуть бути пред´явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності (див. ст.ст. 257 258 ЦК і коментар до них). Це ж стосується і обов´язку щодо усунення недоліків товару або заміни товару з істотними недоліками (див. ст. 680 ЦК і коментар до неї).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в такому позові. (ВС КГС №925/1565/24 від 11.09.2025 р.)
Справа в тим, що в процесі виконання договору поставки, строк якої визначався до 01.07.2024 року, сторони уклала додаткови угоди, якими продовжили строки поставки спочатку до 01.08.2024 року, а потім до 01.09.2024 року. Ініціатором продовження був постачальник - обгрунтовуючи це постійними відключеннями світла, але і сама військова частина такі угоди погодила, про що підписала відповідний документ. Товар постачався з липня по вересень місяць, тобто практично весь був поставлений в строк. Пару позицій товару було поставлено 05.09.2024 року, за що постачальник чесно сплатив неустойку, на вимогу військової частини. Але такий порядок дій не влаштував Управління внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка надала свої рекомендації військовій частині розірвати додаткові угоди і стягнути штрафи з постачальника. Читати повністюВійськова частина (замовник) позивалась до ФОПа (постачальника) пз вимогою про розірвання додаткових угод до договору поставки та стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) за несвоєчасну поставку товару.
Аналізуйте судовий акт: Припинення строку дії договору підряду не припиняє зобов’язання підрядника. Суд задовільнив вимогу «виконати підрядні роботи щодо проведення капітального ремонту приміщення» (ВГСУ від 24.01.17р. у справі № 910/11087/15)
Більшість зобов’язань виникають на підставі договору і є двосторонніми. У кожному зобов’язанні є боржник та кредитор. І це стосується не тільки розрахунків між сторонами, а і при виконанні дій, передбачених договором.
В судах безліч позовів саме про стягнення коштів, коли кредитор поставив товар, виконав роботу, надав послуги, тощо, а боржник не розраховується вчасно. Проте практично немає позовів, коли кредитор сплатив кошти, а боржник не виконує дій, передбачених договором, і кредитор просить суд зобов’язати боржника виконати ці дії, а не повернути кошти.
Цікавим є вибір способу захисту прав у цій справі. Замовник звернувся із позовом «про виконання договірних зобов’язань», а суд ухвалив на на підставі п. 5, ст. 16 ЦК україни «зобов’язати підрядника виконати зобов’язання за договором підряду шляхом проведення капітального ремонту приміщення»
Заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення суду першої інстанції підрядник намагався довести, що оскільки строк дії договору підряду закінчився, то і виконувати прийняті на себе зобов’язання за договором не потрібно. Можна ставити лише питання про повернення коштів, яке замовник у суді не ставив, і тому, йому слід відмовити у задоволенні позову.
ВГСУ підкреслив, що відповідно до ч. 4, ст. 631 ЦК України Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тому, припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов'язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, Кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі (аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України").