Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

Стаття, що коментується, встановлює особливі підстави для припинення договору, які враховують специфіку його предмету. У частині першій ідеться про розірвання договору за ініціативою сторін шляхом односторонньої відмови від договору у повному обсязі. Угода сторін про дострокове розірвання повинна бути оформлена в тому ж порядку, в якому був укладений і зареєстрований договір. Відповідні зміни в правах користувача на об´єкти інтелектуальної власності повинні бути внесені у відповідні державні реєстри, в яких зареєстрований договір і видані ліцензії. У противному випадку вони можуть бути визнані недійсними.

У ч. З статті, що коментується, встановлені спеціальні підстави дострокового припинення договору: 1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, передбачене в договорі, без його заміни аналогічним правом; 2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Виключне право на комерційне (фірмове) найменування не обмежене яким-небудь терміном. Воно припиняється ліквідацією самої юридичної особи (див. ст.ст. 104 110 ЦК), а також у випадку смерті громадянина-підприємця, якщо його права на підприємницьку діяльність не переходять до спадкоємця (ст. 1127 ЦК).

Право на комерційне (фірмове) найменування може бути припинено судовим рішенням, яке установило, що правоволоділець зареєстрував його в порушення встановлених законом вимог. Таке судове рішення може бути винесене, наприклад, за позовом особи, яка здійснює аналогічну діяльність, і представила докази, що найменування, яке оспорюється, тотожне або подібне з його раніше зареєстрованим комерційним (фірмовим) найменуванням.

Про неспроможність (банкрутство) юридичної особи див. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція Закону України від ЗО липня 1999 року), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб´єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури.