Право спільної часткової власності є основним видом права спільної власності. У ч. 4 ст. 355 ЦК зазначено, що спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення право спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Суб´єктами спільної часткової власності можуть бути будь-які суб´єкти цивільного права, тобто фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в будь-якому їхньому сполученні (ч. 2 ст. 356 ЦК). Для спільної часткової власності характерно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ. У літературі немає єдиної точки зору щодо питання про поняття частки в праві спільної власності. Одні автори під часткою в спільній власності розуміють не індивідуалізовану в натурі частку в праві власності на спільну річ (Зимелева М.В. та інші). Інші автори під часткою в спільній власності розуміють частку вартості спільної речі, але не частку в праві власності на спільну річ (Маркова М.Г.). Н.Ю.Линникова відзначає, що в праві спільної власності розуміється кількісний показник (виражений у вигляді дробу або відсотках) обсягу повноважень кожного власника у відношенні спільного об´єкта. У спільній частковій власності, вважає Р.П. Мананкова, кожному з власників належить певний розмір частки в праві власності
на спільне майно. Частка — це частина цілого. Це арифметичний показник співвідношення вартості оцінки внеску кожного власника і вартості всього майна (ця частка від розподілу цих вартостей). Н.Н. Мисник висловлює думку, що учаснику спільної власності належить частка в речі, як матеріальна, так і ідеальна. Частка матеріальна, тому що річ матеріальна. Частка ідеальна, тому що виділяється шляхом ідеального, уявного розподілу речі (Мисник Н.Н. Правовая природа общей собственности// Правоведение. -- 1993. - №1. - С.24 -34). Більш правильною слід вважати першу точку зору, відповідно до якої кожному учаснику часткової власності належить частка в праві власності на спільну річ. Таке поняття частки в праві спільної власності відповідає поняттю права спільної власності як «стиснутого» права власності. У визначенні частки в праві власності на спільну річ, як відзначає Ю.К. Толстой, підкреслюється, що право кожного власника не обмежується якоюсь конкретною частиною речі, а поширюється на всю річ. У цьому визначенні частки враховується, що права інших співвласників також поширюються на все майно в цілому, тобто підкреслюється характер спільної власності як власності багатосуб´єктної і вказується специфіка спільної часткової власності, тому що відзначається, що кожен власник має певний розмір частки в праві власності на спільну річ (Гражданское право. Т. 1. М.: 1999. — С.435). Реальної частки, тобто частки, відособленої в натурі, при спільній власності бути не може. Реальна частка виникає тільки у випадку поділу спільної власності або виділу частки в натурі в спільній власності. Не можна також погодитися з поняттям частки в спільній власності як частки вартості спільної речі. Об´єктом права власності є завжди індивідуально-визначена річ, а не частина вартості спільної речі. Поняття частки в спільній власності як частки в праві власності на спільну річ закріплене в ч. 1 ст. 356 ЦК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Недопустимим є поєднання в позові вимоги про припинення права на частку одного співвласника та визнання права на ту ж частку за іншим співвласником одночасно (ВС КЦС № 169/740/20 від 31.05.2023 р.)
Що тільки не зроблять іноді родичі за квадратний метр. Навіть якщо їх всього шість - все одно не погоджуватимуться і перешкоджатимуть розумному розподілу майна, абсолютно забуваючи, що власність створює не тільки права, а і обов’язки по її утриманню. Так, у цій справі співвласник 32/36 частки житлового будинку звернулася до суду з позовом до іншої співвласниці - 4/36 частки цього будинку про припинення її права на маленьку частку у спільному майні за компенсацію. Так, будинок позивачу - загальною площею 58.3 кв. м., перейшов за договором дарування і в порядку спадкування. Оскільки частка відповідачки (4/36) є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування будинком є неможливим, оскільки відповідач не бере участі в утриманні спільного майна, не цікавиться його станом, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам останньої, яка має на праві власності інше житло, просила:
-
припинити право власності відповідачки на 4/36 частки житлового будинку;
-
визнати за позивачкою право власності на 4/36 частки вказаного житлового будинку;
-
стягнути з неї, як з позивача, на користь відповідача 15 990 грн грошової компенсації вартості 4/36 часток житлового будинку, що вже були нею внесені на депозитний рахунок районного суду.
Відповідачка (власниця 4/36 будинку), не могла втратити - мабуть що - ті 6 квадратних метрів будинку, і звернулася до суду із зустрічним позовом, жаліючись, що позивач позбавила її можливості користуватися спірним житловим будинком і вказуючи, що провести поділ будинку технічно неможливо, просила встановити порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, шляхом виділення їй у користування кімнати площею аж 10,8 кв., коридор і кладову, надвірні будівлі та споруди залишити у спільному користуванні (невідомо на якій підставі збільшивши собі квадратуру). Задовольняючи первісний позов і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивач і відповідач не можуть досягти згоди щодо спільного володіння і користування майном, між ними склалися неприязні відносини. Реальний виділ 4/36 частини спірного житлового будинку є технічно неможливим, що сторонами не заперечується. Припинення права власності відповідачки на 4/36 частини будинку у цьому випадку не завдасть їй істотної шкоди у зв`язку з перебуванням у її власності іншого житла. Але ж - ні, це рішення відповідачку не влаштувало, і вона подала касаційну скаргу. ВС КЦС, не вирішив між ними справу, а знайшовши підстави - рішення першої та апеляційної інстанції скасував та відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія пояснила так: Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Читати повністюАналізуйте судовий акт: Як розділити майно між двома його співвласниками: «поділ» майна чи «виділ» частки в натурі? (ВС/КЦС у справі № 310/7011/17 від 28.07.2021).
До суду звернулась співвласниця будинку із позовом до іншого власника про виділ її частки у нерухомому майні в натурі, також просила виділити у користування частку земельної ділянки. Позов мотивувала тим, що не може розпоряджатись майном без погодження з іншим співвласником, хоча у кожного із них склалось фактичне користування окремими частками будинку, а отже це призводить до порушення її права власності. До позову було надано висновок експерта про можливість поділу будинку із землею між співвласниками. Читати повністюЯкщо спірне майно, належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, то виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, внаслідок чого право спільної часткової власності на нього припиняється – до таких висновків дійшов ВС при розгляді даної справи.