Стаття 28. Ім'я фізичної особи

Кожна фізична особа має ознаки, які її індивідуалізують. Однією з найважливіших ознак фізичної особи, яка її індивідуалізує, є його ім´я. При здійсненні окремих прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім´я) (ч. 2 ст. 28 ЦК). Право на ім´я — найважливіше немайнове право фізичної особи. Це право, як і інші немайнові права, невідчужуване. Згідно гл. 22 ЦК право на ім´я є одним з особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Ст. 294 ЦК передбачає право кожної фізичної особи на ім´я і право на транскрипційний запис свого прізвища й імені відповідно до національної традиції. У разі перекручування імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручування імені було допущено в документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручування імені було допущено в засобах масової інформації, воно повинно бути виправлене в тому ж засобі масової інформації.

Питання про прізвище дітей у ЦК регулюється ст. 295, у Сімейному кодексі ст. 145.

Фізична особа, якій виповнилося 16 років, може змінити своє прізвище, ім´я. Особа, що досягла 14 років, може за згодою батьків або одного з них, з ким він проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище й ім´я, якщо це відповідає його інтересам. Порядок зміни прізвища, імені і по батькові громадян України в даний час регулюється Указом Президента України від 31 грудня 1991 р. «Про порядок зміни громадянами прізвищ, імен і по батькові» і положенням «Про порядок розгляду клопотання про зміну громадянами України прізвищ, імен і по батькові», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р.

Кожна фізична особа має право використовувати своє ім´я в усіх засобах своєї життєдіяльності. Право фізичної особи на ім´я, як і будь-яке цивільне право, підлягає захисту в порядку і способами, зазначеними у законі (ст. 275 і ст. 15 і 16 ЦК). Захист права фізичної особи на ім´я може здійснюватися шляхом визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновленні становища, які існували до порушення права, відшкодування моральної немайнової шкоди, визнання незаконним акта державного органа або органа влади Автономної Республіки Крим, органа місцевого самоврядування, в інших посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК).