Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

Аналізуйте судовий акт: Наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, як і порушення суб'єктивного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (ВС КЦС, № 523/7609/17 від 11.08.2021р.
 У справі, щодо визнання недійсним договору іпотеки, ВС КЦС уточнив, що підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним - а саме - відсутність правомочностей у власника нерухомого майна на укладення договору іпотеки - мають існувати саме на момент укладення оспорюваного правочину. Адже інша сторона покладалася саме на ті обставини, що існували на той час - тому і уклала спірний договір. 

Заочним рішенням суду за однією особою, було визнано право власності на нерухоме майно. В подальшому ця особа продала це приміщення іншій особі. Новий власник, в свою чергу, передала майно в іпотеку, тобто уклала договір іпотеки з банком (відповідно - в реєстр були внесені записи про обтяження такого нерухомого майна). Однак згодом - вже після укладення спірного договору іпотеки, заочне рішення (на якому, фактично, ґрунтувалося право власності продавця) було скасоване, як наслідок - договір купівлі-продажу визнано недійсним, а приміщення фактично - було витребуване попереднім власником - територіальною громадою.

Оскільки приміщення все ще було обтяжено іпотекою - Департамент комунальної власності відповідної міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до фінкомпанії (яка вже наразі володіла правом вимоги щодо спірного об’єкту іпотеки - далі іпотекодержатель), іпотекодавця (тобто тої особи яка придбала майно), банку - про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про державну реєстрацію та обтяження.

Позовна заява мотивована тим, що іпотекодавець під час укладення іпотечного договору не мала необхідний обсяг правомочностей власника спірного майна. Читати повністю