1. Особа, яка порушила зобов´язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов´язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов´язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов´язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порушення зобов´язання за відсутності вини називається випадком (див. ст. 614 ЦК і коментар до неї). Для того, щоб довести наявність випадку, особа має довести відсутність своєї вини. Але, як зазначалося (див. коментар до ст. 614 ЦК), вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов´язань і, отже, договором або законом може бути встановлена відповідальність порушника і за відсутності його вини, тобто за випадок. У абзаці 2 статті, що коментується, окремо підкреслюється, що не вважаються випадком такі найбільш поширені в практиці справдовування боржника як, зокрема, недодержання своїх обов´язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов´язання або відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Непереборною силою називається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (див. ст. 263 ЦК і коментар до неї). У комерційному обороті непереборна сила часто називається форс-мажором. У випадку, якщо порушення зобов´язання сталося внаслідок непереборної сили, відсутня не лише вина порушника, але й, як правило, причинний зв´язок між його поведінкою і порушенням зобов´язання. Отже, непереборна сила звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов´язання у всіх випадках, крім випадків, прямо передбачених законом.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Форс-мажор як причина прострочення оплати НЕ звільняє порушника від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, бо це компенсація, а не неустойка (ВСУ від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462гс16)
У судовій практиці вже повністю розкриті всі спірні питання із застосування ст. 617 ЦК України- "підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання"?
У даній справі боржник у господарському зобов’язанні не розрахувався із кредитором за отриманий газ із причини проведення АТО в окремих районах Луганської та Донецької областей, інакше кажучи на справжню війну. Цю реальну війну боржник справедливо назвав обставинами непереборної сили, які об’єктивно не залежали від нього. Боржник також надав суду сертифікат ТПП України, який засвідчив факт та початок дії форс-мажорних обставин у квітні 2016 року, які тривають і на момент розгляду спору. Як відомо сертифікат ТПП України є основним документом для суду, який підтверджує факт обставин непереборної сили.
Суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій погодились з боржником і відмовили у стягнені нарахованої на борг суми в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України. Проте, ВСУ скасував ці рішення і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВСУ скасовуючи рішення нижчих судів зазначив наступне. Порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов’язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
ВСУ підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов’язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
ВСУ відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання. Отже, на цьому прикладі ми бачимо, що ВСУ розв’язуючи спір застосував принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.