Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я

Аналізуйте судовий акт: Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. (ВС/КЦС, справа № 760/8719/17, від 04.12.19)

 Позивачка просила суд зобов'язати міський психоневрологічний диспансер (Диспасер, відповідач): спростувати поширену негативну інформацію про те, що позивач перебувала на обліку у лікаря-психіатра у період 1972 року по 2003 рік з діагнозом про психічні розлади; вилучити довідки з недостовірною інформацією про її перебування на лікуванні в Диспансері з поліції, з міської державної адміністрації, місцевої прокуратури та з інших підприємств, установ, організацій, куди була розповсюджена інформація із супровідними листами про визнання цих довідок недійсними; зобов'язати відповідача припинити розповсюджувати незаконні довідки з недостовірною інформацією про перебування її на лікуванні у Диспансері з 1972 року по 2003 рік.

Позовна заява мотивована тим, що у позивачки склалися конфліктні стосунки з сусідами, у зв`язку з чим вона вимушена звертатися до органів державної влади, правоохоронних органів. З однієї з відповідей управління поліції на своє звернення позивач дізналася, що згідно з повідомленням Диспансера вона перебувала на обліку з 1972 року по 2003 рік з діагнозом про психічні розлади. Аналогічна інформація містилася також і у відповіді департаменту охорони здоров'я міської державної адміністрації. Позивачка стверджує, що ніколи не перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері, не зверталася до лікарів диспансеру, не отримувала жодного лікування, а тому вважає, що інформація, надана у вигляді вказаних повідомлень є неправдивою та негативною, оскільки створює хибне уявлення про її хворобу, внаслідок якої вона може надавати недостовірні відомості, наприклад, правоохоронним органам.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову було відмовлено. Судові рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог а поширена інформація відповідає дійсності, оскільки з 1972 року по 2003 рік позивач перебувала на обліку за її зверненням, а медична документація, надана відповідачем підтверджує достовірність інформації про те, що позивачка з 1972 року по 2003 рік перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду касаційну скаргу задовольнив частково, ухваливши в частині позовних вимог нове рішення, яким постановив вилучити з управління поліції інформацію, надану Диспансером про стан здоров`я позивачки; припинити розповсюдження Диспансером, окрім випадків, чітко визначених законом, інформації щодо стану здоров`я позивачки.

При цьому ВС/КЦС суд сформував правовий висновок, відповідно до якого відомості про стан здоров`я є персональними даними, і їхнє збирання могло здійснюватися тільки за згоди заявника, за винятком випадків, передбачених законом. Збирання, зберігання, поширення та інші види обробки такої інформації підпадають під дію ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постанова суду мотивована, зокрема, нормою ст. 286 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у ч. 1 цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплює презумпція психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених ч.ч. 3-5 цієї статті.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду.

Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності провадження досудового розслідування. Також відсутня згода позивачки на розповсюдження відомостей щодо стану її здоров'я у будь-який формі та спосіб. Встановлені фактичні обставини справи не свідчать про те, що збирання та використання даних щодо стану психічного здоров`я позивачки у такій формі та в контексті, в якому вони були використані було правомірним, мета їх обробки не була виправданою, враховуючи, що ці дані стосувались подій 1972-2003 років, інформація, надана інспектору поліції, віднесена до лікарської таємниці.