4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Частина 1 ст.357 ЦК передбачає презумпцію рівності часток у праві спільної часткової власності, що належать кожному зі співвласників. Разом з тим, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не визначений законом або угодою, він визначається з урахуванням внеску придбання (виготовлення, спорудження) майна кожним зі співвласників. Однак у цьому випадку кожний зі співвласників у відповідності зі ст. ЗО ЦПК повинен довести розмір свого внеску. Якщо один зі співвласників за згодою інших співвласників зробив поліпшення в спільне майно своїми коштами і це поліпшення не можна відокремити, він має право на відповідне збільшення своєї частки в праві спільної часткової власності.
У випадку, коли на праві спільної часткової власності особам належить житловий будинок, інша будівля, споруда, кожний із співвласників може зробити у встановленому порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує інших прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Поліпшення спільного майна, яке можна відокремити, належить на праві власності тому зі співвласників, що його зробив, якщо інше не встановлено угодою співвласників.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Співвласник будинку може зробити за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, і така є власністю того хто її зробив, НЕ змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності і НЕ впливає на розмір часток при поділі. (УТОЧНЕННЯ позиції ВП ВС №357/3145/20 від 23.04.2025 р.)
Судами першої та другої інстанції позов було задоволено. Проведено розподіл домоволодіння між позивачем і відповідачем та визначено порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1 технічного розподілу за висновком експерта. Суди припинили право спільної часткової власності на домоволодіння. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 700 грн різниці вартості ідеальної частки. Встановлено порядок користування земельною ділянкою. Проте, відповідач подав касаційну скаргу. Колегія суддів Касаційного цивільного суду було передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України для уточнення (конкретизації) правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц. На думку колегії суддів КЦС, існувала певна неточність у формулюванні висновку у згаданій справі, адже. після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України, припиняється право спільної власності тільки для того співвласника, частка якого виділяється, а для інших співвласників (якщо їх двоє чи більше) зберігається режим спільної часткової власності. Так, за наявності трьох і більше співвласників майна, що перебуває у спільній частковій власності, за бажання виділу частки з боку лише одного співвласника застосовуються приписи статті 364 ЦК України про виділ частки такого співвласника; внаслідок виділу йому індивідуально визначеного майна право спільної часткової власності припиняється саме для цього співвласника, а інші співвласники мають решту майна на праві спільної часткової власності. Читати повністюПодружжя звернулося до суду з позовом про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що вони спільно як подружжя володіють 452/600 частками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Власником іншої частини домоволодіння (148/600 частин) є брат чоловіка - з яким склалися неприязні стосунки, який у будинку не проживає більше 20 років, майном фактично не користуються, перешкоджає приватизації земельної ділянки, відмовляється погодити межі земельної ділянки, добровільно поділити домоволодіння не погоджується, як наслідок, позивачі як співвласники обмежені у повному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.
Аналізуйте судовий акт: Якщо домоволодіння знаходиться у спільній частковій власності і складається з декількох об’єктів нерухомості, то частка кожного із співвласників є частиною права на все домоволодіння як єдине ціле (ВС/КЦС, справа № 344/5437/17 від 16 вересня 2020р)
Непогана постанова ВС, яка роз’яснює, що при поданні позову про визнання права власності, зокрема спільної часткової власності, судам не слід відразу проводити поділ цієї власності. Поділ майна в натурі це окрема позовна вимог, яка має інші підстави та способи доведення і передбачена ст. 367 ЦК України.
Тому у випадку визнання права власності на частку у домоволодіннів у порядку, передбаченому ст. 357 ЦК України, яке складається з декількох об’єктів нерухомого майна, суду не слід відразу визначати, які самі об’єкти належать кожному із співвласників. Адже спільна часткова власність кожного із співвласників розповсюджується на усі об’єкти домоволодіння у визначених судом частках. Водночас саме домоволодіння є єдиним цілим (річчю) для співвласників. Тобто, частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.
Аналогічне правило передбачене і для позовів про визнання власності на будь-яке майно (необов’язково багатооб’єктне домоволодіння), яке знаходиться у спільній частковій власності. (хоча таке майно може бути подільним).
В цій справі частка у домоволодінні була успадкована від батька до сина на підставі заповіту. Проте в батька не було оригіналу правовстановлюючого документу на таку частку, і нотаріус відмовив сину у видачі свідоцтва про право на спадщину. До того ж інша частина домоволодіння вже належала дочці батька, тому виник спір про розмір часток, а разом з цим спір про поділ домоволодіння в натурі.
Суд апеляційної інстанції при розгляді позову сина про визнання права на частку в спільному домоволодінні вийшов за межі позовних вимог і, окрім визнання права власності на частку, на підставі інвентаризаційних креслень поділив домоволодіння між співвласниками. Тобто, частину приміщень домоволодіння залишив у спільній частковій власності, а частину - закріпив у рішенні за кожним із співвласників.
ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. ВС підкреслив, що «при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності».